Ксенія Возніцина: Для зцілення травми потрібні інші люди

Ксенія Возніцина — лікарка-неврологиня, засновниця та директорка «Центру психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна», авторка організаційної Моделі зі створення центрів відновлення психічного здоров’я для постраждалих від війни в Україні, лідерка в організації реабілітаційної допомоги ветеранам у сфері психічного здоров’я  — вже 2 грудня виступить на Women Power Forum. WoMo поспілкувались із  Ксенією та розпитали про травму, лікування та роботу психологічно-реабілітаційного центру.

Що надихнуло вас на заснування «Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна»?

Як лікар невролог я працюю давно, з часу, як закінчила медичний університет. В чотирнадцятому році в Україні почалася війна. Тоді ми з командою лікарів вирішили допомагати. А саме — людям з невидимими пораненнями. Тому що ми лікарі терапевтичної професії — неврологи. Ми — не хірургічні травматологи. І виникла думка об’єднатися саме з психологами, тому що ставало зрозуміло, що  ця колаборація вже на часі. Це був перший досвід, коли психологи і лікарі почали активно співпрацювати разом в команді. В той час (з 2015 по 2017 роки) така співпраця не була розповсюдженою в Україні.

Ми стали вивчати міжнародний досвід, та статистику країн що воюють і мають ветеранів. Досвід цих країн розповідав про те, що проблеми з психічним здоров’ям будуть зберігатися ще певний час після війни, зачіпати не тільки безпосередньо військових, але і їхні родини, друзів. Тож нам захотілось створити не просто медичний заклад, який якісно надає таку допомогу, а щоб це був Mental Health Hub, який об’єднує фахівців, акумулює знання в цій сфері та забезпечує мережу обміну досвідом між фахівцями. 

Тож у 2019 році на базі закладу “Лісова Поляна” Міністерства охорони здоров’я ми почали робити цей проєкт. Як виявилося, наша робота не була марною, тому що 2022 рік окреслив цю проблему новим витком, тож на сьогодні наш проєкт є абсолютно неоціненним та допоміжним. І буде залишатися таким ще багато років.

Яка була ваша мета при створенні Моделі для центрів відновлення психічного здоров’я для постраждалих від війни, і як ця модель відрізняється від інших підходів у цій сфері?

Чотирирічний досвід роботи центру показав те, що робота з травмою це не тільки і не стільки про психологію чи про роботу з психологом. Це значно ширше розуміння психотравми. Тому що травматичні події зачіпають не тільки психіку людини, а і тіло. 

Відповідно і робота має бути дуже комплексною, так званою холістичною, об’ємною. Такою, де будуть застосовуватись різні методи психотерапії тощо. Обов’язково має включатися блок фізичної реабілітації для роботи з тілом. Мають працювати разом в мультидисциплінарній команді лікарі неврологи, психіатри, психологи і додається соціальна складова. Для цього в нас є і соціальні працівники, і клінічні кейс-менеджери. Також потрібно додавати новітні інтегративні методи лікування та кращі практики світу. Це і артреабілітації, йога, практики для сну, акупунктури, нейрофідбеки, каністерапії, тобто анімалотерапії і багато інших додаткових активностей спрямовані на те, щоб максимально повноцінно вплинути на все тіло людини. Невідривно — на психіку, на фізичне здоров’я, на його соціальну складову. Так народилась наша модель, яку ми описали в документ і радісно розповсюджуємо по всім містам України. Для того, щоб люди, які хочуть створювати подібні центри мали “дорожню карту” для швидкої та ефективної імплементації цієї моделі.

Які виклики ви зустрічаєте в процесі реабілітаційної психологічної допомоги ветеранам?

Головний виклик — невидимість травми. По допомогу звертаються часто дуже пізно, вже в важких випадках, коли вже нема куди далі просто йти. А стигма звертатися за психологічною або психіатричною допомогою залишається. В цьому проблема. В цій невидимості.

Часто важко визнати травму і сформувати це як запит. 

Часто люди думають про те, що вони справляться з проблемою самі. Але травми війни — це достатньо потужні травми, вони не зцілюються наодинці. 

Для зцілення травми потрібні інші люди. Це основний постулат. Це основний виклик. І другий виклик це розширення доступності до таких послуг і можливості оплати за них коштом держави. Тому що часто таке лікування може потребувати часу протягом і року, і двох. Це спостереження і робота з психотерапевтом, і приймання певних препаратів. Тому має бути ширший доступ до цих послуг для кожного, хто цього потребує.

Як ви визначаєте ефективність реабілітаційної допомоги ветеранам у сфері психічного здоров’я?

Дуже просто. В будь-якій реабілітаційній роботі є шкали, є тести, які проводяться до початку лікування. Визначаються цілі реабілітації. А наприкінці ми визначаємо чи є покращення, чи все достатньо статично, чи зовсім немає ефекту для того, щоб дати подальші рекомендації. Це те, що стосується суто тестувань і шкалувань. Також можна оцінювати по якості життя людини, по її можливості соціалізації, по можливості спілкування з родиною, по її можливості відновитись на роботі, наприклад, або опанувати нову професію. Тоді ми бачимо, що робота стала та дійсно була ефективною. 

Які конкретні методи та підходи ви використовуєте в «Лісовій поляні», щоб допомогти людям, які потребують відновлення психічного здоров’я після воєнних травм?

Це те, що ми обговорювали. Наша модель реабілітації використовує класичне лікування поряд з багатьма іншими методами, так званими додатковими комплементарними методами. І все це замішано на терапевтичному просторі, який ми створювали за ізраїльською моделлю BASIC Ph. BASIC Ph — це така модель сприйняття інформації людиною. Модель подолання стресових ситуацій, заснована на тому, що у людини є певні ресурсні канали. В BASIC Ph кожна літера означає ресурс. B — Belief (віра) — це віра і духовність.  А — Affect (афект) — емоційна складова.  S — Social (суспільство) — родина, друзі.  I — Imagination (уява) — творчість. C — Cognition — інтелект, знання.  Ph — Physiology (фізіологія): фізична активність.

І в закладах охорони здоров’я, які займаються відновленням психічного здоров’я, ця модель має бути обов’язковою. Тому що вона допомагає підібрати людині саме ті методи подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності, які для неї працюють. Комусь краще когнітивна терапія. Ті, у кого є когнітивні порушення, краще зайти через тілесні практики, через фізичну роботу. Методів має бути дуже багато, і вони мають бути індивідуальними, відповідно до потреб кожної людини.