Травматичний досвід порушує уявлення про індивідуальні вміння та здатність керувати своїм життям. Хай якою сміливою, умілою та винахідливою була раніше людина, травма свідчить, що її дії виявилися недостатніми, щоб відвернути нещастя.
Після травматичних подій, коли постраждалі переглядають та оцінюють власну поведінку, почуття вини та меншовартості є практично універсальним. У дослідженні 1980 року Р.-Д. Ліфтон виявив, що «провина тих, хто залишився живий» – типове переживання в людей, які бачили війну, стихійне лихо або ядерну катастрофу.
Провину можна розглядати як спробу взяти якийсь корисний урок з нещастя та частково відновити відчуття влади та контролю. Уявляти, що можна було впоратися краще, ніж зіткнутися з повною безпорадністю в реальності. Але просте рішення «я винний» блокує не тільки процес переживання реальних почуттів та осмислення досвіду, воно також руйнує соціалізацію.
Через почуття провини людина починає уникати контактів з іншими людьми та має додаткові складнощі з тим, щоб звернутися за допомогою.
У такій ситуації людині конче необхідна комунікативна допомога: хтось, хто зможе почати з нею розмову та відновити контакт. Сама наявність стосунків, крім можливості в контакті пережити травматичні емоції та осмислити травматичний досвід, вже повертає людині почуття власної цінності та дає надію на можливість за власним розсудом справлятися з життєвими складнощами та керувати своїм життям.
Останні новини
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш» Новости на главной
