Як збільшити зайнятість жінок і чому це важливо для економіки?

Результати дослідження

Центр економічної стратегії провів дослідження умов праці жінок та чоловіків в Україні. Опитуваннями було підтверджено тезис про те, що існуюча серйозна нерівність виникає через потребу догляду за дітьми, яку суспільство повністью перекладає на жінку.

В Україні, як і в більшості європейських країн, рівень зайнятості жінок суттєво нижчий за рівень зайнятості чоловіків. Цей розрив спричиняють нерівність доходів чоловіків та жінок, законодавчі обмеження, структура економіки, можливості догляду за дітьми, вплив культури та особливості державної політики.

Чому жінки не працюють?

В опитуванні в рамках дослідження ЦЕС взяли участь 200 незайнятих українок. Перешкодами для того, щоб почати працювати, вони називають недоступність альтернативи догляду за дітьми (29% обрали це як найважливіший фактор), власне бажання доглядати за дітьми (28%) та недостатню впевненість у можливості знайти роботу (13%). Статистична інформація також підтверджує недостатню кількість місць в дитячих садках: в середньому у 2018 році на 100 місць в дитячих садках претендувало 113 дітей.

Разом з тим, це не єдина причина незайнятості: омнібусне опитування соціологічної компанії Info Sapiens, проведене у січні-березні 2019 року вказує на те, що лише у 54% домогосподарок є діти до 6 років (а у 14% взагалі немає дітей). Таким чином, значна частка непрацюючих жінок перебувають поза робочою силою з інших причин. Дослідження показало, що в Україні такими причинами є нестача необхідних навичок та досвіду, законодавчі обмеження щодо зайнятості жінок у певних галузях, гендерні стереотипи з боку роботодавців та суспільства, брак привабливих робочих місць, особистий вибір жінки та проблеми зі здоров’ям.

Ось як виглядає ситуація за основними тезами дослідження

Законодавчі обмеження зайнятості жінок

  1. Забороняється працевлаштування у певних сферах господарської діяльності: на важких роботах чи роботах зі шкідливими (небезпечними) умовами праці, а також на підземних роботах, окрім нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування (стаття 174 КзПП).
  2. Не дозволяється залучати жінок до підіймання і переміщення важких речей. Маса речей, які переміщує жінка впродовж кожної години робочої зміни, не має бути більшою ніж 350 кг, якщо вантаж підіймають з робочої поверхні і не більшою ніж 175 кг, якщо вантаж підіймають із підлоги (стаття 174 КзПП).
  3. Забороняється залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, а також обмежується (лише за згодою) залучення жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 років, до нічних та надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження. Стаття 175 КзПП декларує таким чином заборону та обмеження праці жінок у нічний час. Проте дослідники вважають, що наразі норма має дещо декларативний характер, оскільки поетапне обмеження використання праці жінок у нічний час було запроваджено Кабінетом Міністрів України лише на період 1996–1998 рр. (постанова КМУ від 27.03.96 № 381). Отже, зараз роботодавці можуть маніпулювати положеннями даної статті КзПП, аргументуючи їх тим чи іншим чином, в залежності від власних цілей і потреб.
  4. 13 жовтня 2017 року перелік «нежіночих» професій був значно скорочений внаслідок скасування Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.1993 № 256 (крім глави 3 розділу 1) через його невідповідність національному та європейському законодавству, міжнародним нормам щодо гендерної політики та сучасному Класифікатору професій. Проте посилання на вже скасований Наказ МОЗУ залишилося у КзПП, тому важливо ухвалити необхідні правові поправки, щоб запобігти неправильному трактуванню законодавства.

Структура економіки

Жінки більш схильні працювати у певних галузях економіки, ніж в інших. Це відбувається через низку причин: конкурентна перевага чоловіків у галузях, які потребують
великих фізичних навантажень, законодавчі обмеження, дискримінація та стереотипи,
притаманні різним галузям, особистий вибір жінок тощо. Українські жінки та
чоловіки також схильні працювати у різних секторах економіки (жінки здебільшого  працюють у бюджетній сфері та у сфері легкої промисловості, а чоловіки – у добувній промисловості, у сфері транспорту та зв’язку).

Культура і традиції

Через культурні й історичні норми та стереотипи жінки змушені займатися неоплачуваною роботою у домогосподарстві більше за чоловіків, тому жінки працюють менше годин або не працюють взагалі. Зокрема, опитування, проведене GfK Ukraine у лютому 2018 року, показує, що 70% чоловіків та 65% жінок вважають, що «кожна жінка має бути передусім дружиною та матір’ю». Опитування чоловіків, проведене у червні 2018 року, показало: 82% опитаних чоловіків вважають, що бувають різні чоловічі та жіночі професії, 69% погоджуються з тим, що найважливіша роль жінки – піклуватися про власний дім та готувати їжу для родини, а 63% чоловіків зазначили, що зміна підгузків, купання та годування немовлят – це обов’язки матері. Водночас, опитування жінок показують, що жінки відчувають на собі дискримінацію з боку роботодавців при пошуку роботи, особливо це стосується жінок з малолітніми дітьми та жінок передпенсійного віку.

Можливості догляду за дітьми

Хоча за Конституцією України кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї, дітей доглядають зазвичай жінки, що збільшує гендерну нерівність у суспільстві. Так, за даними опитування «Сучасне розуміння маскулінності», яке провів Інститут демографії та соціальних досліджень спільно з Мінсоцполітики та українським представництвом Фонду народонаселення ООН, жінки проводять із дітьми в середньому 49 годин на тиждень, чоловіки – 22 години. Тому, наявність можливостей по догляду за дітьми може стимулювати жінок повернутись до робочої сили.

Доцентка кафедри соціології Національного университету «Києво-Могилянська академія», ґендерна експертка Української гельсінської спілки з прав людини Тамара Марценюк прокоментувала цю проблему під час презентації: «Згідно з кодексом законів про працю, жінок, які мають дитину до трьох років, роботодавцям забороняється відправляти у відрядження. Логіка роботодавців, що у дитини, крім мами, більше нікого немає, тато взагалі відсутній з цього дискурсу і це є в принципі проблемні норми. Хоча працівники міністерства соціальної політики і різних державних служб не бачать в цьому проблеми і не хочуть переглядати ці норми».

Наслідки низької зайнятості жінок

Нерівність умов праці призводить до того, що жінки на 11% менше залучені до робочої сили, ніж чоловіки (67% проти 78%). Це не тільки проблема гендерної нерівності, яка виражається у різних доходах та суспільних статусах, але й негативно впливає на економіку. ЦЕС підрахував, що якщо вжити заходи для вирівняння рівня залученості жінок до 78% (як у чоловіків) — це спричине зростання економіки до 7% додатково. Крім того, для цьому є нагальна потреба. Про це говорила під час презентації дослідження економіст та доцент Київської школи економіки Ольга Купець: «Робоча сила в Україні зменшується дуже швидкими темпами і якщо нічого не змінювати, то за 5 років, ми втратимо понад 1 млн осіб, що працюють. Потрібно вживати заходів й залучати резерви, наприклад, жінок, які не працюють зараз».

Пропозиції науковців

Для того, щоб збільшити зайнятість жінок, ЦЕС рекомендує:

  •  збільшити кількість місць у дитячих садочках, особливо там, де черги найбільші;
  •  підвищити якість дитячих садочків (довші години роботи, збільшення навчальних програм,
    покращене харчування, зменшення кількості дітей у групі тощо);
  • частково компенсувати вартість відвідування приватних дитячих садочків;
  • гарантувати дітям, у яких обоє батьків працюють, переваги у черзі до дитячого садочку;
  • скасувати законодавчі обмеження на працю жінок у певних галузях та в певний час;
  • стимулювати появу більшої кількості робочих місць із можливістю працювати дистанційно і
    неповний робочий день;
  • допомагати жінкам набути нові навички, щоб повернутись на ринок праці;
  • боротися із гендерними стереотипами у суспільстві та дискримінацією з боку роботодавців.

Дослідження проведене за підтримки «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».

Більш детально можна ознайомитися з результатами дослідження у аналітичній записці.

 

Мы в Facebook