Eco Heroes: Чого ми можемо навчитись у свідомої Швеції

Поки Україна робить перші кроки на шляху вторинної переробки, скандинавські країни перетворюють сміття на ресурс і отримують від цього прибуток. Так відбувається не тому, що там живуть більше свідомі люди, а завдяки правильно побудованій системі законів і податків. У цьому впевнений Пер-Олоф Гальберг, експерт шведської державної організації Gastrike atervinnare, яка займається консультуванням і плануванням переробки відходів на муніципальному рівні.

Історія шведського успіху

У 1991 році у Швеції було прийнято домовленість про те, як саме необхідно сортувати, чому це важливо та як це має відбуватись. Але у 1994 році ми ще звозили 50% відходів на сміттєзвалища. Потім почала працювати програма «Відповідальність виробництва»:

Наприклад, ви купуєте каву у стаканчику. Вона коштує 40 крон. Сплачуючи за каву, ви віддаєте також певну суму, приблизно 0.3 крони, за саму упаковку. І тоді всі організації, які використовують таку упаковку, оплачують встановлення по всій Швеції спеціальних контейнерів, у які можна скидати такі стаканчики і потім їх відправляти на переробку.

Така ініціатива призвела до певних зрушень, але ще краще все стало, коли у 2000-х роках ввели спеціальний податок на скидання сміття на звалище. Наступним радикальним кроком стало введення заборони на скидання сміття, яке можна спалити, на звалище. У 2004-му було введено таку саму заборону на органічні відходи. І з 2010 року всі харчові відходи стали перероблятися окремо.Зараз лише 0,7% відходів від домашнього господарства скидається на сміттєзвалище.

Як ми цього досягли?

Драбина відходів

Щоб зробити переробку сміття ефективною, ми маємо встановити ціль, яка буде завжди перед очима. Наш девіз, який ми доносимо до громадян, такий: «Ми всі разом — екологічні герої, які працюють над тим, щоб наш світ протягнув якомога довше».

Так як у шведських муніципалітетів більше повноважень, ми не тільки проводимо просвітницьку роботу, а й аналізуємо статистику по відходах і складаємо певні прогнози, а також встановлюємо розміри виплат за той чи інший вид переробки. Існує так звана «Драбина відходів»:

 

Чим вище ми піднімаємося по цих сходах, тим краще для середовища. Скидання відходів на звалище — найгірший варіант, бо він перериває ланцюжок і не забезпечує колообіг енергії. Також це призводить до забруднення повітря і ґрунту, оскільки сміття, розкладаючись, може виділяти небезпечні гази. Спалення є кращим способом тільки за умови, що енергія горіння піде на потреби підприємства.

Ми працюємо лише з трьома вищими сходинками: вториннною переробкою, повторним використанням (секонд хенд) і свідомим споживанням. Останній спосіб передбачає, що люди купують тільки необхідне і не перевантажують свій простір зайвими речами.

Сміття як ресурс

Відходи ми розглядаємо як ресурси і робимо акцент на тому, що робити правильно має бути дуже легко, — варто лише спробувати. Мають бути чітко прописані правила і закони, які впроваджуються як на державному, так і на муніципальному рівні.

На державному рівні важливо розглядати сміття як елемент великої системи — енергетичної та очисної. Тоді ми зрозуміємо важливість відходів і те, яку користь вони можуть принести для економіки, якщо їх переробляти, а енергію, отриману від перерорбки, направляти на задоволення поточних потреб.

На муніципальному рівні і на рівні спільноти добре працює введення різної плати в залежності від того, наскільки спосіб переробки сміття шкодить навколишньому середовищу. Спалення сміття найдорожче, повторне використання безкоштовне.

Чим краще ти сортуєш, тим менше ти платиш. Якщо людина встановлює біля свого будинку тільки один контейнер для сміття, вона сплачуватиме 400 євро податку на рік. А якщо здає відсортоване сміття у різні контейнери, вона сплатить вдвічі менше — 200-225 євро. А також, чим більший контейнер і чим частіше він заповнюється, тим більше людина сплачує. Таким чином ми намагаємося налаштувати громадян на свідоме споживання, і це працює.

— Читайте також: От идеи к изменениям: Как начать сортировать отходы