Архип Куїнджі першим серед художників здивував публіку сміливим перфомансом – організував виставку однієї картини, схвилювавши весь Петербург. А потім усамітнився з фарбами та полотнами майже на тридцять років.
Природжений художник
Його грецьке прізвище з урумської можна перекласти як «золотих справ майстер». Хоча в метриці він був записаний як Еменджі, тобто «трудова людина». При цьому обидва визначення якнайкраще відображають сутність людини і художника. Архіп рано залишився без батьків, його виховували найближчі родичі з-під Маріуполя. Він абияк освоїв граматику, потім якийсь час значився в міському училищі, але вчився погано. Натомість малював завжди і скрізь. Якось хтось порадив йому показати малюнки Айвазовському. І 13-річний підліток вирушив до Криму, щоб навчатися, але натомість змішував фарби та фарбував паркан. Пізніше в Петербурзі він два роки поспіль провалював вступні іспити до Академії мистецтв. І лише з третьої спроби йогозарахували вільним слухачем.
Читайте також: Вольфганг Амадей Моцарт: формула геніальності
У гонитві за світлом
Вже наступного року перспективний художник брав участь у виставці товариства художників-передвижників, наймоднішого та найактуальнішого руху в мистецтві свого часу. Належність до такого колективу означаланасамперед просування творчості та унікальний досвід. А Куїнджі було важко не помітити. З самого початку він намагався сказати нове слово у мистецтві і швидко знайшов свій фірмовий стиль у пейзажному живописі. Незабаром самоучка-провінціал, на якого скептично дивилися академіки, виявився найяскравішою зіркою суспільства.
Портрет А. І. Куїнджі. Іван Крамськой
На п’ятій виставці передвижників його картина «Українська ніч» затьмарила все довкола. Навіть полотна Ге, Крамського та Васнєцова. Адже тільки Куїнджі зробив перший крок у мистецтві наступного століття, відмовившись від рамок реалізму. Багато хто з його сучасників вважав, що він до фарб додає фосфор. Інакше, чим можна пояснити це магічне світіння на його полотнах? Дослідження минулого століття спростували ці припущення, підтвердивши, що неймовірні полотна Куїнджі – не що інше, як майстерність колориста, уміння знайти такі поєднання, які абсолютно реалістично зможуть передати будь-яке світло.
Останні новини
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш» Новости на главной
Читайте також: Вірджинія Вульф — ікона фемінізму
Магічна хімія
І все-таки пейзажист «хімічив» із фарбами. І не приховував цього. Він довго експериментував, додавав різні інгредієнти та склав власну неповторну палітру. Але річ не тільки в цьому. Його друг, хімік Дмитро Менделєєв, досліджував здатність очей розпізнавати різні відтінки кольору. Не уникнув участі в експерименті і Куїнджі. Тоді й з’ясувалося, що його сприйнятливість до кольорових нюансів виявилася набагато вищою, ніж у інших людей, у тому числі художників.
Талановитий грек викликав заздрість у колег. Втім, він завжди був радий служити їм своїм талантом. Якось, зайшовши до Крамського, він поклав кілька настільки точних мазків на незакінчений портрет, що еполети на мундирі відразу заблищали.
Куїнджі розлучився зі спільнотою передвижників вже через п’ять років після вступу до нього через різку критику та звинувачення в «роботі на ефект». Для Куїнджі це стало приводом позбавитися будь-яких обмежень. Художник мріяв про свій творчий шлях.
Читайте також: Джек Лондон: «Нехай краще я буду яскравим метеором, ніж вічною, але сонною планетою»
50 відтінків зеленого
Виставка у Санкт-Петербурзі викликала такий ажіотаж, що кілька днів поспіль черга до неї розтягувалася на дві вулиці. Це була перша в історії російського живопису експозиція однієї картини, знаменитої «Місячної ночі на Дніпрі». І перший краєвид, який став подією.
«Місячна ніч на Дніпрі», 1880 рік
Куїнджі знав, як створити неймовірно сильний ефект сприйняття. У виставковому залі він задрапірував усі вікна, а на полотно направив промінь електричного світла. Відвідувачі застигали у німому захопленні, намагаючись розгадати таємницю реалістичного свічення. Багато хто заглядав за картину, очікуючи побачити там спеціальне підсвічування, але його не було.
У роботі Куїнджі використовував лише два кольори – зелений та чорний, а точніше, десятки їх різних відтінків. При цьому йому вдалося настільки точно поєднати фантазію з реальністю, що одне неможливо відрізнити від іншого.
«Після дощу»
Над загадкою Куїнджі ламали голови його колеги й пересічні спостерігачі. Одні стверджували, що він пише природу через кольорове скло, інші – що в нього є особлива «місячна» фарба, треті звинувачували у змові з нечистою силою. Шишкін називав його «хитрим греком» або «чарівником».
Читайте також: Федеріко Фелліні: «Я закохався у своє відображення в її очах»
Містичні полотна
Великий князь Костянтин Романов, онук імператора Миколи I, купив картину за п’ять тисяч. На той час для пейзажу це була астрономічна сума. Але покупець настільки перейнявся побаченим, що зовсім не хотів з нею розлучатися. І навіть вирушаючи в морську подорож, узяв її з собою на фрегат, хоча багато хто, у тому числі й Куїнджі, намагався відмовити його від цієї витівки, побоюючись за збереження полотна та яскравість фарб.
«Українська ніч»
Містика «Місячної ночі на Дніпрі» ще й у тому, що вона й досі живе своїм життям. Згодом імла над Дніпром ще більше згустилася. Справа в тому, що цю непроглядну ніч Куїнджі писав фарбою власного винаходу, до якої додавав бітум. З роками вона стала згасати і зараз картина загалом виглядає темнішою, ніж за часів художника.
«Березовий гай»
Ажіотаж навколо картини довго не вщухав, багато хто хотів мати настільки вражаюче полотно. І Куїнджі вирішив написати кілька копій. Вони виконані в різних колірних рішеннях, але всю серію поєднує один сюжет та максимальний лаконізм кольорів.
Читайте також: Крістіан Діор: кутюр’є, закоханий у моду
Період мовчання
У самому зеніті своєї слави Архіп Куїнджі усамітнився у власній квартирі. Більше ніяких виставок та подій, на які публіка чекала даремно. Він експериментував за зачиненими дверима. В Академії мистецтв, куди його колись не прийняли, він почав вести пейзажний клас. А ще купував прибуткові будинки на Василівському острові та допомагав студентам із бідних сімей.
Як знайти квартиру Архіпа Івановича добре знали бідняки та птахи міста, учні та сусіди, знайомі та незнайомі постійно приходили просити грошей і не чули відмови. Його дружина навіть почала вести канцелярію стосовно прохань. Проте сам Куїнджі жив дуже скромно, по-студентськи, у квартирі зі старими меблями, без прислуги.
Дмитро Мендєлєєв і Архип Куїнджі грають у шахи
Його останні роботи датуються з розкидом у п’ять-десять, або навіть двадцять років. Ніхто не знає, коли саме вони були написані. Після того, як Куїнджі підтримав студентський страйк в Академії, його позбавили звання професора. Але занять із учнями він не покинув. Влаштував приватні уроки вдома і навіть возив їх на свою дачу до Криму, де на пленерах продовжував експерименти з відтворенням світла.
Читайте також: Божевільний Мел або знехтуваний секс-символ Голлівуду
«Пташиний лікар»
За останні 28 років життя він так і не виставив жодної картини. Можливо, він побоювався, що його експерименти будуть незрозумілими навіть у професійному середовищі.
«Художнику треба виступати на виставках, поки у нього, як у співака, голос є. А як тільки голос спаде – треба йти, не показуватись, щоб не осміяли», – говорив Куїнджі в період свого самітництва, але продовжував активно працювати.
Картина І. А. Володимирова «На даху А. І. Куїнджі годує голубів», 1910 рік
Щодня йому були потрібні лише свіжі французькі булки. Рівно опівдні на дах його майстерні зліталися птахи майже з усього Петербурга, де в них були і їдальня, і лазарет. Архіп Іванович сам лікував птахів, оглядаючи їхні лапи та крила.
Коли Куїнджі вже був невиліковно хворий, птахи щодня прилітали і стукали дзьобами у вікна майстерні. Після смерті за його труною крім учнів, друзів та колег йшли жебраки, для яких він був не великим художником, а доброю душею, «наш Архіп Іванович». Надзвичайно щедра й добра людина, в історію мистецтва Куїнджі увійшов геніальним художником світла.
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
