Марко Вовчок: famme fatale українського письменства

Марія Вілінська стала широко відомою під псевдонімом Марко Вовчок. І хоча сама вона не любила свого другого імені, воно принесло не тільки славу, а й викликало багато сумнівів і суперечок щодо її літературного таланту. Та що б там не було, поява цієї жінки в українській патріархальній літературі середини XIX століття виглядала якимось дивом. Хоча б тому, що наприкінці 50-х років Марія Вілінська була єдиною українською жінкою-письменницею. Строга і стримана красуня, талановита і принципова бунтарка, справжня фатальна жінка. Тож не дивно, що чоловіки захоплювалися нею, а жінки ненавиділи.

Українка з власного вибору

Марія Вілінська була родом із Росії, з Орловської губернії. Її дитинство було занадто тяжким. Через жорстокого вітчима мати була змушена відправити дівчину до харківського жіночого пансіону.

Дівчині виповнилося 17 років, коли вона познайомилася із своїм майбутнім чоловіком, другом Тараса Шевченка, етнографом Опанасом Марковичем. Він був старший від неї на 11 років, та дівчина швидко прив’язалася до нього, і невдовзі вони одружилися.

Пізніше вона розповідала другу, літератору і видавцю Герцену: «Вийшла заміж не кохаючи, а прагнучі незалежності».

Читайте також: Ганна Барвінок – magnum opus Пантелеймона Куліша

Маркович сумнівався – чи зможе він дати щастя юній Марії? Але саме йому випала доля стати її найкращим вчителем. За 8 місяців російськомовна дівчина опанувала українську мову так, що нею почали захоплюватися. Написала декілька коротких оповідань, і чоловік був просто приголомшений. Адже його дружина проявила неабиякий талант. Тоді вона наважилася надіслати ці оповідання своєму знайомому Пантелеймону Кулішу. Саме тоді автор «Чорної ради» збирався відкрити типографію для друку українських книжок у Петербурзі.

«Мовчуще божество»

Куліш захопився нею одразу ж після знайомства. Він вигадав псевдонім Марко Вовчок, став її редактором і видавцем. «Мовчазне божество», як він називав дівчину, зачарувало його. Чого не скажеш про Марію. Адже надто підвищена увага Куліша згодом переросла б у неволю. А свободу жінка цінувала понад усе. Недарма Герцен порівнював Марка Вовчка із Жорж Санд – сильною, суперечливою й цілковито байдужою до умовностей світу.

Куліш відверто афішував свої стосунки з Марією, про роман дізнався її чоловік. Та майже ніяк не відреагував. Про зраду дізналась і дружина Куліша, а невдовзі Пантелеймон взагалі демонстративно її покинув. І хоча згодом він повернувся, Олександра Білозерська-Куліш до самої смерті ненавиділа суперницю як в житті, так і в літературі.

Читайте також: Едіт Піаф: гімн справжньому й короткому коханню

Жінки взагалі не любили Марію. Донька графа Толстого дивувалася: «Що є в цій жінці, що усі так нею захоплюються?..»

Famme fatale українського письменства

Марії симпатизувало багато чоловіків. Вони відчували, що вона справді їх розуміє. А вона просто уміла слухати і відчувати. Кажуть, що Шевченко немов оживав коли бачив Марію і навіть подарував їй золотий браслет, але оцінивши шанси, сам змінив свою роль і написав «Моя ж ти доне…».

Життя жінки в Петербурзі ставало нестерпним. Кохання Куліша вимагало від неї самозречення. Обтяжували плітки та недоброзичливість давніх друзів. З легкої руки письменника Марія потрапила до творчого кола і почала читати свої оповідання на літературних вечорах. На одному з таких вечорів вона познайомилася з Іваном Тургенєвим.

Вражений письменник написав: «Мені зачитали досить велику повість «Інститутка». Здається, що такої свіжості та сили ще не було».

З Тургенєвим у Марка Вовчка одразу встановились приятельські стосунки. Він першим переклав твори Марії російською, чим сприяв її славі. У 1859 році лікарі порадили письменниці лікування за кордоном. Тургенєв як раз збирався до Парижу, тож запропонував супроводжувати Марію до Дрездена. Вона прийняла пропозицію без вагань. Пізніше до жінки приїхав Опанас Маркович, і їх сімейні стосунки відновилися. А через декілька місяців сталася остаточна розмова Марії з Кулішом, який стверджував, що лише з ним вона буде щаслива. Та все було марно, і через деякий час Куліш повернувся до дружини. Але про відмову не забував і довгий час розповідав, що Марія не так вже й талановита.

Читайте також: Микола Вороний: борець із культом страждання

А у житті письменниці настав новий період. За кордоном вона опанувала кількома мовами і почала активно займатися перекладами, щоб утримувати сім’ю. Крім того, багато писала і навіть видавалася у закордонних виданнях. А Тургенєв продовжував підтримувати її і на відстані. Вони багато листувалися, поки з часом цей епістолярний роман не скінчився. На обрії Марка Вовчка з’явився молодший на чотири роки юрист Олександр Пасек.

Найбільше кохання

Вона вже була в зеніті слави, а він лише починав свій шлях. Між ними спалахнуло таке кохання, що стало найбільшим в житті Марії. Вона вже ніяк не могла приховувати від чоловіка свої почуття до іншого. Але навіть тоді Опанас Маркович не хотів думати про остаточний розрив. Він і цього разу не дорікав дружині і не втручався в її особисте життя. Так решті решт після 10 років пара змушена була розлучитися. Але Марія і далі офіційно залишалася дружиною, а пізніше і вдовою Опанаса Марковича, оскільки за тогочасними законами для юридичного розриву шлюбу не було вагомих підстав.

Читайте також: Жінка, без якої “історія Вінстона Черчилля та всього світу була б геть інакшою”

З Пасеком вона об’їхала всю Західну Європу і весь час підтримувала Олександра. Мати Пасека була проти його стосунків з заміжньою жінкою і у колі спільних знайомих розповсюджувала всілякі плітки. Через те зруйнувалися стосунки Марії з Герценом і Тургенєвим. Та жінка і на цей раз не звертала ніякої уваги на розголос.

Але й щастя її було недовгим. Через декілька років Олександр важко захворів і помер у неї на руках. Для письменниці почалися дуже важкі часи. Вона страшенно сумувала за ним, коли все нагадувало про їх щасливе життя.

«Чому я не можу ще хоч раз його обняти? Або хоча б як в останні часи перенести з ліжка на диван», – писала вона у спогадах.

Ідучи одним шляхом

Та життя продовжувалося. Марко Вовчок повернулася до літературної праці, знову зайнялась перекладами. Її з сином часто відвідували друзі та спільні знайомі. Серед них найчастіше з’являвся молодий Михайло Лобач, який палко закохався у жінку. Свої стосунки з молодшим на 17 років Михайлом Марія приховувала, намагаючись уникнути чергових пліток. Та поступово розірвала будь-які зв’язки майже з усіма друзями і врешті решт вийшла заміж за Михайла.

Читайте також: Я пишу для дитини всередині себе: цікаві факти із життя Астрід Ліндґрен

Їй було 42 роки, коли довелося втрутитися у справи дорослого сина. Наречена Богдана народила позашлюбну дитину. І щоб уникнути пліток і врятувати честь майбутньої невістки, Марія зареєструвала новонародженого хлопчика як власного сина. А через кілька років вони з чоловіком офіційно усиновили Бориса.

«Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі й не звертаючи убік. У мене могли бути помилки і слабкості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не заплямувала себе відступництвом», – писала Марко Вовчок.

І в цьому вся вона – непохитна, спокійна, сильна та впевнена жінка.

Оксана Хромова