Barbershop Talks: Фемінізм очима чоловіків

Історії учасників руху HerForShe

27.11.2018

Стереотипно вважається, що у боротьбі за права жінок зацікавлені переважно самі жінки. Але глобальний рух солідарності за ґендерну рівність HeForShe доводить, що усвідомлення проблеми поступово виходить за межі ґендеру. Такої думки дотримуються і спікери Barbershop Talks — події, присвяченої обговоренню теми рівних прав. Представник культури, бізнесу та державної влади розповіли, як прийшли до ідей фемінізму і як вони втілюють їх у життя.

Про фемінізм

Андрій Клен, cпівзасновник Petcube. Я не феминист, я только учусь, и это сложнее, чем кажется. Мы должны изучать тему феминизма глубже: он не сводится к разговорам на кухне, к книге Забужко, к участию в спорах по поводу редакции Медузы, это намного ответственнее.

Меня воспитала мама и книжки. Моей ролевой моделью была бабушка. Два моих лучших друга — женщины. То, что я сознательно или не сознательно окружил себя женщинами, позволило мне стать частью равного открытого диалога. Мне кажется, многим мужчинам не хватает общения с женщинами, которое сформировало бы правильную картину мира.

Сексизм произрастает из простых банальных вещей: в школе на уроки труда ребят отправляли в мастерскую выпиливать по дереву, девочки шли варить борщ. И никто не задавал никаких вопросов, потому что у нас не было поля, чтобы задать этот вопрос. Ни у кого не возникало сомнения, что это правильно.

Тарас Тополя, фронтмен гурту «Антитіла». Я навчався у гімназії, де дуже віталося самоврядування, право на самовираження і творчість. Педагоги привчили нас до того, що різниці за ознаками ґендеру не існує, окрім, звичайно, статевих відмінностей, які закладені природою. Мого друга побила дівчина, вони пішли до директора і нікому поблажки не було. Ніхто навіть не піднімав питання про те, що дівчина побила хлопця і йому має бути соромно.

І потім я весь такий ліберальний, заражений почуттям рівноправ’я, свободи духу потрапив до університету внутрішніх справ — режимного закладу. Але навіть у цьому закладі вимоги до хлопців і дівчат майже не диференціювалися, ми все робили разом. У певний момент мені здалося, що до дівчат ставляться занадто жорстко у плані фізичних і психологічних навантажень. Після університету я пішов у музику, тут я не зустрічався з питаннями ґендерної дискримінації на сцені.

Я батько двох синів, і всі хатні справи ми з дружиною ділимо між собою. Я знаю все про засоби для посуду і прибирання, дитячі порошки, я спокійно роблю стереотипно жіночі справи. Так само і вона, коли мене немає вдома, може зробити те, що вважається чоловічою справою. І вона, і я відповідаємо за виховання наших дітей, маємо особистий простір.

Антон Дробович, експерт із питань освіти і культури Інституту суспільно-економічних досліджень, кандидат філософських наук. Я працював радником і прес-секретарем Лілії Гриневич, скажу, що в Міністерстві освіти досить багато жінок. Чого не можна сказати про інші міністерства. В Україні з 24 членів уряду 4 жінки. Це дуже мало. Існує думка, що гендерні квоти — така сама дискримінація. Інше питання, що для нашого постпатріархального суспільства це єдине просте рішення.

У певний момент права людини входять в суперечність з правами жінок. Саме формулювання «права жінок» — це певна цивілізаційна поблажка. Не повинно бути прав жінок, повинні бути права людини і крапка — всі люди вільні, всі люди рівні, і це нормально. Якби все було добре з правами людей в Україні і в світі, не виникло б навіть поняття «права жінок».

Про жінок у професії

Андрій Клен. У нас в компании на 60% мужчин приходится 40% женщин и никто не будет получать большую или меньшую зарплату в зависимости от пола. Есть исследования, которые показывают, что компании, в которых более трети состава управленческих мест занимают женщины, зарабатывают больше денег.

У нас есть один один менеджер С-левела из пяти. Мы собеседовали порядка 50 кандидатов и просто выбирали тех, кто будет реально лучше работать в нашей бизнес-модели. Стартап — это Дикий Запад, ты не думаешь ни о каком гендерном балансе, ты думаешь, как дожить до завтра.

Тарас Тополя. Я знаю жінок, які очолюють PR-агентства і є невід’ємною частиною індустрії, жінок, які очолюють продакшени по зйомкам відеокліпів, на жаль, не знаю жінок, які були б дотичними до аудіопродакшену. Але у виправдання сфери хочу сказати, що дуже багато артисток. Але знайти барабанщицю або бас-гітаристку дуже складно. Ці стереотипи — питання виховання і освіти.

Антон Дрогобич. Проблема присутності жінки в політиці є «пологовою травмою» самого поняття політика. Політика як явище виникло у Давній Греції, в полісі, де був абсолютно патріархальний лад. Арістотель, Платон, Перікл, люди, які вигадали політику як систему взаємовідносин між людьми, сприймали її як систему взаємовідносин між чоловіками. Тому для політики маскулінність — це історичний дефект. Також ми повинні пам’ятати, що державна влада завжди працює з очікуваннями свого електорату. Якщо є консервативна система, яка складалась десятиліттями, є рольові моделі, які транслювались. Змінити це може наша чітка артикульована позиція.

Про «справжню жінку»

Андрій Клен. Настоящая женщина — это просто настоящий человек.

Тарас Тополя. Для мене справжня жінка — це моя дружина. Людина, яка має такі самі рівні права, як і я, має свою точку зору. Повноцінний рівноправний партнер.

Підготувала Оля Полякова

Фото: UN Women/Роман Шаламов

— Читайте також: HeForShe: 10 фактів про глобальний рух солідарності чоловіків із жінками у їх боротьбі за рівні права