З попелу окупації: як засновниця «Чарівного птаха» відновлює свій бізнес

Руйнування будівлі після влучання ракети, втрата обладнання та майже повна загибель птахів — наслідки окупації у 2022 році одного з найбільших підприємств з розведення перепілок на Київщині. Здавалося б, після цього відродити бізнес вже неможливо. Але Вікторія Кривещенко  — засновниця “Чарівного птаха” — не опустила руки, а вирішила шукати можливості попри усі перешкоди. 

Врешті Вікторії вдалося отримати гранти від агенції ООН з питань міграції, потім виграти підтримку у грантовій програмі SEED від організації Глобального договору ООН в Україні та БФ «МХП – Громаді». Ці кошти підприємиця інвестувала у відновлення роботи з 2 % поголів’я, яке вижило після авіаудару. Але з’явилися нові виклики. У цьому матеріалі Вікторія розповість про те, як їх вдається долати. 

Бізнес до окупації 

Ми з чоловіком заснували перепелину ферму ще 2008 року. Зареєстрували торговельну марку “Чарівний птах”. За 15 років бізнес вже входив у п’ятірку найбільших виробників перепелиних яєць в Україні. Були укладені контракти з найбільшими ритейлерами. На виробництві — впроваджені новітні запатентовані технології, система HACCP. 2012 року підприємство отримало статус племрепродуктора 2 порядку. Це означає високу якість генетичного матеріалу. Для розведення ми використовували перепелів японської та маньчжурської порід.

“Чарівний птах” розташований у селі Перемога на Київщині. Тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення, підприємство потрапило під окупацію і врешті було зруйновано основне приміщення, де утримувались перепілки. Втрата здавалася невиправною. 

Що допомогли відновити гранти

Зараз ми повністю відбудували приміщення, перекрили дах, відновили інкубаторії. Перепілка — птиця, яка відновлюється дуже швидко. Наприклад, курка починає нестися тільки на 18–20 тижні, а перепілка несе яйця вже на 45 день. Тому поголів’я ми відновили на чверть за пів року.

Зараз ми живемо у стані постійних змін і раптових викликів. Вміти до них адаптуватися — важлива звичка. Тому зараз ми перерозподілили своє виробництво: більше зосередилися на забезпеченні споживачів м’ясом. Тепер його частка становить 75%, а яєць — 25%. Ми використовуємо глибоку заморозку, щоб збільшити час на реалізацію продукції аж до року. Таким чином постійно маємо обігові кошти. 

Які перепони доводиться долати зараз

На сьогодні ми вимушені змінити структуру свого продуктового портфеля. Тому важливо правильно адаптувати бізнес-модель. Якщо не можемо собі дозволити відновити якісне механізоване кліткове обладнання (воно коштує близько $150 000), то зосереджуємося на розвитку продуктів, які дозволять нам залишатися на ринку зараз.

Звертаємо увагу й на побудову стійких партнерств. Коли ми гуртуємося, то стаємо більш витривалими. Ідеально — навчитися  будувати відносини. Тому навіть попри окупацію і неможливість оплатити усі борги у нас збереглися нормальні стосунки з більшістю партнерів, з якими ми побудували стратегію розвитку та паралельного розрахунку за надані раніше товари та послуги. Не можемо як до повномасштабного вторгнення вибудувати власну логістику – шукаємо виробників, які постачають аналогічну продукцію, та об’єднуємо зусилля.

Ще одне питання, яке викликає біль — дефіцит кадрів. Утримання працівників під час демографічної кризи в країні — завдання не з легких. Тому бізнес має бути гнучким. 

Всі робітники, які на сьогодні у нас залишилися, працюють від заснування підприємства. Чому? Бо графік – роботи в нас підлаштований під сільський побут: всі мають домогосподарства. 

З іншого боку, важливо звертати увагу на стандартизацію процесів. Інструкції в нас прописані чітко, тому новачкам досить легко адаптуватися. Бо навчити можна кожного. Головне, щоб людина була відповідальна, добросовісна, сумлінна і порядна.

Коли гранти працюють: перші результати, які надихають 

Від ідеї кредитування ми відмовилися одразу. В період воєнного стану  вести мову про довгострокове планування нереально.  А от в товарному кредиті чи лізингу ми зацікавлені більше. 

Після отриманого раніше гранту від Фонду «МХП – Громаді», ми знову подали заявку, вже на SEED 3.0. Коли ми брали участь у грантовій програмі попереднього разу, знайшли собі бізнес-партнера – МХП. Вони допомагають нам з логістикою – для нас це дуже важливе питання. По-перше, після окупації ми залишилися без власного транспорту. По-друге, мало хто погоджується працювати з дрібними доставками по 20-30 кг. Ну й, звісно, важливо, щоб перевізник міг дотримуватися умов щодо температурного режиму під час перевезення продукції. Зараз МХП займається доставленням нашої продукції, а ще ми представлені на полицях “М’ясомаркетів”. 

Підсумки 

Гарна ідея здатна об’єднувати людей для створення якісного продукту. За підтримки інших можливо долати перешкоди. Нехай не одразу. Але крок за кроком можна змінювати життя на краще і відновлювати ідею. Підприємцям варто гуртуватися, знаходити однодумців, користуватися програмами підтримки, подавати заявки на гранти. Головне — продовжувати діяти. 

Українська жінка сильна — навіть сама іноді не розуміє наскільки!