Оксана Хромова
92 роки тому Амілія Ергарт стала першою жінкою, що здійснила поодинокий переліт через Атлантичний океан. І це далеко не єдине досягнення сміливої американки. Вона встановила кілька рекордів, була у витоків фемінізму й стала однією з найвидатніших жінок в історії.
Десять хвилин у небі
На відміну від багатьох дівчат, що мріяли про небо, Амелія довгий час навіть не думала ні про які літаки. Щоправда, у дитинстві вона захоплювалася пригодницькою літературою, не розлучалася з книжками Жюля Верна й Марка Твена і здивовано розглядала величезні кораблі.
Після середньої школи у Чикаго дівчина закінчила коледж у Пенсильванії, де цікавилася точними науками. 1916 року вона опинилася у сестри в Канаді, де доглядала поранених солдатів. Після цього кинула навчання і стала медсестрою Червоного Хреста у військовому шпиталі в Торонто. Саме там вона побачила справжні літаки на місцевому аеродромі. То було кохання з першого погляду.
Через три роки, повернувшись до США, Амелія потрапила на авіаційну виставку в Каліфорнії. А згодом – на аеродром Роджерс Філд, де хотіла піднятися у небо.
«Ми тільки відірвалися від землі на 200 або 300 футів, а я вже знала, що маю літати», – згадувала пізніше Амелія.
Їй вистачило десяти хвилин, щоб зрозуміти свій поклик.
Читайте також: Перші: як Барбара МакКлінток присвятила все життя кукурудзі та стала Нобелівською лауреаткою
«Канарка» з ліцензією
Дівчина записалася на льотні курси до відомої авіаторки Нете Снук. І від самого першого зльоту відчувала себе за штурвалом спокійно та впевнено. Майже одразу вона замислилася про власний літак і не визнавала ніяких перепон для здійснення своєї мрії. Амелія просто почала працювати вдвічі більше. Вона хапалася за будь-яку роботу. Була стенографісткою й автомеханіком, секретаркою, телефоністкою та вчителькою, фотографувала, водила вантажівку і думала лише про майбутній аероплан.
Наприкінці 1921 року Ергарт змогла придбати жовтий біплан Kinner Airster, який через яскравий колір вона назвала «канаркою». Невдовзі наполеглива дівчина вже отримала ліцензію на керування літаком від Міжнародної авіаційної федерації. А ще через рік вже встановила перший світовий рекорд – першою з авіаторок піднялася на висоту 4200 метрів.
Читайте також: Перші: Кетрін Хепберн, яка випередила епоху й 60 років царювала на вершині Голівуду
«Мішок з картоплею»
1927 року пілот Чарльз Ліндберг вперше перетнув Атлантичний океан від Нью-Йорка до Парижа за 33 години. Наступного року видавець Джордж Палмер Путнам вирішив відправити у такий політ ще й жінку і запросив Амелію Ергарт у крісло другого пілота. Вона погодилася, проте згодом жалкувала про участь у цьому польоті, оскільки через бурю над Атлантикою перший пілот і механік повністю узяли на себе керування літаком. Дівчина активно бралася за переобладнання аероплана напередодні, та під час перельоту відчувала себе зайвою на борту й пізніше порівнювала себе з мішком картоплі.
«Я фальшива героїня. Тепер у мене немає виходу, рано чи пізно я маю перелетіти Атлантику сама, інакше я перестану себе поважати», – згадував слова Ергарт репортер Хілтон Райлі.
Наміри Амелії здійснилися через чотири роки.
Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну
Перша леді Атлантики
За цей час вона вийшла заміж за Путнама, почувалася цілком щасливою та мріяла про дітей. Але пізніше. Адже поки що у неї були інші цілі. Ергарт ніколи не зупинялася на досягнутому. Вона не тільки мріяла про поодиноке подолання Атлантики, а й наполегливо наближалася до цього.
Путнам у всьому її підтримував, проте й завжди прораховував ризики. У травні 1932 року Амелія перетнула Атлантичний океан за 15 годин 30 хвилин. Політ був важким, але жінці вдалося посадити літак на узбережжі Північної Ірландії. Так вона стала першою авіаторкою, якій це вдалося зробити самотужки.
«Я хотіла здійснити цей політ, тому що цього прагнула я, а не тому, що громадськість мене до цього примусила», – пізніше казала Ергарт.
За два місяці потому вона знову здійнялася в небо й встановила рекорд швидкості на трансконтинентальному маршруті. А в серпні того ж року стала першою жінкою, що перелетіла з Лос-Анджелесу до Нью-Йорку.
Читайте також: Перші: як Рита Леві-Монтальчині стала «імператоркою клітин», довгожителькою та довічним сенатором Італії
Життя на землі
Між улюбленими польотами Ергарт тестувала водолазні костюми й дирижабль для флоту США. А у вільний час створювала власну лінію модного одягу, яка помітно відрізнялася від суто жіночого вбрання. Саме вона навчила жінок концепції розподілу в гардеробі, коли спідниці й жакети можна купляти окремо й комбінувати. До того ж у той період вона активно долучилася до боротьби за права жінок. Звичайно, її погляди були спрямовані насамперед на можливостях у авіації. Також Ергарт стала одним із авторів поправки про рівноправність у Конституції США.
«Жінки подібно до чоловіків повинні намагатися робити неможливе. Коли їм це не вдається, їхня поразка має стати викликом для інших», – писала вона в одному з листів.
Амелія створила міжнародну організацію авіаторок і стала президенткою цієї асоціації під назвою «Дев’яносто дев’ять». До речі, вона існує і зараз. А згодом долучилася до наукової діяльності в галузі аеродинаміки та аеронавтики в Університеті Пердью в Індіані, де за кілька років відкрила авіаційну школу для жінок. За це їй віддячили новим двомоторним монопланом.
1935 року Амелія першою в світі перелетіла Тихий океан від Гавайських островів до Окленда. Франклін Рузвельт надіслав їй особисто привітання з іще одним рекордом. А згодом Ергарт стала особистим пілотом першої леді, яка також мріяла літати.
Читайте також: Перші: Єлизавета Боуз-Лайон, або її Величність королева-мати
Останній політ
Перш ніж залишити авіацію й насолоджуватися сімейним життям вона мріяла про переліт навколо світу найдовшим маршрутом близько до екватора. Разом з нею мали летіти два пілоти, та один з них напередодні відмовився через сімейні обставини. Амелія Ергарт і Фред Нунан дослідили погодні умови й вирушили у подорож.
Вони досить легко перетнули Пуерто-Ріко, Венесуелу, Бразилію, Судан, Ефіопію, Таїланд, Пакистан, Індію, Індонезію, Австралію та остров Лае в архіпелазі Папуа – Нова Гвінея. На острові вони позбавилися всього, що могло обтяжувати літак – парашутів, гумового човна, запасів кави, води та їжі. Наступною точкою маршруту був маленький острів Хауленд. Погодні умови погіршилися, та авіатори не стали чекати. Через деякий час Амелія повідомила, що їх зносить сильним вітром і вони не розуміють, де перебувають.
Читайте також: Перші: «залізна леді» на ім’я Індіра
Після зникнення
Більше на зв’язок вони так і не вийшли. Невдовзі ВМС США розгорнули наймасштабнішу пошукову операцію, що тривала майже два тижні й коштувала приблизно чотири мільйони доларів. Проте всі спроби знайти льотчиків були марними. 5 січня 1939 року Амелію Ергарт та Фреда Нунана оголосили загиблими. Проте таємниця їхнього зникнення довгий час багатьом не давала спокою. Одна за одною з’являлися теорії щодо можливого порятунку, та жодна з ніхто не мала серйозних доказів.
Про Ергарт писали пісні й книги, знімали фільми. Однією з найпопулярніших стрічок стала драма «Амелія» 2009 року з Хіларі Свенк у головній ролі.
На честь найвідомішої авіаторки назвали маяк на острові Хауленд, астероїд 3895 і супутник Сатурну. У маленькому містечку Атчісон, де розташований будинок-музей Ергарт, влаштовують традиційний фестиваль та авіашоу.
Понад пʼятдесят років це свято входить до Реєстру національного надбання та історичних пам’яток США. І щороку його відвідують понад 50 тисяч осіб.
Читайте також: Перші: як Христина Хойновська-Ліскевич першою серед жінок здійснила поодиноке кругосвітнє плавання
Останні дослідження
У січні цього року компанія Deep Sea Vision, що спеціалізується на підводній розвідці, заявила про знахідку в Тихому океані. Вони виявили літак, який за параметрами збігається з літаком авіаторки та зробили його знімок.
«Ми сподіваємося, що їх вдасться знайти, і світ матиме чіткіше розуміння того, що сталося того фатального дня», – сказала Мінді Лав Пендерграфт, виконавча директорка музею Амелії Ергарт.
Команда Deep Sea Vision не розкрила точне місце розташування літака. Однак засновник компанії Тоні Ромео попередив, що на процес ідентифікації можуть піти роки. Тому вони збираються повернутися у позначене місце для подальших досліджень.
Читайте також: Перші: як Жасмін Періс, єдина з жінок, подолала загадковий і найвиснажливіший ультрамарафон світу
Оксана Хромова
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram