Марлен Дітріх: справжні жінки не хвилюються

Вона зійшла з кіноекранів в образі неперевершеної та недосяжної діви. Приваблива і неприступна, чарівна і відсторонена, іронічна і загадкова – це все про велику Марлен, «спекотну жінку зі сталевим хребтом». Іконою стилю та жінкою-вамп вона була не лише на сцені чи в кіно. Навіть без світла камер та софітів актриса та співачка не розслаблялася ні на хвилину – світ має бути завжди впевнений у її бездоганності. Все життя вона ставила цілі та йшла до них напролом. Марлен Дітріх ніколи не вміла бути слабкою.

Сіра мишка

В дитинстві Марлен завжди була непомітною. У школі захопилася музикою, із задоволенням навчалася грати на фортепіано та скрипці. А найбільшу прихильність відчувала до викладачки французької, мадмуазель Бреган, якій потім все життя завдячувала своєю безмірною любов’ю до Франції.

Читайте також: Ті, що змінюють світ: п’ять перших жінок у політиці

Школа її не цікавила. Вона пішла з ліцею без атестата, але продовжувала займатися музикою. Марлен подобалося грати, та й треба було заробляти гроші. Все вирішив випадок. Дітріх влаштувалася працювати в оркестр, що акомпанував німим фільмам. Саме тоді, отримавши можливість дивитися кінострічки кілька разів, вона з головою поринула в кінематограф. Але працювати довго не змогла. Через місяць її звільнили, пояснивши, що чоловіки часто заглядаються на єдину дівчину серед музикантів. До того ж, юна скрипалька почала відчувати біль у руці. Марлен припинила грати, але зовсім порвати з музикою так і не спромоглася, переключивши увагу на вокал. Тоді остаточно стало зрозумілим, що її цікавлять лише дві речі на світі – музика та кіно.

Початок кар’єри

Перша спроба вступити до акторської школи закінчилася провалом. На щастя, на неї звернув увагу один із керівників та вирішив давати їй приватні уроки. Дівчина швидко освоїла чечітку, танго та канкан, виступала у нічному кафе та вдосконалювала вокальні партії. У 22 роки вона вперше промайнула у фільмі «Такі чоловіки», та їй дуже не сподобався образ на екрані.

«Боже, я виглядаю, як волохата картоплина!», – вигукнула вона після прем’єри. Вже тоді Дітріх була надто самокритичною.

Читайте також: Марко Вовчок: famme fatale українського письменства

Здавалося б, життя складається досить вдало: йї почали помічати люди, пов’язані з кінематографом, вона встигла вийти заміж і народити дочку, знялася в кількох фільмах. Але їй цього було замало.

«У 20-ті роки я була взагалі ніщо», – говорила вона в одному зі своїх інтерв’ю.

«Блакитний янгол»

Доленосною для Дітріх стала зустріч із відомим режисером фон Штернбергом. Марлен отримала роль у картині «Блакитний ангел», яка мала неймовірний успіх по всьому світі та започаткувала тривалий творчий та особистий союз двох творців.

Як акторка та особистість Дітріх народилася саме під час зйомок гучної кінострічки. Образ її Лоли режисер ліпив старанно, з властивою йому фантазією, наполегливістю та енергією, до найдрібніших деталей продумуючи грим, костюми, пози та діалоги. Ця роль дала актрисі матеріал, який вона використовувала потім неодноразово не лише на екрані, а й у житті.

Критики відреагували на фільм досить стримано, але аудиторія глядачів сприйняла його із захопленням. І ця реакція була першою та головною ознакою перемоги Дітріх – на неї звернули увагу американські кіновиробники. Після прем’єри картини у квітні 1930 року Марлен підписала перший контракт із голлівудською компанією та залишила Берлін.

Сталева леді

Творчий тандем Дітріх-Штернберг продовжився у Голлівуді. Разом вони зняли шість фільмів, які принесли їй всесвітню популярність. Зупинятись на досягнутому актриса не збиралася, пробуючи себе в інших амплуа, що часто не знаходило відгуку у публіки, яка хотіла бачити в ній фатальну жінку.

Перед другою світовою війною Геббельс запропонував Дітріх ексклюзивні умови для роботи в Німеччині: будь-яка тема, режисер, продюсер та оплата за кожну роль у розмірі 200 тисяч рейхсмарок. Але актриса відмовилася. Як і через рік. У 1939 році вона прийняла американське громадянство.

Читайте також: Едіт Піаф: гімн справжньому й короткому коханню

Під час війни Марлен перервала кінокар’єру та кілька років виступала з концертами у військах союзників, за що пізніше була нагороджена медаллю Свободи та орденами Почесного легіону. «Це було єдине важливе, що я коли-небудь зробила», – пізніше писала вона .

Після війни Марлен знову повернулася до кіно, вела радіопередачі та виступала з концертами. Її елегантність, як і раніше, залишалася взірцем для наслідування, а про завзятість і терпіння ходили легенди.

Все має бути ідеальним

Вона носила туфлі лише ручної роботи, не визнаючи босоніжок. Рукавички їй шили виключно по зліпку руки. Вона могла годинами перебирати вуалі, поки не домагалася ідеальної тіні на обличчі, а примірки суконь тривалістю п’ять годин дивували оточуючих. При цьому у будь-якому образі вона завжди грала саму себе. Силует має бути ідеальним у будь-якому вбранні – будь то смокінг, штани, сукня, що облягає, або хутра. Її обожнювали багато кутюр’є, а для Діор та Армані вона стала музою.

Втім, Дітріх магічно вплинула на багатьох чоловіків, які зустрічалися на її шляху. Офіційно вона залишалася одружена з Рудольфом Зібером. Але її не оминули пристрасні та болючі романи з Ремарком, Габеном та Хемінгуеєм.

Ремарк познайомився з Дітріх ще в Німеччині, а потім завдяки їй опинився в Америці. Їх пристрасний роман був довгим і для обох болісним. Актриса, здавалося, щиро любила письменника і називала його найкрасивішим і найпалкішим чоловіком. Він у свою чергу обожнював Марлен, яка здавалася йому ідеалом жіночої краси. Але їхні стосунки були складними та не рівними. Актриса відмовилася вийти заміж, знаючи, що не зможе зробити Ремарка щасливим. Вони розлучилися друзями і переписувалися до самої смерті письменника.

Читайте також: Ганна Барвінок – magnum opus Пантелеймона Куліша

Влітку 1941 року Дітріх захопилася французьким актором Жаном Габеном, який приїхав до Голлівуду з окупованої Франції. Захоплення швидко перейшло в пристрасть, яка завдала обом багато страждань. Цей любовний роман тривав шість років.

Хемінгуей називав свої стосунки з кінозіркою «несинхронізованим коханням»: щоразу Ернест і Марлен мріяли потрапити в обійми одне одного саме тоді, коли хтось із них уже був пов’язаний з іншим партнером. Але їх взаємна симпатія залишилася у багатьох листах, які вони писали один одному роками.

Королева світу

З роллю королеви Дітріх завжди справлялася «на відмінно». Втім, вона її не грала, вона завжди була царською особливістю. Бездоганна постава, чіткі пози, вишукані манери – все наголошувало на витонченому стилі.

Читайте також: Жінка, без якої “історія Вінстона Черчилля та всього світу була б геть інакшою”

З віком Марлен почала все рідше з’являтися на публіці. Вона навідріз відмовилася від інтерв’ю та зйомок, любила коньяк і не переносила жодних розмов про здоров’я.

Ця жінка не могла допустити навіть думки про те, що її бачитимуть немічною та хворою.  Дітріх без страху думала про смерть. Вже прикута до ліжка після перелому шийки стегна вона говорила дочці: «У жодному разі не плачте, коли я помру. Оплакуйте мене зараз».

Останні роки актриса провела в повній самоті в паризькій квартирі. Все своє довге життя вона згадувала Німеччину, кохала Францію, а жила в Америці. Марлен Дітріх померла у травні, у віці 91 року. Її поховали в Берліні, поряд із могилою матері. На її простому надгробку написали: «Тут я стою на порозі своїх днів».

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram

Оксана Хромова