Егсан Рефагі: «В Україні жінки виконують багато функцій, які в Ірані є суто чоловічими»

Іранський журналіст про толерантність, ґендерну рівність та права жінок в обох країнах

Нещодавно на WoMo було опубліковано декілька матеріалів про життя мусульман в Україні та поза її межами. У цих статтях ми намагалися розвіяти стереотипи, які існують навколо тих людей, які обрали Іслам своєю релігією. Й сьогодні ми спілкуємось із етнічним іранцем, журналістом Егсаном Рефагі, який вже близько 10 років живе в Україні. Ми попросили його розповісти, яким він бачить українське та іранське суспільства, наскільки толерантними вони є щодо жінок та іноземців.

Наскільки толерантним до іноземців є українське суспільство?

Я живу в Україні близько 10-ти років, і за весь цей час я не стикався із проявами агресії на расовому чи національному підґрунті, бо в Україні дуже шанобливо ставляться до іноземців. Також українське суспільство поважає представників різних релігій. Мусульмани, християни, іудеї — всі тут нормально живуть, без конфліктів. Навіть у Західній Європі такого нема. А що це означає? Це означає, передусім, безпеку, це означає, що українці приймають іноземців. Взагалі в Україні люди теплі.

Пам’ятаю, як напередодні футбольного чемпіонату Євро — 2012 я побачив новину на сайті інформаційної агенції Великобританії про те, що в Україні агресивно налаштоване суспільство щодо іноземних фанів. Також декілька посольств різних європейських країн у зверненні до своїх громадян попередили про те, що не спроможні 100-відсотково забезпечити безпеку під час чемпіонату й попросили своїх громадян бути пильними. Мені стало цікаво, а чи дійсно це так? І кожного дня я виходив у центр Києва і знімав все, що відбувалося навколо фанзон на Хрещатику та на Майдані Незалежності. Я розмовляв з людьми із різних країн, із різним кольором шкіри, я їх питав, як в Києві, чи зручно, чи безпечно? І 100% моїх спікерів відповіли, що із жодними проблемами на расовому чи національному підґрунті вони не стикалися, навпаки, акцентували, що українці дуже шанобливо ставляться до них.

На вашу думку, наскільки сильно релігія впливає на соціальні норми в Ірані?

Релігія має набагато більше функцій в країнах Близького Сходу, ніж у країнах пост-радянського простору, тому вона впливає на різні сфери — суспільне життя, політику та навіть економіку. Якщо говорити про вплив Ісламу на побутовому рівні, то, наприклад, жінки використовують закон, про те, що чоловік має забезпечувати їх та сім’ю. Але коли йдеться, припустимо, про ґендерну рівність, то вони вже дивляться на те, що відбувається в Західній Європі. І це нормально, бо Іран завжди був мостом між Близьким Сходом та Європою. Тому відбувається ось таке балансування — і ми впливаємо, і на нас впливають.

В Ісламській консультативній раді Ірану* депутаток лише 5%. Чому так мало?

Ви кажете, що це мало, але дивлячись із ким порівнювати. Якщо із Норвегією, то так — 5% це мало. Порівнюючи, зважайте на те, що в Ірану інша історія, інша культура, інша жінка взагалі! Але якщо порівняти із сусідніми до Ірану країнами, то показники інші. Навколо нас Ірак, Афганістан, Пакистан, Саудівська Аравія, то Іран є набагато прогресивнішим у плані гендерної рівності.

Також враховуйте той факт, як жило суспільство до Ісламської революції в Ірані**, а як — після. До революції жінки офіційно мали право на освіту, але батьки, брати та чоловіки не дозволяли їм вчитися навіть у школі, бо наслідували традицію. Але під час революції жінкам вдалося відстояти свої права й багато що змінити. Сьогодні маємо такий результат: 50% школярів — дівчата, 60% студентів вищих навчальних закладів — дівчата. Раніше жінки проявляли себе лише на кухні, а зараз жінки можуть проявляти себе в політиці, бізнесі, спорті — іранки дуже активні.

А ще враховуйте менталітет. Авжеж ми використовуємо досвід інших країн, але змінити його за один день неможливо. Більше того, ми не хочемо робити помилки. Й ми не розцінюємо так: все, що роблять, припустимо, німці, — це все добре. Ні. Ми переймаємо те, що підходить саме для нас.

Безумовно, в жінок мають бути права та свободи. Свобода — це право вибору, але ж не анархізм. Тому важливим є те, чи хочуть жінки, наприклад, йти працювати до Ісламської консультативної ради.

Якими вам видаються українські жінки?

Українки в більшій мірі відповідальні за добробут сім’ї, ніж іранки. Вони багато працюють, добре заробляють, навіть більше, ніж чоловіки. Якщо розлучаються, то дітей лишають із собою й повністю їх забезпечують. В Ірані все це виконують чоловіки, а от головна функція іранської жінки — материнство. Ми піклуємось про жінок щиро, бо саме на них лежить відповідальність за виховання наступних поколінь. В Ірані є такий анекдот: у чоловіка питають: “Ти звідки?”, а він відповідає: “Я ще не одружився”. Можна це розцінювати лише як жарт, але цей народний анекдот показує наскільки важливою є роль жінки у суспільстві. Мені дуже сподобалось, як висловилася в інтерв’ю дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській республіці Іран пані Ірина Бурдиляк, коли в неї запитали про ставлення до жінок в Ірані…

Я повністю із нею згоден, бо в Ірані чоловіки більше поважають жінок, ніж в Україні.

Чому ісламський дрес-код для жінок такий строгий?

В Ісламі існує своєрідний дрес-код — жінки можуть показувати зап’ястя, обличчя та ступні — все решта закрите. Звичайно, ніхто їх не примушує носити такий одяг, адже лишаючись вірними традиції, вони самостійно роблять цей вибір. Я думаю, що ця традиція сформувалася тому, що суспільство хотіло захистити своїх жінок від харасменту та проявів різного типу насилля. Духовний лідер Ірану, до речі, якось звернув на це увагу, зазначивши, що європейці та американці досить часто використовують жіноче тіло як об’єкт. Мусульмани не розуміють такого ставлення до жінок, а отже намагаються берегти їх, наче дорогоцінні перлини.

Чи відчувають незаміжні та самостійні іранки тиск з боку суспільства, мовляв, «ти маєш вийти заміж», «ти маєш стати мамою» й т.п.?

Тиск на жінок, які будують кар’єру, не мають дітей, не виходять заміж, звичайно, є, але у великих містах він не такий відчутний, як у селах, бо у селах устрій життя є більш традиційним. Але це не означає неповагу із боку чоловіків, це означає, що вони хочуть берегти своїх дочок, сестер та дружин.

Чи практикують в Ірані багатоженство?

Чоловіки дійсно можуть мати максимум чотири офіційні дружини. Але ж подивіться на це у ретроспективі. Такий закон був введений, тому що в минулі роки багато чоловіків помирали під час війн, жінки лишалися самі — без годувальника та із дітьми на руках. Оскільки у давні часи жінки не працювали, тобто не заробляли гроші, то, втративши чоловіка, батька, брата, вони автоматично втрачали й засоби до існування. Оскільки опікати чужу жінку вважалося чимось аморальним, то й було введено закон — за умови, якщо жінка стає членом сім’ї певного чоловіка, тобто його дружиною, вона отримує від нього допомогу, підтримку, затишок й водночас не є осудженою суспільством. Але наступні шлюби чітко врегульовані. По-перше, чоловік має утримувати другу, третю, четверту дружину на тому ж рівні, що й першу. Зараз мусульмани практикують такі шлюби, але зрідка, тому що не в кожного чоловіка є потреба та фінансова можливість. По-друге, перша жінка має погодити чоловікові наступні його шлюби.

А чи практикують тимчасовий шлюб?

Так, шиїти практикують тимчасовий шлюб — мутА. По-суті, чоловік та жінка стають коханцями, бо мута укладається на певний час. Але, по-перше, чоловік має забезпечувати жінку усім необхідним, по-друге, після завершення терміну, жінка три місяці не має права брати такий шлюб із іншим чоловіком, адже вона повинна пересвідчитись у тому, що не вагітна (якщо вагітна, то батько дитини має забезпечувати дитину до її повноліття), по-третє, мута — це не індульгенція й не виправдання для чоловіків, які хочуть мати стосунки із іншими жінками, окрім своїх дружин, бо за правилами дружини мають бути у курсі справи. А ще однією причиною мута є те, що мусульмани живуть та діють відкрито, а не ховаються із коханками від сторонніх очей.

___________

*Ісламська консультативна рада Ірану — національний законодавчий орган Ірану (однопалатний парламент).

** Ісламська революція в Ірані — послідовність подій в Ірані в 1978 — 79 рр., унаслідок чого було вигнано шаха Мохаммеда, повалено монархію та встановлено нову адміністрацію, яку очолив аятола Хомейні. Ісламська революція в Ірані стала однією з ключових подій XX ст. і мала величезне історичне значення для всього світу. Встановлення міцної ісламської влади в багатому вуглеводнями Ірані поставило під сумнів неформальне лідерство сунітської Саудівської Аравії в мусульманському світі. (с) Вікіпедія

Вела бесіду Іра Керст

Фото із власного архіву Егсана Рефагі. Відео: IRIB Ukraine

— Читайте також: Мать изобретений: Мэй Маск о воспитании предпринимателей

Мы в Facebook