Перші: дивовижне життя Евіти Перон

Полковник і актриса, диктатор і свята, «оперна примара» й мати нації – як тільки не називали союз Хуана Перона та Еви Дуарте. Тривалий час вин викликав запеклі суперечки як шанувальників, так і супротивників правлячого аргентинського подружжя. Але в одному обидві сторони, що сперечалися, були одностайні: президент і перша леді становили ідеальну політичну пару. І основна заслуга в цьому належала Евіті – завдяки її старанням відбувся їхній злагоджений дует правителів. І хоча він був досить коротким, у пам’яті багатьох аргентинців Хуан та Евіта Перон і сьогодні посідають високе місце.

Підкорити столицю

Марія Ева Ібаргурен була незаконнонародженою дочкою землевласника Хуана Дуарте. Їй було п’ятнадцять, коли вона покинула провінційне місто і вирушила до столиці, мріючи про кар’єру актриси.

«Вона прибула до Буенос-Айреса без гроша за душею, з селянськими манерами та жахливим провінційним акцентом, з одягу у неї були тільки блузка та спідниця», — напишуть пізніше біографи Евіти.

З акторством так нічого й не склалося. Дівчина грала маленькі ролі у театральній трупі, але ніколи й нічому не вчилася – на це не було ні часу, ні грошей. Паралельно працювала моделлю в рекламі, після чого деякі театральні та кіножурнали почали розміщувати її фотографії на обкладинках. Найбільшою вдачею для актриси-початківиці став контракт на рекламу торгової компанії, яка виробляла мило. Після цього вона почала працювати диктором, а вже через рік організувала перші радіопостановки. Ім’я Еви Дуарте стало відомим, невдовзі їй запропонували кілька невеликих ролей у кіно. Втім, сама актриса щодо своїх талантів жодних ілюзій не мала.

«Погана в кіно, середня на сцені і стерпна на радіо», — пізніше розповідала вона про себе.

Але саме робота на радіо відіграла кардинальну роль у її долі. Ева довго виношувала ідею радіовистави «Героїні в історії». Це мав бути цикл передач про відомих жінок – імператриць, королев, актрис. Радіоканал «Бельграно» запустив п’єси в ефір, і незабаром героїні передачі говорили голосом Дуарте. У той же час «Бельграно» часто відвідував політик-початківець Хуан Перон.

Читайте також: Перші: «баронеса з пензлем» Тамара де Лемпіцька

Полковник Перон

Майбутній президент народився у невеликому аргентинському місті Лобос. З 16-ти років розпочав військову кар’єру зі спеціалізованої школи. А потім продовжив у Національній академії, де пізніше викладав військову історію та стратегію.

Завдяки зв’язкам у військових верхах Перон зробив дипломатичну кар’єру. В урядових колах його за очі називали «оперною примарою» через те, що він з’являвся несподівано будь-де.

«Він був гарним чоловіком атлетичного складу, зростом близько 180 сантиметрів, з шевелюрою чорного волосся, зачесаного назад, що відкривало широке чоло, з темно-карими, майже чорними блискучими очима…», – писав один із сучасників Перона.

У 33 роки він одружився з двадцятирічною Аурелією Тісон. Але через десять років вона померла від раку. Після її смерті бездітний вдівець отримав посаду військового аташе в Італії. І був надзвичайно радий – це був шанс познайомитись із кумиром Беніто Мусоліні. Проте після повернення він зрозумів, що військова кар’єра його вже не влаштовує. Політика – ось де він зможе проявити свої неабиякі таланти, знання та досвід. Першою успішною подією для Перона в його політичній кар’єрі став державний переворот 1943 року. Внаслідок цього було повалено законного президента. З нової посади в департаменті праці та соцзабезпечення розпочався його зліт до вершини у президентському кріслі.

Читайте також: Наполеон і Жозефіна: велика помилка французького імператора

Ідеальна пара

Найімовірніше, їхня зустріч відбулася в січні 1944 року.

Як розповідають хроніки, на радіостанції Евіта підійшла до Перона і сказала єдину фразу: «Дякую, полковнику, за те, що ви є». З того дня вони не розлучалися.

Дуарте всерйоз захопилася політиком, хоча йому вже було 48 років, а їй всього 24. Дівчина чудово розуміла, що соратники і прихильники засуджуватимуть Перона за відкритий зв’язок з провінційною актрисою. І тим більше ніколи не приймуть її як дружину. Тому їй довелося стати публічною особистістю. Тим більше, що виступати з переконливими та вірними інтонаціями вона навчилася. Але в жовтні 45-го після військового перевороту Перон опинився у в’язниці. Тоді ж Ева втратила роботу на радіо.

Проте такий поворот її анітрохи не злякав. Вона звернулася за допомогою до профспілок і так званих «безсорочників» – вихідців із бідних провінцій. Їхні спільні протести призвели до звільнення Хуана з ув’язнення.

«Евіта була тією жінкою з народу, яка стала поруч з Пероном, не маючи ні політичного досвіду, ні забобонів», – говорив про неї один із соратників.

Через п’ять днів після звільнення Перон та Дуарте уклали громадянський шлюб, який пізніше підтвердили церковною церемонією. Через рік Хуан переміг на президентських виборах. Так Ева стала Евітою, першою леді Аргентини, партнеркою та соратницею Перона й справжнім кумиром незаможних робітників. Народна любов до Евіти була така сильна, що вперше на офіційному портреті президента Аргентини його відобразили разом з дружиною.

Читайте також: Перші: як Гертруда Едерле стала символом жіночої сили й перемогла Ла-Манш

Завжди поруч

Вчорашня актриса стала другою людиною в державі після свого чоловіка. Її вплив у суспільстві зростав з кожним днем. Вона часто виступала перед робітниками, хоча її промови були адресовані переважно жінкам. 1947 року Ева добилася для аргентинок права голосувати на виборах.

Чудово володіючи словом, темпераментна та яскрава Евіта могла легко достукатися до кожної з них. Перон пізніше говорив, що вона стала «мостом безмежного кохання між президентом і народом».

Перша жінка не залишилася осторонь і міжнародної політики. Влітку 1947 року Ева вирушила до Європи, відвідавши за два місяці кілька країн із офіційними візитами. Назад вона повернулася з кількома контрактами на постачання м’яса та зерна, а з Аргентини було знято економічну блокаду.

Дружина президента багато їздила країною. До того ж приймала громадян і керувала благодійним фондом, внески до якого були обов’язковими практично для всіх. Завдяки діяльності фонду було збудовано десятки шкіл та лікарень.

Пізніше Перон зізнається, що він завжди бачив свою дружину саме в такій ролі. Проте він не очікував, що її вплив та авторитет у народі стане настільки величезним. Еву любили і боялися, нею захоплювалися і ненавиділи. Лідери профспілок та робітники ходили до неї на уклін, а воєначальники ламали голови над питанням, як зменшити її вплив у країні.

Читайте також: Перші: Марія Заньковецька, символ і легенда українського театру

«Не плач за мною, Аргентино!»

Передвиборча кампанія 1951 року проходила під гаслом: «Хуана Перона – у президенти, Еву Перон – у віце-президенти!». Але проти її кандидатури були воєначальники. Тоді замість посади віце-президент надав дружині титул «духовного лідера нації». До того ж існувала ще одна причина: у Евіти виявили рак. Вона, як і раніше, була яскравою і елегантною, дивуючи і захоплюючи своїм виглядом загалом і стильними вбраннями зокрема. Але тільки Хуан бачив, як вона з кожним днем ​​стає дедалі слабшою. Лікування у дорогих європейських клініках нічого не дало.

Останній її публічний виступ відбувся 4 червня 1952 року. Вона вийшла на балкон під час другої інавгурації Перона і звернулася до співгромадян із промовою, яку завершила словами: «Не плач за мною, Аргентино! Я залишаю тобі найдорожче, що я маю, – Перона».

Евіта померла в липні 52-го, їй було всього 33. Прощання з нею стало, мабуть, найграндіознішим в історії Латинської Америки. В Буенос-Айресі аргентинці розібрали всі квіти. У тисняві під час церемонії загинули вісім людей, ще близько 2000 було поранено. Усього попрощатися з Евітою прийшло понад 2 млн жителів країни. Тіло першої леді було забальзамовано і виставлено на загальний огляд до 1955 року, коли її чоловіка було повалено під час путчу.

Перон втік до Іспанії, де одружився з часом на танцівниці Ісабель Мартінес. Повернутися на батьківщину він зміг лише на початку 70-х і навіть переміг у президентських виборах. Але його тріумф був недовгим – менше ніж через рік Хуан помер від інфаркту. Після його смерті тіло Евіти було перевезене назад до Аргентини і незабаром остаточно поховано у родинному склепі її батька Дуарте.

Читайте також: Перші: як Гетті Грін підкорила Волл-стріт і стала найбагатшою жінкою

Після смерті

Смерть Евіти в зеніті слави та розквіті краси зберегла її в пам’яті молодих аргентинців. Її образ був завжди оточений романтичним ореолом, і в багатьох цей ореол зберігається й зараз. Навіть через багато років постать цієї жінки породжує суперечки. Її коротке, але яскраве життя і сьогодні залишається предметом полеміки між прихильниками ідей «перонізму» та їхніми супротивниками.

Про улюбленицю багатьох аргентинців писали пісні, ставили мюзикли та знімали фільми. 21 червня 1978 року на сцені лондонського театру «Принц Едуард» відбулася прем’єра мюзиклу «Евіта» Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса. Він був заснований на книзі The Woman with the Whip, біографії першої леді Аргентини.

В 1996 році роль Евіти в однойменному фільмі Алана Паркера зіграла Мадонна, а сама картина стала культовою. Одним з останніх, присвячених знаменитій першій леді, став міні-серіал «Свята Евіта», який вийшов 2022 року. Головну роль у ньому виконала Наталія Орейро.

Пізніше друга жінка-президент Аргентини Крістіна Фернандес казала, що найсуперечливіша перша леді Аргентини стала рольовою моделлю для багатьох аргентинок. За її словами, Евіта показала жінкам «приклад пристрасті та войовничості». А багато хто з аргентинців вважає, що у 20 столітті в країні було два феномени: Борхес у літературі та Евіта Перон — у політиці.

Читайте також: Перші: «Приховані фігури» або невідомі героїні космічної гонки

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram