Оксана Хромова
У цій актрисі завжди було щось нерозгадане: краса, талант чи сама доля. Її творчість була блискучою, а гра неповторною. Чому, згадуючи Ромі Шнайдер, насамперед спливають неоднозначні фрази: «нещасна жінка», «жертва долі», «життя, сповнене страждань»?
Приречена бути акторкою
Розмарі Магдалена Альбах народилася у Відні у сім’ї театральних акторів. Її бабусю, Розу Альбах-Ретті, називали австрійською Сарою Бернар. Актором та режисером був і її прадід Адольф Ретті. Тому вже у дитинстві майбутнє Розмарі було зрозумілим. Їй не виповнилося ще й 15, коли її мати запропонувала своєму продюсеру спробувати Розмарі на зйомках у фільмі «Коли цвіте білий бузок».
Через пів року її дочка вже знімалася у мелодрамі «Феєрверк». Тоді у титрах вперше з’явилося нове ім’я — Ромі Шнайдер.
Між життям Розмарі та її ролями завжди було багато спільного, на відміну, мабуть, від інших актрис. У кожен фільм вона привносила свій особистий досвід. Можливо, так вона намагалася відшукати саму себе. Почалося це з дебютної стрічки. Тоді юна акторка зіткнулася з особистою драмою дитинства — із сім’ї пішов батько. Вольф Альбах-Ретті був таким же легковажним, як і його екранний герой. Ромі зустрілася з ним у 1963 році під час знімання фільму «Кардинал». І до самої його смерті безуспішно сподівалася, що відносини з ними ще налагодяться.
Свій вік вона вимірювала роботами в кіно. Під час святкування 41-го дня народження Ромі зазначила: «Тепер мій вік — 54 фільми».
Читайте також: Перші: «Життя попереду» або довгий шлях італійської Попелюшки Софі Лорен
Кохання та інші неприємності
Після виходу на екрани історичної картини «Сіссі» про юність австрійської імператриці Ромі стала зіркою європейського масштабу.
Знімати її мріяли багато режисерів. Проте вибирати вона не могла – офіційним опікуном юної акторки був її вітчим Ганс Герберт Блацгейм. Його цікавила лише матеріальна складова контракту. Ромі ж боялася стати акторкою однієї ролі. Тому кожен новий фільм її насторожував та втомлював. Але остаточне слово залишалося за Гансом, і юна акторка знову грала у продовженні.
На знімання картини «Христина» у Франції Ромі у супроводі матері та вітчима вилетіла до Парижу. Біля трапу літака її зустрів майбутній партнер, маловідомий актор, 23-річний Ален Делон. Перша зустріч розчарувала обох. Проте, граючи закоханих, актори непомітно увійшли в ролі. На балу кінематографістів, що відбувся у Брюсселі, Делон запросив Ромі на танець. Ламаною німецькою він освідчився їй у коханні і запропонував переїхати до нього у Париж. У березні 1959-го вони побралися.
Читайте також: Інгрід Бергман: скандальний роман голлівудского янгола
Справжня парижанка
Життя у Парижі було не завжди легким — нових пропозицій про знімання не надходило. На щастя, знаменитий Вісконті задумав поставити п’єсу на сцені паризького театру. У головних ролях він бачив лише Алена та Ромі. Ще до початку репетицій режисер познайомив Шнайдер із Коко Шанель, щоб перетворити акторку на справжню француженку. За керівництва знаменитої модистки акторка вдосконалювала свою зовнішність за допомогою дієти, гімнастики та басейну.
Пізніше Ромі писала: «Три людини повністю змінили моє життя — Ален, Вісконті та Коко Шанель». Прем’єра вистави принесла акторці перший успіх у Франції.
Незабаром знаменитий режисер Саша Пітрофф запросив Ромі на роль Ніни Зарічної у чехівській «Чайці». Делон мав грати Треплева, але відмовився через знімання у фільмі «Марко Поло». Вперше Ромі вирушила на гастролі без Алена. У вбиральні, біля дзеркала поряд з його фотографією, вона складала телеграми зі схожим змістом: «Душею і серцем з тобою сьогодні й назавжди. Твій чоловік». У Ніцці через перевтому актриса потрапила до лікарні, і Ален негайно прилетів до неї. У Париж вони повернулися щасливі, проте їхня ідилія тривала недовго.
Читайте також: Перші: «баронеса з пензлем» Тамара де Лемпіцька
Дорога до Голлівуду
1963 року Ромі вирушила на фабрику мрій, де знімали фільм «Процес». Після роботи з Вісконті та Веллсом акторка сподівалася, що за океаном їй недовго доведеться чекати зоряної години. Її кар’єра за океаном починалася цілком успішно, але в особистому житті чекав крах. З газет вона дізналася про новий роман Делона. Він звинувачував у всьому репортерів, запевняв її у своїй вірності та любові. Однак у першу зустріч Ромі зрозуміла, що їх більше нічого не пов’язує.
Через кілька днів вона полетіла до Лос-Анджелеса, все ще не вірячи, що їхнім стосункам прийшов кінець. Улітку 1964 року Ромі отримала від Делона листа, в якому він вибачався і повідомляв про своє одруження з Наталі Бартелемі. Ромі не могла працювати, щоб прийти до тями, їй знадобилося занадто багато часу. Голлівудський період завершився прем’єрою успішного фільму «Гарний сусід Сем».
«Я завжди доходжу до межі, навіть якщо це й не так і добре. Мені подобається доходити до межі можливого як у професії, так і в почуттях. Я ні про що не шкодую!» — писала Шнайдер у своєму щоденнику.
Але менш ніж через рік Ромі повернулася до Парижу.
Читайте також: Перші: Марія Заньковецька, символ і легенда українського театру
Новий етап
Якось на церемонії відкриття культурного центру в Берліні вона познайомилася з відомим німецьким режисером Харальдом Хаубенштоком, відомим під псевдонімом Гаррі Меєн. Незабаром Ромі вийшла за нього заміж і поїхала з ним до Берліну, де 1 грудня 1966 народився їх первісток Давид. Деякий час вона насолоджувалася спокійним сімейним щастям, але розуміла, що без знімань більше не може.
Вже 1968 року вона знімалася у Лондоні та Парижі, пізніше полетіла до Мексики. Здавалося, все складається чудово: улюблена робота, партнери — професіонали світового класу, але поза знімальним майданчиком Ромі страждала від самотності.
«У кіно я можу все. У реальному житті в мене не виходить нічого», — казала акторка.
Наприкінці 1974 року Шнайдер вперше з’явилася на німецькому телебаченні у стилі фатальної жінки-вамп. Із затиснутою між витонченими пальцями сигаретою, красуня пробуджувала у чоловіках найпотаємніші бажання, залишаючись при цьому далекою і недоступною.
Читайте також: Ада Роговцева: «Завжди знаю, що своєю героїнею маю обстоювати жіночу й людську гідність»
На межі нервового зриву
Шлюб із Меєном виявився не надто довгим — у липні 1975 вони розлучилися. Та попри це Ромі почувалася цілком щасливою. Поруч був Даніель Б’янзіні, особистий секретар, який згодом став її чоловіком. Ідилію затьмарила автомобільна аварія, після якої Ромі втратила дитину. Але вже у 1977-му народилася дочка Сара.
Після здобуття премії «Сезар» за роль у фільмі «Проста історія» Ромі захоплено вигукнула: «Зникли злі тіні минулого. Я щаслива і кохана, як ніколи».
Пізніше багато її знайомих казали, що вона сама себе зурочила. У 1979 році Гаррі Меєн повісився у своїй гамбурзькій квартирі на шийній хустці Ромі. Його самогубство акторка сприйняла як грізне знамення і почуттям провини мучилася все життя.
Під час знімання фільму «Банкірша» акторка стала замкненою. Вона викурювала по кілька пачок цигарок на день і не розлучалася з пляшкою. Фільм приніс їй успіх, але після прем’єри Ромі повернулася до порожнього будинку — Даніель вирішив трохи відпочити від неї і поїхав до Лос-Анджелеса. Та найстрашнішим ударом стала трагічна смерть 14-річного сина. Повертаючись якось додому, Давид виявив, що ворота зачинені, поліз через стіну і зірвався прямо на гострий металевий кіл. Увечері того ж дня він помер. Багато хто з оточення Ромі думав, що вона не переживе горя.
Змучена жінка не виходила з дому й відмовлялася від зустрічей. Повернути її до життя вдалося лише режисерові Жаку Руффіо, який запросив її знятися у франко-німецькому фільмі «Перехожа із Сан-Сусі». Але вона так і не встигла його озвучити.
29 травня 1982 року Ромі Шнайдер померла на 44-му році у своїй паризькій квартирі. Весь клопіт з організації похорону взяв на себе Ален Делон. Він попрощався з нею у церкві, поклавши на труну букет червоних троянд, такий самий, з якою зустрічав її колись давно в аеропорту.
Читайте також: Меріл Стріп: 45 років на вершині акторства
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram