Вольфганг Амадей Моцарт: формула геніальності

Він міг стати видатним фізиком чи математиком. Але батько Леопольд Моцарт вирішив інакше: син стане лише великим композитором. І не помилився: його геніальний хлопчик випередив час і залишив нащадкам чимало легенд, міфів і таємниць про музику та про себе.

Вундеркінд із Зальцбурга

Леопольд Моцарт вважав себе посереднім музикантом, але чудовим педагогом. Свій «Досвід фундаментальної школи гри на скрипці» він написав невдовзі після народження сина. Коли малюкові виповнилося чотири роки, він уперше посадив його за інструмент, помітивши, як той уміло повторює за сестрою і підбирає мелодію. У свої п’ять Амадей замість вправ у сольфеджіо написав перший концерт. Саме тоді стало зрозуміло, що доля хлопчика визначена.

У сім років у Вольфганга було більше творів, ніж у капелана місцевої церкви. Але найнеймовірніше – його музика звучала так, ніби її писала людина, яка прожила довге життя.

Хлопчик займався по дванадцять годину на добу. Леопольд змушував його грати все складніші твори. У будь-якої дитини це відбило б бажання займатися, але Вольфганг виглядав таким же одержимим, як і його батько. Його нерідко охоплював незрозумілий екстаз, коли все зникає і залишається лише музика.

Читайте також: Федеріко Фелліні: «Я закохався у своє відображення в її очах»

Підкорення Європи

Прага, Берлін, Мюнхен, Лінц… З відпущених Моцарту 35 років 10 він провів у кареті. Відень вразив Вольфганга своєю розкішшю, блиском та звуками. Наступною метою став Париж та прийом у Людовіка XV у Версалі. Потім був Лондон, де родина Моцартів затрималася майже на рік.

Щоб дні у дорогах не пропали даремно, батько пристосував до дверей карети щось на кшталт пюпітра, на якому син записував свої твори. Його бажання творити стало нестримним. Він писав музику на поштових станціях та в готелях, йому не потрібен був інструмент. Він чув музику, а потім фіксував те, що звучало всередині. Додому хлопчик повернувся відомим європейським музикантом. А незабаром знову вирушив у путь, цього разу до Італії.

Диво у Сикстинській капелі

У Римі сталася дивовижна подія, яку зараз розповідають як ще одну легенду про генія.  У Сикстинській капелі Моцарт почув знамениту «Miserere» Григоріо Аллегрі. Цей твір було суворо заборонено записувати, аж до відлучення від церкви. Багато хто безуспішно намагався його відтворити, але Вольфгангу це вдалося. Після першого прослуховування він записав на клаптику паперу дев’ять голосів одного із фрагментів ораторії. А після другого повернувся із записом, захованим у шапці, звірив записане із звучанням і впевнився, що помилок не було. Архієпископ Зальцбурга, за чутками, людина забобонна, пізніше говорив матері Моцарта: «Вони його покарають». Але хто «вони» – не уточнив.

Читайте також: Як Аль Капоне став гангстером: зліт і падіння «Обличчя зі шрамом»

Від опери до серенади

Вольфгангу виповнилося 16, коли він остаточно повернувся до ненависного Зальцбурга і його прийняли концертмейстером на службу до придворної капели. Минали місяці та роки, а музикант не залишав провінційне місто. Він просив дозволу на поїздку до Відня, але отримав відмову. І тоді Моцарт самостійно вирішив подати у відставку.

Моцарт став першим, хто почав вести незалежне життя вільного музиканта. Саме він подарував жителям Відня нечувану розвагу: глибокої ночі при світлі місяця та свічок у міському саду музиканти виконували романтичні мелодії. Композитор писав для нічних концертів нові твори, так з’явився один із його шедеврів «Маленька нічна серенада».

Але одного разу він сам став жертвою вигаданої їм розваги. Під час чергового концерту, поступившись місцем іншому диригенту, Вольфганг посів місце серед публіки, відчув дотик і виявив у руках записку: «Чекаю вас біля східної стіни через 33 такти у фіналі менуету». Моцарт був заінтригований: звідки хтось знає, коли закінчиться його щойно закінчений менует? Коли у призначену хвилину він опинився у вказаному місці, там нікого не було.

У Відні Моцарт став знаменитим і успішним. Він невдовзі одружився з Констанцією Вебер проти волі Леопольдаі назавжди розірвав міцну нитку, що все життя пов’язувала його з батьком.

Читайте також: Інтелігентний екстремал Орландо Блум: «Саме через жінок я став актором»

Багач-бідняк

Останні сім років свого життя композитор входив до складу таємної організації. Масони вважали за можливе винайти щастя і божественний світопорядок у вигляді певної формули, що складається з чисел, літер або нот. Тому їм і знадобився Моцарт, як один із найкращих розумів людства. Ходили чутки, що Вольфганг знайшов цю формулу. І якщо раніше, за словами Моцарта, його часто сприймали як слугу в домі, то потім сильні цього світу стали приймати його як брата.

Масонство справило справжню революцію у його свідомості та викликало нову творчу хвилю. Він творив з фантастичною швидкістю і знову став визнаним і не самотнім.

Але й цьому благословенному періоду настав кінець. У 1787 році музикант оголосив про традиційні передріздвяні сольні концерти, але на них практично ніхто не відреагував. Він був знову нікому не потрібний – ні глядачам, ні дружині, ні друзям. А батька вже не стало. Леопольд помер, так і не дізнавшись, що великий син переживе його лише на чотири роки. І що вчені згодом шукатимуть формулу геніальності на останках його улюбленого Вольфганга.

Читайте також: Джек Лондон: «Нехай краще я буду яскравим метеором, ніж вічною, але сонною планетою»

Нерозкриті таємниці

20 листопада 1791 року, не доживши до 36 років, найвідоміший у Відні композитор раптово помер. Констанція, яка останніми роками все частіше проводила час на курортах, не прийшла на похорон свого чоловіка, посилаючись на погану погоду та хворобу. На початку XIX століття могила Моцарта виявилася втраченою, її місцезнаходження відновлювали за старим планом цвинтаря.

У 1902 році музей Моцарта в Зальцбурзі отримав начебто череп самого композитора зі спадщини анатома Йозефа Хіртля. Цей експонат довго не давав спокою різним дослідникам, які намагалися розгадати таємниці геніальності та смерті композитора. Експертиза ДНК, завершена у 2006 році в одному з НДІ Франції, поставила крапку в цьому питанні. Були розкриті могили батьків Моцарта, і в результаті порівняння аналізів із «черепом Моцарта» було отримано негативну відповідь. Надія дослідити генія на молекулярному рівні, щоб дізнатися про всі його таємниці, розбилася. Не залишилося ні черепа, ні останків, тільки партитури та музика – незрівнянна, божественна, геніальна.

Італійський театральний режисер Джорджо Стрелер писав, що Моцарт помер через те, що в ньому закінчилася музика. Неможливо смертному вмістити в себе більше, ніж до 35 років вмістив Вольфганг. І неможливо зробити більше.

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram