Молодша дочка відомого французького письменника була вродлива і талановита. А її багатство та становище у суспільстві давали надію на щасливе та спокійне життя. Але Адель Гюго так і не стала щасливою. Шалена любов до англійського офіцера назавжди змінила її, перетворивши мрії на сірі болючі будні.
Сімейна трагедія
Адель народилася 1830 року в Парижі і була п’ятою дитиною в сім’ї. Її дитинство було спокійним та безтурботним. Дівчинка тепло ставилася до трьох старших братів та сестри, рано почала цікавитися музикою та із задоволенням навчалася гри на фортепіано. Їй пророкували майбутнє талановитої піаністки. Але життя внесло свої корективи у долю молодшої доньки письменника.
Віктор Гюго з доньками
Аделі було 13, коли у родині сталася трагедія. Її 19-річна сестра Леопольдіна на той час вийшла заміж і чекала на дитину. Одного дня вони з чоловіком вийшли на яхті в море і потрапили у сильний шторм, судно перекинулося. Чоловік намагався врятувати Леопольдіну, яка погано плавала, але не зміг. Вони загинули.
У сім’ї настали чорні дні. Віктора Гюго настільки вразила смерть доньки, що він замкнувся і практично відсторонився від зовнішнього світу. Декілька років він нічого не писав. Його дружина намагалася знайти втіху у спіритичних сеансах, сподіваючись викликати дух покійної Леопольдіни та почути її голос.
Читайте також: Маргарет Мітчелл: «Завтра буде новий день»
Привиди нещастя
Молодшу дочку вразила сімейна трагедія. Вона завжди була близька з сестрою, часто говорила з нею на будь-які теми, чекала підтримки та поради. Спіритичні сеанси зміцнили у сентиментальній Адель думки про те, що і тепер її зв’язок із сестрою триває. Згодом вона стала вважати, що її дух завжди поруч, допомагає та оберігає. Так виявилися перші ознаки нервового розладу дівчини.
Здібній дівчині пророкували майбутнє відомої піаністки
Через вісім років Віктор Гюго був змушений виїхати з Франції після виступів проти політики Луї Наполеона. Він переїхав до Брюсселя, але пізніше йому довелося покинути й Бельгію. Оселився на Нормандських островах, де до нього приєдналася родина. І якщо письменник продовжував займатися творчою діяльністю — писав вірші та прозу, брав участь у суспільному житті, то його дочка почувалася самотньою та нікому не потрібною. Адель сумувала за Парижем і досі тужила за загиблою сестрою. Депресія знову наздогнала її далеко від рідного міста та домівки. Батьки й брати помічали її пригнічений стан, але не знали, як допомогти дівчині.
Через кілька років вона повернулася до Парижу, щоб там розпочати лікування. Ситуація певним чином змінилася на краще. І незабаром дочка Гюго змогла вирушити в невелику подорож Англією. Хто знає, як склалася її подальша доля, якби не випадкова зустріч з англійським офіцером.
Читайте також: Наполеон і Жозефіна: велика помилка французького імператора
Адель Гюго та Альберт Пінсон
Закохана жінка вважала себе нареченою Альберта
Їхнє знайомство відбулося 1861 року. Не можна сказати достовірно, наскільки пристрасть, що спалахнула, була взаємною. Історія зберегла кілька фактів про офіцера — аристократ і ввічливий красень, не позбавлений жіночої уваги. Під його чари потрапила й Адель. Настільки, що не уявляла без нього свого життя. Чи був Пінсон зачарований дівчиною? За однією з версій, так. І навіть мав намір одружитися з дочкою письменника, але вона з якоїсь причини одразу відповіла відмовою, після чого дуже шкодувала про це. За іншою версією, Альберт спочатку не виявляв жодних почуттів до закоханої жінки. На нього не діяли ні її краса, ні талант, ні слава знаменитого батька. Він явно обтяжувався увагою дівчини і не міг знайти виходу із ситуації.
Альберт Пінсон
Тим часом Адель Гюго вирішила, що саме Альберт — чоловік всього її життя, і ніщо не могло переконати її у протилежному. Пінсона невдовзі перевели по службі у Канаду. І мадмуазель Гюго відразу поїхала за ним, анітрохи не замислюючись ні про вартість сумнівної подорожі, ні про статус, ні про побутові питання. Проте у Галіфаксі вона провела три роки. Весь цей час вона вважала себе нареченою Альберта, сплачувала карткові борги коханого і розповідала оточенню про заручини, яких не було. А їхнє весілля, нібито, постійно переносилося, оскільки батьки нареченого проти їхніх стосунків. У листах своїм родичам вона розповідала про одруження, що відбулося, і описувала щасливе сімейне життя. Водночас зверталася до гіпнотизера, щоб той вплинув на Пінсона і змусив його одружитися.
Незабаром Альберт і справді оголосив про майбутнє весілля, тільки нареченою його мала стати дочка місцевого судді. Але Адель не здавалася і найняла адвоката, якому яскраво описала щасливе життя із коханим. Після звернення до суду заручини офіцера розірвали.
Читайте також: Перші: «баронеса з пензлем» Тамара де Лемпіцька
Фатальне кохання
Через п’ять років Пінсона перевели до Вест-Індії, і закохана жінка поїхала за ним. Старший брат постійно писав їй і не раз кликав повернутися, але Адель була непохитна. На той час вона остаточно почала втрачати зв’язок із реальністю. Наполягала на тому, щоб її називали мадам Пінсон і продовжувала говорити про кохання. Її стан стрімко погіршувався. Від колишньої краси не залишилося й сліду. Адель перестала стежити за собою, часто виходила з дому у неохайному одязі. Вона могла довго тинятися вулицями, щось постійно записувала і не могла говорити ні про кого, крім Альберта.
Один із листів Аделі Гюго, 1862 рік
Лише 1872 року хтось із знайомих зглянувся над нещасною та привіз її до Парижу. На той час із рідних та близьких у неї залишився лише батько. Мати та брати померли, інші за стільки років майже забули про її існування. Як, втім, і вона забула про всіх — її розум остаточно знітився. Віктор Гюго помістив доньку в психіатричну клініку і відвідував до своєї смерті 1885 року. Там Адель прожила майже сорок років.
Ще до лікарні вона довго вела особисті щоденники, в яких докладно описувала своє життя та почуття до Альберта. Останніми роками вона постійно їх перечитувала. І якщо й говорила про когось чи про щось, то лише про своє неповторне і незабутнє кохання. До кінця своїх днів вона продовжувала вірити, що коханий повернеться до неї.
Читайте також: Туве Янссон і Туулікі Пієккяля: Історія любові, творчості та спільного шляху
Синдром Аделі
Її щоденники збереглися після смерті та згодом були опубліковані. Через 60 років ця історія знайшла відображення у драмі французького режисера Франсуа Трюффо, який отримав права на використання записів.
Кадр із фільму «Історія Аделі Г», 1975 рік
Головну роль у фільмі «Історія Аделі Г.» зіграла тоді ще маловідома Ізабель Аджані. Картина не мала великого успіху у Франції, але принесла акторці популярність і номінацію на «Оскар».
Головну роль у фільмі зіграла Ізабель Аджані
Нерозділене кохання дочки Гюго залишило свій слід і у психіатрії. Синдром Аделі — це важка любовна одержимість і нерозділена хвороблива пристрасть. Офіційно ця назва не входить до переліку психіатричних захворювань, але часто використовується при визначенні маніакального захоплення та сильної залежності від власних почуттів.
Фахівці вважають, що подібні випадки можуть відбуватися внаслідок недостатньої уваги батьків у дитинстві, зниженої самооцінки та схильності до психічних розладів. І випадок Аделі Гюго підтверджує їхнє припущення.
Дружина Віктора Гюго завжди була не надто прив’язана до дітей, а сам письменник весь час присвячував роботі та любовним захопленням. До того ж його рідний брат був хворий — ще у молоді роки лікарі визначили його діагноз як «набутий ідіотизм». До кінця своїх днів він перебував у клініці для душевнохворих.
Важливу роль у житті Аделі відігравала старша сестра. Тому її загибель стала величезним ударом та своєрідним спусковим гачком. Ланцюжок умов і подій призвів до того, що дівчина досягла останньої стадії захворювання, яке не піддається лікуванню. Одержимість повністю поглинула її розум, і болючі почуття замінили їй реальність назавжди.
Читайте також: Кейт і Лео: дружба, перевірена часом
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
