Ім’я Семюеля Морзе насамперед пов’язують із винаходом електромеханічного телеграфа та азбуки Морзе. Проте до появи і кодованої системи, і самого телеграфу винахідник мав дещо опосередкований стосунок. Свою кар’єру юний Сем починав як багатообіцяльний художник і скульптор. І згодом став відомим та визнаним.
Мрії про живопис
Перший портрет він написав у 14 років, який, до речі, був досить вдалим. Згодом хлопець познайомився з художником Вашингтоном Олсоном, якого сучасники називали «американським Тіціаном». Невдовзі він став його учнем і без роздумів залишив службу клерком у Бостоні. Суворі батьки поступилися перед бажанням синапродовжити художню освіту в Лондоні.
20-річний здібний юнак став студентом Королівської Академії мистецтв. А вже через рік створив першу (і єдину) скульптуру «Вмираючий Геракл». Пізніше він написав однойменну картину, використовуючи той самий скульптурний образ. Робота молодого художника мала великий успіх на академічній виставці та удостоїлася золотої медалі.
«Вмираючий Геракл», Семюель Морзе
Читайте також: Перші: як Рита Леві-Монтальчині стала «імператоркою клітин», довгожителькою та довічним сенатором Італії
Портретист Морзе
За часів навчання Семюель став досить непоганим портретистом. Після закінчення Академії художник повертався на батьківщину з мріями та планами «сіяти розумне, добре, вічне» на ниві мистецтва. Проте американцям історичні полотна та високий живопис були нецікаві. Недосвідчену публіку цікавили лише портрети. І як Морзе не чинив опір цьому виду живопису, треба було чимось заробляти на життя. Так він став писати портрети на замовлення, тим самим забезпечуючи собі непоганий достаток.
Семюель Морзе «Автопортрет», 1818 рік
Саме тоді він виявив свою комунікабельність і талант розташовувати до себе будь-яких співрозмовників. Завдяки ремеслу художник обзавівся колом друзів та впливових знайомих, серед яких були Фенімор Купер, маркіз Лафайєт та президент Джеймс Монро. Морзе швидко став чи не найоплачуванішим портретистом. Проте не залишав спроб повернутися до просвітницької діяльності .
Портрет старшої доньки Сьюзан і автопортрет
Художник заснував у Нью-Йорку Національну Академію малюнка й став її президентом. А паралельно продовжував вдосконалювати майстерність і навчатися в Європі новим технікам малювання. Він також читав лекції з історії живопису в університеті і через кілька років став професором мистецтв. У той період він написавдві досить значні картини, які згодом зазнали багато критики. Це «Будівля палати представників у Конгресі», а задесять років потому – ще одне велике полотно «Картинна галерея в Луврі». Друге було останньою спробою підкорити американський ринок великомасштабною сюжетною композицією. Ця картина зіграла далеко не останню роль у зміні діяльності художника.
Читайте також: Перші: Єлизавета Боуз-Лайон, або її Величність королева-мати
«Картинна галерея» як точка повороту
Довгий час Морзе не залишав сподівань залучити широку публіку до своїх полотен. «Картинна галерея в Луврі» стала в цьому сенсі головною його роботою. Проте ця мета була не єдиною. Окрім сподівань на фінансовий успіх Морзе хотів звернути увагу співгромадян на європейське мистецтво і продемонструвати найяскравіші приклади живопису. Так виникла думка об’єднати великі полотна попередників в одній картині.
С. Морзе. Галерея Лувра, 1831-32 рр.
На полотні розміром 2 на 3 метри художник відтворив понад 40 шедеврів Леонардо, Рубенса, Рафаеля, Рембрандта та інших майстрів. На втілення ідеї у життя пішло понад два роки. Проте реакція широкого загалу була досить млявою. Зацікавлених у купівлі полотна не було, на платний перегляд «колекції» публіка не поспішала. Та й критики були не в захваті ні від ідеї, ні від втілення. «Картинна галерея в Луврі» стала останньою серйозною спробою Морзе досягти приголомшливого успіху в улюбленому живописі. Після неї він не раптово для всіх з головою поринув у науку.
Читайте також: Габріель Гарсіа Маркес: творчі пошуки, кохання й сенс життя
Від картин до телеграфу
Здавалося б, як художник може стати винахідником? Без спеціальної освіти, глибоких знань у науці, без обладнаної майстерні? Чому він взагалі вирішив займатися електрикою, якщо востаннє чув про неї ще в коледжі? Пізніше він згадував, як під час повернення з Парижа до Америки один із пасажирів пароплава згадав про електричні досліди. «Якщо струм можна зробити видимим, чому б не передавати повідомлення?», — замислився художник. І три наступні роки присвятив майбутньому телеграфу. Але це був лише початок його винахідницької діяльності. Далі на нього чекала не лише слава, а й роки позовів та боротьби за авторські права.
Читайте також: 30 найкращих цитат Чарлі Чапліна
Телеграф та азбука Морзе
Історія знає кількох винахідників телеграфу, і вчорашній митець був першим із них. Тоді вже були відомі винаходи Шиллінга, Гауса та Вебера, Кука та Уітстона. Та апарат Морзе відрізнявся від попередніх тим, що був електромеханічним. Семюель отримав патент на винахід, а разом із ним і скепсис вчених щодо його «нововведення». Мовляв, він лише удосконалив попередні версії, поєднавши винаходи попередників у своєму апараті. А Морзе вважав, що він на вірному шляху.
Телеграфний ключ
Втім, в Америці його телеграф, як і картини, виявився нікому не потрібним. Уряд не був зацікавлений у його впровадженні. Винахідник спробував щастя в Європі, але й там на нього чекало розчарування. Кілька країн йому відмовили в патенті, посилаючись на те, що електромагнітний телеграф уже відомий. Морзе повернувся на батьківщину. І лише через три роки отримав субсидію Конгресу на спорудження телеграфної лінії між Вашингтоном та Балтімором. Зробити це вдалося, можливо, завдяки тому, що Морзе заручився підтримкою одного з конгресменів – його комунікабельність зіграла на руку й цього разу.
Читайте також: Михайло Врубель: демони й фатальне кохання художника
Боротьба до останнього
Здавалося б, то була перемога. Але при будівництві лінії з’ясувалося, що на великих відстанях сигнал дуже слабкий. Тут на допомогу Семюелю прийшов його компаньйон, винахідник та бізнесмен Альфред Вейл. Він винайшов схему друкуючого телеграфного апарату, запропонував використовувати реле як підсилювач і вдосконалив код. Так з’явилася відома всім азбука Морзе — комбінація коротких і довгих сигналів, зафіксована у вигляді крапок та тире на паперовій стрічці.
Телеграф Семюеля Морзе
1844-го лінію було закінчено. Натомість почалися нескінченні чвари з фінансистами та юристами, партнерами й конкурентами. Тяжби тривали майже десять років, але наполегливий винахідник не здавався. І в підсумку Верховний Суд визнав авторство Морзе, а однойменні апарати розпочали свою ходу світом.
Коли терміни патентів минув, і на горизонті винахідника знову замаячили матеріальні труднощі, Європа згадала того, кого неодноразово відкидала. На знак вдячності за успішне використання телеграфу 10 європейських держав надіслали матеріальне заохочення у розмірі 400 000 франків. Тепер можна було з упевненістю сказати, що Морзе нарешті підкорив не лише Америку, а й Європу.
Читайте також: Перші: «залізна леді» на ім’я Індіра
На схилі років
Багатство і слава прийшли до Семюеля Морзе у 53 роки. Шлях до цього успіху тривав більшу частину життя. Поступово він відійшов від справ, купив будинок для великої родини неподалік Нью-Йорка й останні роки провів у колі дітей та онуків.
Він став відомим як винахідник, проте не забував і про улюблене ремесло художника. І останніми роками опікував талановитих, але бідних живописців.
Наприкінці довгого життя Морзе з певним сумом казав, що це не він залишив колись мистецтво, а мистецтво не прийняло його. Картини художника є у музеях США та періодично виставляються у відомих галереях. Але ні портрети, ні «Галерея Лувру» не зрівняються з успіхом телеграфу, що зв’язав увесь світ. Вісімдесятирічний винахідник чудово усвідомлював це, дивлячись на власний пам’ятник, відкритий у Центральному парку Нью-Йорка.
Читайте також: Марлон Брандо: хрещений батько американського акторства
Морзе та сучасність
Сьогодні мало хто пов’язує прізвище Морзе з картинами та музеями. Проте багато хто знає про існування однойменної азбуки, про крапки і тире. Дивовижна доля однієї людини, яка майже половину свого життя уявляла себе художником і просвітителем. Та для решти він залишався винахідником. Ця зміна була б навряд чи можлива, якби він не володів трьома важливими якостями: комунікабельністю, завзятістю та оптимізмом. Боротися десятиліттями за власні роботи та переконання під силу далеко не кожному. Семюель Морзе став яскравим прикладом того, що все у цьому житті можливо. І як тут не згадати перше повідомлення, передане «морзянкою»: «Дивні твої справи, Господи».
Читайте також: Заха Хадід: «Все фантастичне — реально»
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
Оксана Хромова
