Оксана Хромова
З того часу, як Аліса через кролячу нору потрапила у фантастичний світ, минуло вже понад 150 років. Але й сьогодні цю історію продовжують читати діти та дорослі, намагаючись знайти відповіді на багато питань. А за мотивами казки математика, поета та прозаїка Льюїса Керролла продовжують знімати фільми, писати картини та ставити хореографічні постановки. Які загадки приховує у собі незвичайна розповідь англійського автора?
Талановитий викладач
Син парафіяльного священика Чарльз Лютвідж Доджсон був дуже захопливою людиною. Ще в коледжі почав писати вірші та оповідання. Тоді ж уперше і з’явився псевдонім Льюїс Керрол. Грав та навчав грі у шахи, захоплювався фотографією. Вважався здібним математиком – 26 років викладав в Оксфорді, і більшість наукових робіт було опубліковано під його власним ім’ям. Але прославився на весь світ як автор фантастичної історії про дивну подорож дівчинки Аліси.
1956 року в коледжі почав працювати новий декан, філолог Генрі Лідделл, батько п’ятьох дітей. Льюїс швидко потоваришував із сім’єю, особливо з його чотирирічною дочкою Еліс. Через шість років саме ця мала підштовхне свого дорослого друга на створення його головного твору.
Читайте також: Публікуємо уривок з книги Люсінди Беррі «Найкращі друзі»
Твір для розваг
Влітку1962 року Керрол, його приятель і три дочки Лідделла вирушили на човнову прогулянку. «Липневий полудень золотий» із вірша на початку книги — це якраз про 4 липня. Еліс попросила старшого друга розповісти якусь історію. Льюїсу і раніше доводилося складати казки для дівчаток, у яких він на ходу вигадував героїв та події. Того дня він розповів кілька епізодів про пригоди маленької Аліси. Головна героїня була дуже схожа на середню дочку Лідделла, а ще два персонажі нагадували її сестер – Едіт та Лоріну.
Історія дуже сподобалася дівчаткам, Еліс попросила записати її. Керрол сів за чернетку тільки наступної весни. Іноді він читав рукопис іншим дітям, всім подобалася його незвичайна казка. Незабаром він подарував дівчинці рукописний варіант під назвою «Пригоди Аліси під землею». Через рік він вирішив переписати книгу, додавши нові деталі та яскраві ілюстрації. Новий екземпляр він подарував дівчинці до Різдва.
4 липня 1865 року, день у день після пам’ятної прогулянки човнами, «Аліса» вперше з’явилася у вигляді друкованої книги.
Читайте також: «Літо на ВДНГ»: затишок, природа та книги
Марна казка?
Справжній успіх прийшов не одразу. «Алісу» часто критикували за незрозумілий сюжет, хоча при цьому відзначали яскраві фантастичні фрагменти. Перші відгуки були досить мішаними. Критики зазначали, що в «блуканнях» Аліси немає сенсу, що казка перевантажена дивностями, абсурдна і надто складна для дітей. Деякі писали про те, що книга не може викликати нічого, крім розчарування та роздратування. Втім, вона, насамперед, привертала увагу. А це вже був успіх, який пізніше приніс автору не лише славу, а й гроші.
Почасти сталося це ще й тому, що книга супроводжувалася чудовими ілюстраціями Джона Тенніела. Тоді відомий карикатурист був головним художником сатиричного журналу. Хоча спочатку Керрол збирався супроводжувати текст власними картинками і навіть підготував більшу частину. Але друзі порадили йому звернутися до професіоналів. Льюїс особисто просив Тенніела попрацювати над малюнками та заплатив йому гонорар. Проте митець переважно працював з авторськими малюнками Керрола.
Читайте також: «Расизму взагалі не мусило б існувати»: цитати з книги «Американа»
Дитяча книга для дорослих
Через кілька десятиліть ставлення до казки кардинально змінилося. Чим це пояснюється? Почасти головною героїнею, яка буквально стала революційним образом у літературі того часу. Тоді дитячі книжкові персонажі були взірцями для наслідування – скромними, акуратними, слухняними. З їхньою допомогою батьки виховували малюків.
Нова книга була абсолютно вільна від виховних моментів. У ній з’явилася Аліса, яка робила все, що їй заманеться, не визнавала авторитетів і сперечалася навіть із Королевою.
Крім того, «Аліса в Країні Див» частково стала зашифрованим та досить критичним відображенням англійського суспільства того часу. З цього погляду книга була цікавою й батькам.
А вже у XX столітті популярною і приваблюючою стала незвичайна мова казки. Керрол використовував багато неіснуючих вигаданих слів, які тільки натякають на окремі образи у сприйнятті. Хто з нас не чув незрозумілі та смішні фрази:
«Смажнілось, і мляскі хвірки вихросверделили в часві. Мізрешно псулись хабрюки, пихраючи в чужві».
Зрозуміло, що це переклад. Але не менш кумедно звучать слова і в оригіналі.
Автор розумів, що читати дітям казку будуть батьки. Тому в «Алісі» можна простежити і своєрідну політичну сатиру, і математичні жарти, призначені для дорослої аудиторії. Так, багато дослідників вважають, що образ Червоної Королеви відбиває риси королеви Вікторії. А Черепаха Квазі відбиває загальні риси англійської бюрократії. А якщо згадати гру «Біг по колу» на початку книги, то можна дійти висновку, що вона є сатиричним зображенням виборчої системи США. Хоча деякі критики вважають, що у грі висміюється знаменита дарвінівська теорія природного відбору.
Читайте також: Чому варто читати українське фентезі — розкаже автор книги за мотивами українських міфів «Кий і морозна орда»
Збірник логічних парадоксів
Керрол був математиком і багато років присвятив евклідовій геометрії, математичному аналізу та логіці. Він вигадував логічні ігри та головоломки. Тому в його казці абсурд теж перетворюється на певну систему. Наприклад, у Божевільного Капелюшника годинник показує не час, а дату, що дивно для звичного світу Аліси. У той же час у світі Капелюшника, де завжди шість годин – час чаювання – цілком логічно показувати лише день.
Ще один улюблений прийом автора – інверсія, коли слова, рядки та навіть епізоди змінюються місцями. Так, за сюжетом під час суду над Валетом Королева наполягає на винесенні вироку, а потім можна встановлювати його винність. І таких прикладів дуже багато. Спочатку з пальця з’являється кров, а потім його колють шпилькою. Щоб залишитися на місці – треба бігти, а щоб вгамувати спрагу – потрібно їсти сухе печиво.
Але не варто забувати, що «Аліса в Країні Див» – це насамперед особиста історія, в якій легко простежуються знайомі автору люди, речі та події. Починаючи від улюбленого англійцями крикету, в який Льюїс грав із дітьми Лідделла, і закінчуючи його головним хобі – шахами.
Окремі образи казки стали відображенням стійких англійських виразів. Наприклад, Божевільний Капелюшник пов’язаний із фразою «Божевільний, як капелюшник». У ті часи майстри часто працювали з ртуттю, і надихавшись випарами, могли поводитись не цілком адекватно. Те саме стосується й фрази «Посміхається як чеширський кіт», яка безпосередньо пов’язана із сироробством у однойменному графстві. Кажуть, що виготовлені там голівки сиру чимось нагадували усміхненого кота.
Читайте також: Шлях до самопізнання: книги для підлітків у важкий час
Казка та реальність
Дружні стосунки Керролла та родини декана перервалися після появи рукописної чернетки книги. Чому це сталося – залишилося невідомо, хоч історики висували різні версії. Відомо лише те, що з особистих щоденників письменника було вирвано сторінки останніх років його дружби з Лідделлами.
Аліса виросла і вийшла заміж за професійного гравця в крикет Реджинальда Харгрівса, учня Керролла. Стала домогосподаркою та виховувала трьох синів. Після смерті чоловіка у Еліс почалися проблеми з грошима, і вона була змушена продати подарований автором рукопис на аукціоні Сотбіс. Через 20 років його викупили та подарували Британській бібліотеці, де він зберігається і сьогодні.
За всю історію існування книги вийшло понад сто англійських видань. «Аліса в Країні Див» перекладена 175 мовами, на основі казки створено десятки екранізацій та сотні театральних постановок, мультфільми та комп’ютерні ігри.
Популярність «Аліси в Країні Див» і досі є неймовірною. Адже на честь персонажів казки – Березневого зайця, Капелюшника, Казна-Що-Не-Черепахи, Білого Кролика та Кішки Діни – навіть назвали п’ять астероїдів.
Читайте також: Лагідні сторінки: Книги для емоційного розвитку дітей
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram