Коли йдеться про відомих француженок, насамперед згадують про красунь Бріжит Бардо чи Катрін Денев, які прославили свою країну на кінематографічній ниві. Або ж про Коко Шанель — велику модельєрку ХХ століття. При цьому в тіні часто залишаються жінки, якими французи пишаються і яких підносять на п’єдестали літератури та філософії. Проте Симона де Бовуар — письменниця, філософиня, інтелектуалка, активістка — стала видатною постаттю не тільки для французів, а й для всього світу.
«Жінкою не народжуються, нею стають»
Симона де Бовуар народилася у заможній родині юриста та дочки багатого банкіра. Її рід сягає ще XI століття, до відомого філософа і богослова Гільома де Шампо. Тому схильність до філософії у дівчини, можна сказати, була у крові. Після революції її батько втратив увесь свій статок, сім’я переїхала до маленької квартири, а Симона вирушила штурмувати університети.
Читайте також: Роль, яку жінки відіграли в науці
Вона вивчала математику та філологію, отримала диплом з літератури та латинської мови, а через рік — з філософії та увійшла до першої десятки жінок, які закінчили Сорбонну. Ще через рік додала до попередніх диплом бакалавра мистецтв та склала кваліфікаційний іспит з філософії, яким визначається загальний рейтинг студентів всієї країни. Вона стала наймолодшою з тих, хто здав цей іспит і другою в рейтингу. Першим виявився Жан-Поль Сартр, з яким вона пов’язала своє життя.
Симона де Бовуар
Матір фемінізму другої хвилі
«Це був мій двійник, в ньому я виявила доведеними до останньої межі і мої смаки, і мої уподобання», – писала Симона у своїх спогадах.
Останні новини
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш»
Новости на главной
З Сартром вони були не зовсім звичайною парою, що, втім, не було дивним для 20-30-х років минулого століття. Їх пов’язували міцні близькі стосунки, але шлюб обидва вважали неприйнятним – понад усе був інтелектуальний і духовний зв’язок, а не дрібні інтрижки. Бовуар свідомо відмовилася від спільного побуту та майбутніх дітей, щоб мати змогу й надалі навчатися й розвиватися, вникати у політику, підтримувати жінок, викладати і писати книги.
Симона де Бовуар
Втім у Симони було досить бурхливе особисте життя. Вона викладала в ліцеях і вільно вступала в інтимні зв’язки з ученицями. Були захоплення і в Сартра. Іноді вони навіть обмінювалися партнерками, і в їхньому клубку сексуальних зв’язків було досить важко розібратися. Під час викладання в Руані Симону було усунуто від викладацької діяльності за розбещення однієї з учениць. Того ж року вона опублікувала свій перший роман «Гостя» і поступово все більше занурювалася в письменство, хоча її відсторонення було знято за кілька років.
Читайте також: Лютієн та Берен: єдине кохання Дж. Р. Р. Толкіна
У 1947 році Бовуар запросили до США з курсом лекцій з літератури, де вона познайомилася з письменником Нельсоном Олгреном і закохалася у нього. Так почався роман, що тривав майже п’ятнадцять років, але вона залишилася вірною своєму «інтелектуальному союзу» з Сартром і заміж так і не вийшла. Наприкінці п’ятдесятих Симона опублікувала свої мемуари, в яких міркувала про природу стосунків між чоловіком та жінкою.
Її роман «Мандарини» був удостоєний престижної Гонкурівської премії, а найвідоміша книга «Друга стать» справила значний вплив на феміністський рух і зробила письменницю та філософа його ідеологом.
Її називають «хрещеною матір’ю фемінізму»
«Друга стать»
У 1949 році вийшла друком одна з найвидатніших робіт Бовуар «Друга стать», у якій вона підіймає проблеми прав жінок та гендерної нерівності. Це найбільш ґрунтовне і глибоке дослідження становища жінок з найдавніших часів і до середини XX століття вважають справжньою бібілією фемінізму.
Авторка закликає замислитись над своєю ідентичністю та висловлює думку: «Жінкою не народжуються, нею стають». І намагається розібратися: статус та доля жінки визначається анатомією чи культурою?
Українською мовою одна із знакових книжок ХХ століття була перекладена ще на початку 90-х. Кілька років тому з’явилося нове видання, що, звичайно, мало неабияке значення для повторного прочитання історії вітчизняної культури за роки незалежності.
Читайте також: Марко Вовчок: famme fatale українського письменства
Візит до Києва
Весною 1964 року Симона де Бовуар та Жан-Поль Сартр на запрошення Миколи Бажана приїхали до столиці для участі у «Шевченківських днях». Інтелектуали такого рівня в Україні з’являлися нечасто. Та попри все французька діячка лишилася майже непомітною київською публікою. Попри те, що Сартр все ж таки викликав певний резонанс, Бовуар сприймалася здебільшого як дружина видатного письменника.
Симона де Бовуар і Жан-Поль Сартр
Та на щастя з часом ставлення до видатної діячки змінилося і в Україні. А зміни, що відбулися протягом останнього століття в українському суспільстві свідчать про те, що вплив та літературно-філософська спадщина письменниці відіграли неабияку роль в житті українських жінок.
Читайте також: Едіт Піаф: гімн справжньому й короткому коханню
У 2008 році, до 100-річчя від дня народження французької діячки, феміністка та дослідниця Юлія Крістева заснувала міжнародну Премію Симони де Бовуар з прав людини за свободу жінок. Журі премії завжди наголошує, що це не французька, європейська чи західна концепція – це боротьба, яка залучила жінок зі всього світу.
Літературна спадщина сьогодні
Декілька років тому була видана книга особистих листів Сімони де Бовуар до її читачів. У них ікона фемінізму порушує питання сексуальності та любовних відносин.
Величезна колекція з 20 тисяч листів показала, що Симона де Бовуар викликала надзвичайні емоції у прихильників зі всього світу. Листи охоплюють період з повоєнних років до початку руху феміністок та сповнені близькістю автора з її читачами. Чоловіки та жінки зверталися до де Бовуар за порадою з усіх питань: від шлюбу до романів, від сексу до абортів.
Симона де Бовуар в Парижі, 1971. Фото: Georges Bendrihem/AFP/Getty Images
До листування вперше звернулася доцентка історії Техаського університету Джудіт Кофін, яка натрапила на нього у Національній бібліотеці Франції. Де Бовуар померла у 1986 році, але шанувальники досі пишуть їй, залишаючи свої записки на її могилі на кладовищі Монпарнас у Парижі.
Читайте також: Ганна Барвінок – magnum opus Пантелеймона Куліша
Кофін назвала архів листів «Культурним артефактом ХХ століття». Відкриття надихнуло дослідницю на вивчення зв’язку між знаменитою авторкою та її публікою, після чого вийшла її книга під назвою «Секс, кохання та листи: Листування Сімони де Бовуар».
Симона де Бовуар в Парижі. Фото: Daniel SIMON/Gamma-Rapho
А у 2020 році був вперше опублікований невиданий твір письменниці під назвою «Нерозлучні», написаний у 1954. Рукопис роману знайшла в архівах прийомна дочка письменниці Сільві Ле Бон де Бовуар. Видавці припустили, що Симона де Бовуар вважала його надто інтимним, щоб видавати за життя, до того ж він їй не подобався, як і Сартру. Та попри все автобіографічний роман все ж таки побачив світ.
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
