«19 років мого життя — це компанія Кормотех, глобальний виробник кормів для домашніх тварин з українським корінням. Ми продаємо 650 позицій корму для котів та собак у 40 країнах світу. За 20 років існування компанії ми пройшли 4 кризи і з кожної виходили сильнішими» — розповідає в ексклюзивному інтерв’ю WoMo директорка з управління ланцюгами постачання Kormotech, Уляна Фіца.
На початку 2022 року ми мали 3 сценарії. “А” – включав посилення воєнних дій на Сході, в зоні ООС. “В” — ООС + наступ на Сході, “С” був про повномасштабне вторгнення. Коли ми дійшли до плану “С”, у який ми, відверто, вірили найменше – ми вирішили, що в такому разі надійдуть вказівки від держави, як діяти, адже ніхто з нас не мав уявлення, як виглядає повномасштабна війна.
Одна з наших цінностей — це гра в довгу
24 лютого 2022 просто включився інстинкт — внутрішня система безпеки. 25-го мої діти виїхали з мамою на кордон, де простояли 56 годин. В машину, де знаходилась мама з моїми дітьми та невісткою — взяли ще двоє дітей, собаку, хом’ячка та пітона. Але ніхто нічого не боявся. Діти згадують це як неймовірну пригоду.
Я першою була за те, щоби повністю зупинити роботу заводів на тиждень, тому що мені потрібен був час, щоб зорієнтуватись. Ми з командою топменеджерів звірили годинники і почали вибудовувати план.
Команда за моєю спиною — 160 людей на 5 локаціях в 3 країнах. Логістика – це кровоносна система компанії. Якщо десь щось стискається, система звужується і вже не може функціонувати нормально. В перші дні 60% ринку було паралізовано. Але згодом ми відчули, що ринок не зменшився, він скоріше мігрував зі Сходу на Захід, а потім – до Центру.
Останні новини
- Хто такі завліти в театрі? Чим вони займаються в українському театрі та як потрапити в професію? Розповідає Марина Бортник-Гулевата.
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
Новости на главной
2022 рік ми закінчили з чудовим результатом. Я як supply chain officer взяла собівартість у свої руки і з усіма була “на відстані телефонного дзвінка”. Когось попросила знизити ціну, комусь подзвонила, поговорила … і все працює. Я завжди повторюю, що бізнес — це побічний ефект людських відносин.
Це прийшло не само собою, це ефект стосунків між людьми, які будувались роками. Одна з наших цінностей — це гра в довгу. Ми вибудовуємо довготривалу співпрацю з індивідуальними рішеннями. Цінуємо стабільність, надійність і взаємоповагу.
Були проблеми з логістикою та банківською системою. Оплачувати валютні контракти можна було лише за списками критичного імпорту: ліки, продукти першої необхідності. А у нас контракти на м’ясне борошно, харчовий покращувач. Я розуміла, що закінчується якась сировина, і ми подавали її в список, щоб мати змогу її ввезти і головне — заплатити за неї.
Коли почалася війна, багато водіїв-українців почали повертатися з Європи рятувати свої сім’ї. Почалися проблеми з логістикою. Всі фури “стали”. Ми почали шукати жінок-водійок з категоріями C, D. А їх, для вашого розуміння, дууже мало. Потім почали бомбити нафтобази, не було палива, доводилося його купувати мало не “з-під паркану”, по 10, 20, 30 літрів. А для фури, у якої бак на 1000 л — це ніщо, на 10 кілометрів. План був — вижити.
І вийшло так, що отой план “С” звучав наступним чином — бути максимально гнучким до будь-яких викликів.
Адже яке може бути керування часом, якщо ти не знаєш, буде в тебе сирена за секунду, чи ні? Ти просто працюєш, як можеш, максимально викладаючись. Тому що ти не знаєш чи матимеш своє завтра, щоби це покращити. Я люблю говорити, що гнучкість у supply chain — це key advantage. Якщо ти будеш stick to the plan, у сьогоднішніх умовах це неможливо. І не треба робити драми, якщо щось пішло не за планом. Завжди треба мати кілька варіантів розвитку подій і вміти їх компілювати.
Я вважаю, що успіх людини залежить від двох факторів: від благословення зверху і від внутрішньої активності, роботи над собою і над тим, що тебе оточує. З віком я доходжу висновку, що мій рецепт балансу полягає в плануванні. Наприклад, зараз, в моєму житті такий собі “броунівський рух” з дітьми між двома країнами. І насправді це забирає мою енергію.
Я прекрасно ставлюся до помилок та невдач
Кілька років тому ми підбирали склад у Польщі, обирали із 3 пропозицій. Із усіх обрали українця, який давно жив у Польщі — ми подумали, що немає мовного, ментального бар’єра, пропозиція дешевша, тож все ніби сходиться. Ми підписали з ним контракт. Пропрацювали 2 чи 3 місяці і в якийсь момент дізнались, що наші фури не пускають і не випускають зі складу. Виявилось, що цей склад був у суборенді й наш партнер в якийсь момент просто зник і не сплатив оренду за цей час. Ми погасили всі платежі, добились, щоб нам повернули наш товар, але за цей час частина вже була непридатна для реалізації. Ми мінімізували збитки, але нам не вдалось уникнути їх повністю. Я і з моєю першою лінією свідомо взяли відповідальність за цю помилку. Це про справжність команди, плече — коли ми спільно не тільки ділимо успіхи, але і несемо відповідальність за помилки.
Заплативши за цю помилку в прямому і переносному сенсі, тепер я особисто відвідую усі склади та перевіряю засновників. П’ю з ними каву, дивлюся їхні фінансові баланси.І я вже ніколи не “поведусь” на низьку ціну, бо вона, як правило, містить високі ризики, які можуть у будь-який момент реалізуватись.
Ти робиш або помилки – або кар’єру
Команду мрії я будую інтуїтивно. Спочатку soft skills, потім – hard. Чому? Хард-скіли завжди можна аутсорсити. А софт – це скіли, які ти або маєш, або ні. Маю еволюційний досвід побудови команди, і життя показує, що я, звісно, могла помилятися. Але це було дуже рідко. З-під мого “пера” виходять дуже круті люди. Для мне оце виховання, оцей скіллінг — це до мурах. Мої колишні помічники вже зробили кар’єру, вони мають свої бізнеси і працюють топменеджерами. Це круто, коли ти можеш бути причетна до «вирощування» людини в прямому і переносному сенсі. Інша справа – з того боку так само має бути цінність і віддача. Ти робиш або помилки – або кар’єру. Це не значить, що в тебе немає помилок. Важливо, чи ти їх відпрацювала, чи зробила висновки. З ким не буду працювати? Якщо є “розльот” по цінностях — ніколи.
Взагалі я зрозуміла, що війна — це не лише виклики, але й можливості. Поки у тебе є голова на плечах і цілі руки-ноги — лише вперед та вгору!
У кризових ситуаціях ключовими є можливість ручного керування, делегування та фігура лідера. Я відчула це на власній шкірі: моя команда на мене рівняється, а я рівняюсь на свого СЕО. Тому після початку повномасштабної війни ми стали збиратися стратегічною групою кожен день. Особисто мені це додавало і впевненості, і «палива».
Я точно почала цінувати свій “дипломатичний паспорт” жінки, який ми всі отримали під час війни. З одного боку, я особисто ніколи не відчувала тиску стереотипів в тому плані, що я жінка. А з іншого боку — я розумію, що багато хто відчуває.
Жінки почали більше представляти свої компанії на бізнес-арені
Жінки зараз представляють Україну на міжнародній арені і так само в бізнесі, в такому масштабі, як ніколи раніше. Я особисто багато їжджу, оскільки моя команда у трьох країнах, моя компанія представлена на 40 ринках, ми завозимо сировини із багатьох країн світу, і я постійно відвідую партнерів, постачальників, склади, професійні форуми, івенти та виставки. Але за цей рік я вперше відчула важливість оцього дипломатичного паспорта. На нас не лише представництво — для нас це можливість зробити зсув свідомості.
До минулого року я навіть не знала, що таке work-life balance. Я зрозуміла наступне — мені треба брати календар на рік і наперед планувати час для коротких fast track перезавантажень наодинці. Наприклад, в січні я маю відпочити десь у теплому краї. Сама, 5 днів. Це помовчати, погрітися, поспати, походити на масажі.
І це настільки наповнює, що мені цього вистачає на рік. Я повертаюсь у зиму і не відчуваю зранку слабкості, воно мене тримає пів року. Мені здається, що в 40+ жінка повинна планувати хоч раз на пів року свій час на себе. Байдуже, чи це буде Індія, чи Трускавець.
Якщо ми говоримо про бізнес-поїздки — то я не лінуюсь подивитись — а що в тих країнах, в тих містах в ті дні буде відбуватись? І якщо подія варта уваги — я її завжди відвідаю. Це може бути поп-ап українських брендів у Варшаві чи концерт Океану Ельзи у Каунасі. Для мене це теж про наповнення. В Україні зараз не так багато таких можливостей. Тим більше всі ми живемо із відчуттям — що ти розважаєшся, а в цей момент може прилетіти звістка, що хтось загинув, навіть із твого близького оточення.
У мене є перелік своїх зелених тригерів, які я торік зрозуміла, прописала, і коли я дуже “в мінусі” — знаю, чим себе наповнити. Все дуже просто. Діти — перше. Друге — подорожі. Третє — шопінг. Четверте — масаж.
А ще мене надихає масштаб прийняття рішень, який впливає на безліч процесів. Зараз я відчуваю себе справжнім Черчиллем. Я розумію, що це, можливо, від купи комплексів, але в цьому випадку неважливо, звідки це йде. Важливо, що я не боюсь, не ховаюсь у нірку, не сиджу вдома. Також мене абсолютно підтримує родина. У мене є двоє малих дітей і чоловік, і це прекрасна можливість про когось турбуватись. Проте улюбленців у нас немає, але певно, що будуть. Бо діти підростають і вони вже в такому віці, що кожен із них хоче щось своє. Підтримка від чоловіка 100%, бо він у мене ще й ветеринар, і це точно про любов до всього живого. Моя мама виїхала з дітьми і взяла на себе функцію догляду, безпеки та піклування, а я залишилась, бо вдома за мною стоїть команда з 160 людей.
