Перші: Єлизавета Боуз-Лайон, або її Величність королева-мати

Вона ніколи не хотіла бути дружиною короля, але стала символом стабільності монархії. Її називали «усміхнена герцогиня», а пізніше — «королева-мати». І річ не в тому, що пізніше з’явилася королева-дочка. Для підданих королівства вона справді стала матір’ю й першим прикладом, що найбільше надихає.

Дитинство у замку

Майбутня королева Британської імперії була молодшою дочкою дворянина Клода Джорджа Боуз-Лайона. Її дитинство пройшло у шотландському замку з гувернантками. А найбільше вона любила собак та поні.

Юна дворянка добре навчалася у школі і чудово встигала з усіх предметів. Але незабаром розпочалася Перша світова. У фамільному замку обладнали госпіталь, де тринадцятирічна дівчинка поряд із дорослими допомагала пораненим. Можливо, саме в той нелегкий час почав загартовуватись її характер.

Читайте також: Габріель Гарсіа Маркес: творчі пошуки, кохання й сенс життя

Наполегливий принц

Після війни життя поступово поверталася у звичне русло. У Єлизавети з’явилися друзі та шанувальники, одним із яких став справжній принц. Альберт був другим сином короля Георга V. У 1921 році він зробив дівчині пропозицію, але отримав відмову. Єлизавета з дитинства дружила з дітьми королівського подружжя. Проте вона не хотіла входити до королівської родини, вважаючи, що придворний етикет та суворі рамки не дозволять «думати, говорити і чинити так, як я відчуваю».

Альберт втратив сон і апетит. А потім заявив, що не одружиться ні з ким, окрім Єлизавети. Мати принца була спантеличена і схвильована. Обранниця сина їй сподобалася, але втручатися у справи молодих вона не стала. Альберт зробив ще одну пропозицію у лютому 1922 року і знову отримав відмову. Лише майже через рік Єлизавета зглянулася над ним і відповіла згодою. Їхнє весілля відбулося у Вестмінстерському абатстві.

Читайте також: Перші: «залізна леді» на ім’я Індіра

Справи сімейні

Альберт не повинен був стати королем — на престол претендував його брат Едуард. До того ж Альберт страждав на заїкуватість і соромився свого недоліку. Адже це впливало на його здатність виступати на публіці. Саме Єлизавета постійно допомагала йому з терапією. І врешті-решт Альберт впорався з проблемою.

1926 року у Єлизавети та Альберта народилася дочка, яку назвали, як і мати, Єлизаветою, хоча вдома називали «Лілібет». За чотири роки на світ з’явилася молодша Маргарет.

Життя Єлизавети кардинальним чином змінилося в 1936 році, після смерті короля Георга V. Його старший син Едуард зрікся трону на користь молодшого брата через шлюб з двічі розлученою американкою Уолліс Сімпсон. Так Альберт став королем Англії Георгом VI. А Єлизавета, яка все життя боялася подібної долі, стала англійською королевою. Цей тягар, що звалився на плечі, вона гідно пронесла через усе життя. Вже з перших закордонних поїздок у новій якості Єлизавета продемонструвала вміння розташовувати людей і налагоджувати контакти.

Читайте також: Перші: як Христина Хойновська-Ліскевич першою серед жінок здійснила поодиноке кругосвітнє плавання

Поряд із народом

Через три роки гримнула Друга світова. Кабінет міністрів порадив королеві залишити Лондон чи хоча б відправити дітей до Канади.

«Діти не хочуть їхати без мене. Я не хочу залишати короля. Король ніколи не залишить Лондон», — відповіла Єлизавета.

Королівська родина жила в напівпорожньому палаці, де в половині кімнат було вибито скло. Єлизавета відвідувала райони, що постраждали від бомбардувань, їздила до лікарень і фабрик, до шкіл і заводів по всій країні. Тим самим вона давала людям надію та впевненість у завтрашньому дні. Разом зі своїми близькими вона ділила з народом тяготи та позбавлення воєнного часу. Саме це підняло її особистий авторитет та авторитет британської монархії на небувалу висоту.

 

Адольф Гітлер називав її “найнебезпечнішою жінкою в Європі”, вважаючи популярність британської королеви небезпечною для німецьких інтересів.

Читайте також: Заха Хадід: «Все фантастичне — реально»

Її Величність королева-мати

Після завершення війни здавалося, що найгірше позаду. Але Георг VI став все частіше хворіти. Його обов’язки доводилося виконувати дружині та дочкам. У вересні 1951 року король помер уві сні внаслідок довгої хвороби. Та королева не могла дозволити собі вдатися до горя. Старша дочка зійшла на престол і потребувала її допомоги та підтримки. Так Єлизавета на півстоліття стала неофіційним главою родини Віндзорів та радницею Єлизавети Другої.

Її Величність у народі називали просто «королева-мати». І цей титул не був умовністю. Єлизавета дійсно стала справжньою «матір’ю нації». До появи принцеси Діани в Англії не було більш популярного члена королівської родини, ніж Єлизавета.

Вона стала головним і незаперечним авторитетом і в сім’ї, де роками змушена була розбиратися з різними витівками недолугих родичів. У тому, що всілякі розлучення, скандали та інші проблеми не зруйнували вщент рейтингу британської монархії, головна заслуга належить королеві-матері.

“Вона була хвилі, що розбивається об скелі, тому що незважаючи на свою красу, душевність і чарівність, її основними рисами були твердість і завзятість …” — говорив британський мистецтвознавець Х’ю Кассон. 

Єлизавета була головою, президентом, почесним патроном 350 благодійних фондів і комітетів та головнокомандувачем жіночими службами армії, ВПС і ВМФ. А ще – почесним полковником багатьох дивізій, головнокомандувачем Центральної льотної школи ВПС і канцлером Лондонського університету. До того ж вона здійснювала десятки зустрічей з політиками, найворожіше налаштованих до Великобританії.

Читайте також: Перші: як Жасмін Періс, єдина з жінок, подолала загадковий і найвиснажливіший ультрамарафон світу

Королівські слабкості

Єлизавета завжди відрізнялася бездоганним смаком та твердими вимогами до власного вигляду. Навіть у вельми поважному віці вона не відмовилася від незліченних колекцій суконь, костюмів та капелюшків. Слабкістю Єлизавети були стрибки, на коней вона могла витрачати величезні гроші. При цьому королева-мати залишалася єдиним членом королівської сім’ї, якій ніколи не дорікали за перевитрату коштів.

90-річчя королеви-матері відсвяткували великим парадом у Лондоні. На ньому була присутня й винуватиця урочистості, яка вражала оточуючих своїм оптимізмом та життєлюбством.

Читайте також: Перші: як Джеральдіна Мок першою облетіла навколо світу наодинці

Королева-довгожителька

Наближаючись до власного 100-річчя, Єлизавета продовжувала будувати плани. Насамперед взяла участь у розробці сценарію власного похорону. А потім на кілька років наперед розписала графік кінних перегонів зі своєї стайні.

У віці 98 років після невдалого падіння їй довелося перенести складну операцію на стегні. Відсвяткувавши 100-річний ювілей, Єлизавета зламала ключицю, а за рік потому — таз. Та попри все вона продовжувала брати участь в офіційних заходах.

Життя випробувало її до кінця. 2002 року не стало молодшої доньки, Маргарет. Напередодні похорону Єлизавета впала і зламала руку. Але, незважаючи на це, вирушила на жалобну церемонію.

Це було останнім життєвим випробуванням королеви-матері. 30 березня 2002 року вона померла на руках своєї старшої дочки Єлизавети II.

За три дні прощання перед труною королеви-матері пройшли близько 200 тисяч людей. Її поховали поряд із чоловіком та дочкою у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. Британія проводжала її зі сльозами, хоча сама Єлизавета не любила сліз і воліла жартувати про все на світі.

Читайте також: Опра Вінфрі: «Буду працювати до останнього»

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram

Оксана Хромова