Сальвадор Далі: життя ексцентричного генія

До 120-річчя з дня народження художника

11.05.2024

Він без жодного збентеження називав себе найгеніальнішим художником сучасності та шокував світ. Життя Сальвадора Далі складно оцінити однозначно, тому що він свідомо перетворив її на витвір мистецтва, на одне велике полотно, яке не підпорядковується звичайній логіці.

Своєрідна дитина

Його дитинство важко назвати важким. Усі труднощі, які він мав, Далі створював собі сам. Сальвадор з дитинства був некерованим та неврівноваженим, намагався всіляко виділитися та привернути увагу оточуючих. Він став другою дитиною у сім’ї заможного нотаріуса. Його старший брат помер лише за кілька місяців до народження малюка. Ім’я Сальвадор дісталося новонародженому у спадок, і якийсь час Далі вважав себе його реінкарнацією померлого брата.

Він не соромився незвичайного одягу та поведінки. Боявся коників і затівав бійки, часто без причини, а у разі будь-якого програшу радів і поводився, як переможець.

Його мати померла від раку, коли Сальвадору було лише 17. Це стало величезною трагедією у житті художника. З батьком стосунки були складні – він не розумів витівок сина і не міг порозумітися з ним.

Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну

Примхливий скандаліст

Він почав навчання у звичайній муніципальній школі, але через особливості характеру не зміг там вчитися. Через рік його перевели до приватного ліцею, але змінити дивну поведінку учня не змогли й у престижному закладі. Вже тоді його цікавило лише малювання. Щоправда, амбіції юного Сальвадора зростали з кожним роком. Вдома йому влаштували невелику майстерню, і згодом дитяче захоплення перетворилося на справжню пристрасть. Вже тоді можна було побачити майбутнього Далі: розумний, але страшенно примхливий; боязкий, протеманіпулюючий людьми; замкнутий та самотній, незважаючи на увагу, якою він був оточений.

Сальвадор Далі

Сальвадора Далі двічі виключали з художньої школи за зухвалу поведінку

Після смерті матері Сальвадор опинився в Мадриді, в Королівській академії образотворчих мистецтв. Саме тампочався його шлях до богемного товариства художників. У столиці він продовжив шокувати публіку своїм екстравагантним вбранням і довгим волоссям. Але серед галасливих вечірок Далі не забував і про творчість. Вже в 17 років відбулася його перша персональна виставка. Батько Далі був такий задоволений успіхами сина, що подарував йому поїздку до Парижа, про яку його син мріяв найбільше. Саме тоді Сальвадор усвідомив, що справжнє життя вирує у столиці світового культурного життя. Академію живопису студент так і не закінчив. Його виключили прямо під час випускних іспитів за зарозумілість та зневагу до викладачів.

Читайте також: Семюель Морзе, винахідник і художник: картини, телеграф та азбука однієї людини

Пара божевільних

Вік не позбавив його від дитячих комплексів та примх. Він боявся жінок, а секс асоціював із розпадом та гниттям. Так тривало доти, поки в його житті не з’явилася муза, яка пробудила в ньому раніше невідомі почуття та творчі пориви. Він називав її «демонеса мого генія».

Гала і Далі

Щодо безумств Сальвадор і Гала коштували один одного

Гала була старша за Сальвадора на 11 років. При цьому вони коштували один одного щодо дивних витівок і дивацтв.

«Далі і Гала – не чоловік та дружина. І тим більше не художник та його муза. Вони – дві півкулі одного мозку», — говорили про них оточуючі. І часто ці півкулі діяли синхронно.

Вона була його єдиною моделлю, підтримкою, джерелом натхнення та божеством. З нею Сальвадор міг зовсім не думати про реалії, зосередившись виключно на творчості. Фінансовими та діловими питаннями займалася лише Гала, спрямовуючи божевільні ідеї чоловіка у потрібне русло. Картини Далі продавалися завдяки її діловій хватці та знайомствам у заможних колах. Вона легко переконувала всіх у тому, що роботи Сальвадора геніальні та коштуватимуть мільйони. З її легкої руки Далі займався обкладинками журналів та режисурою, модними вбраннями та прикрасами, декораціями та дизайном інтер’єрів.

Читайте також: Перші: як Рита Леві-Монтальчині стала «імператоркою клітин», довгожителькою та довічним сенатором Італії

Сюрреалізм – це я!

30-ті роки стали для Далі найпліднішим періодом. Тоді він написав майже всі свої знамениті картини. Спочатку він став іконою сюрреалізму, а потім його з ганьбою вигнали з руху. Це сталося трохи пізніше, оскільки спочатку Сальвадору вдалося відстояти власне право на вільне вираження. Він не хотів підкорятися ніякому контролю, а його самозакоханість і самовпевненість, як і раніше, не знала кордонів. Проте спокійне життя незабаромзакінчилося – в Іспанії почалася громадянська війна.  Далі разом із Галою втекли до Франції, а звідти – до США.

Далі

«Сюрреалізм – це я», – часто повторював художник

Художник одразу ж підкорив американську пресу, а його перша виставка була приречена на успіх. Проте з першого разу закріпитися в Штатах Далі не вдалося, і невдовзі пара повернулася до передвоєнної Європи.

1939 року його таки заочно виключили із сюрреалістів. Але художнику вже було все одно – війна, що насувається, надто лякала його, щоб замислюватися про минулі витівки. Наступні вісім років він провів у США, де остаточно став ідолом поп-культури та практично перестав писати картини. З живопису він переключився на літературу, згодом з’явилася його книга «Таємне життя Сальвадора Далі». З того моменту він почав перетворювати себе на витвір мистецтва. Картини? Це минуле століття. Настав час перфомансів. Саме у Штатах Далі почав активно використовувати ЗМІ як спосіб привернення уваги.

Читайте також: Перші: Єлизавета Боуз-Лайон, або її Величність королева-мати

Реклама – двигун торгівлі

За вісім років в Америці Далі встиг спробувати себе в різних напрямках. Він написав сценарій для сюрреалістичного мультфільму для Уолта Діснея, який вийшов у прокат лише за 50 років. Створював декорації до фільму Альфреда Хічкока. Пробував себе у рекламі – йому замовляли оформлення вітрин у магазинах найпрестижніших районів.

Поки весь світ палахкотів у пожежі Другої світової, Далі жив так, ніби нічого не змінилося. Єдиним винятком стала досить моторошна картина «Обличчя війни». А коли Європа заспокоїлася, художник повернувся до рідної Іспанії 1948 року, де прожив до кінця своїх днів.

Далі

Щоб бути успішним – треба постійно нагадувати про себе

Він добре засвоїв правило ХХ століття: щоб бути успішним – треба постійно нагадувати про себе і на кожному розі твердити про свою геніальність. Він швидко зрозумів, що привернути увагу ЗМІ може лише справжня подія. І влаштовував їх сам, ні на кого не озираючись. Крім того, Далі став першим художником, який знявся у телевізійній рекламі. А потім спробував себе в ролі дизайнера та розробив логотип льодяників Чупа-Чупс, який майже без змін дійшов до наших днів.

Читайте також: Габріель Гарсіа Маркес: творчі пошуки, кохання й сенс життя

Головний містифікатор

Крім реклами та нових картин художник не забував і про дрібні жарти та містифікації. Він ніколи не сплачував готівкою рахунки в ресторанах і просто виписував чек. Але крім суми і підпису обов’язково щось малював на ньому, вважаючи, що власник ресторану не захоче переводити в готівку чек з малюнком знаменитого художника. І найчастіше мав рацію.

А ще він додав головного болю дослідникам своєї пізньої творчості тим, що потай підписав понад 50 тисяч порожніх аркушів для літографій. Масштабна містифікація розкрилася випадково. Проте тепер точно ніхто не зможе сказати, які з літографій Дали справжні, а які ні. І таких його витівок з віком не ставало менше.

Далі

Далі вважають одним із головних містифікаторів ХХ століття

Його незрівнянна Гала на старості переїхала до замку, подарованому Далі і приймала в ньому свого чоловіка тільки після письмового повідомлення. На той час у художника діагностували хворобу Паркінсона, що означало повільну деградацію рухової активності та неможливість малювати. За останні вісім років життя він тільки раз з’явився на публіці. Лише незадовго до смерті на нього посипалися офіційні зізнання та титули.

Далі заповів поховати себе у власному музеї, який він відкрив у рідному Фігерасі задовго до згасання. І цим ще раз довів, що він сам, як і його картини, назавжди залишиться твором мистецтва.

Читайте також: Михайло Врубель: демони й фатальне кохання художника

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram