Вертикальна кар’єра під час війни: Як мінімізувати ризики та позбутися сумнівів

Усі ми знаємо наші базові реакції на стрес «бий, біжи, замри». Одну з них ми використовуємо, коли наближається реальна небезпека. Але ці ж реакції нас супроводжують і у безпечних ситуаціях, хоча у складні часи кризи доводиться також ухвалювати рішення. 

Як реакції «бий, біжи, замри» програються нами під час війни на роботі, як можуть зашкодити розвитку та яким є вихід з цих станів? Про продовження побудови кар’єри навіть у часи невизначеності у своїй колонці для WoMo пише кар’єрна консультантка Тетяна Пашкіна.

Перша реакція — замри

Якщо застосувати «замри» до кар’єри, то це означає, що ми залишаємося на поточній роботі або без неї, щоб не зробити гірше. Як людина, що стоїть у непевному місці, боячись поворухнутись, аби не завдати собі лиха. І не завжди те лихо насправді існує. Іноді це лише уявний страх, очікування лиха.

Час від часу у поточній скрутній ситуації ми намагаємось побудувати собі тимчасову зону комфорту. Адаптувати буремне сьогодення до нових нас. Погодитися із незворотніми змінами та сподіватися повернути те, що дуже хочеться повернути.

Найгірший вихід у цьому стані — відчувати себе на дні і навіть не намагатися піднятися. Жаліти себе, ятрити свої душевні рани, постійно згадувати щасливі моменти, протиставляючи їм сьогоднішні сумні думки. Такий стан цілком зрозумілий, але у комплекті до нього завжди глухий кут. Треба шукати вихід.

Друга реакція — біжи

Вихід може бути у форматі «біжи», коли підхоплена емоціями, більш негативними, ніж позитивними, людина звільняється з роботи, переходить на іншу. Іноді навіть не усвідомлюючи навіщо. Лише задля того, аби здихатися минулого. Зменшити тягар сьогоднішньої ситуації так, як вона собі це уявляє. Переїздить у інше місто або країну. Знову намагається знайти собі нову перспективу у форматі неусвідомлених змін. Розуміє, що щось відбувається не так… Виснажується, розчаровується, витрачає сили.

Третя реакція — бийся

У кар’єрному сенсі це не про бійку. Це про усвідомлені трансформації у поточній ситуації. Про прийняття викликів та формування можливих відповідей на них.

Наприклад. Ви готові лишитися на поточному робочому місці. Чи готові ви далі працювати у цій ролі? Що ще вам потрібно, аби не втрачати натхнення? Дайте собі час і будьте відвертими. Подумайте, яку посаду або роль ви обіймаєте? Що саме ви робите щодня? Що з цього вас надихає, які власні цінності ви реалізуєте таким чином? Що втрачаєте і наскільки це для вас важливо?

А далі обираєте, що з поточної діяльності ви можете покращувати без витрат базового ресурсу. Чи є у вас для цього мотивація. Чи треба щось робити — вивчити, опанувати, аби перейти на наступний рівень своєї майстерності. Готові ви до цього чи вас щось зупиняє? Зустріньте свої перепони без переляку, усвідомлено оцініть їхні розміри. Запитайте порад у консультантів, якщо вам здається, що ви неправильно оцінюєте ситуацію

Можливий варіант — вертикальна кар’єра. З досвідченими фахівцями у нас завжди було сутужно. Тепер, коли частина професіоналів за кордоном і не зможе долучитися до офлайн-режиму, у вас є шанс. Якщо ви якісно виконуєте поточну роботу і вам вистачає ресурсу «підхоплювати» певні управлінські негаразди та успішно їх виконувати — чому б ні?

І навіть є шанс перейти в іншу сферу або діяльність. Але цей шлях більш довгий та ризикований. Я завжди рекомендую оцінити наявний «багаж для переходу». Усвідомити, що допоможе досягти успіху при переході. Розуміти, що це додатковий стрес, додаткова невизначеність і можливість невдачі без змоги повернутися на попереднє місце роботи.

Отже, ми зустрічаємо свого ворога, якого звуть «ціна помилки», і прораховуємо, що відбудеться, якщо зміна вдасться або не вдасться. Або не відбудеться у обох випадках. Як ви будете реагувати на ці чотири ситуації. Які ресурси зможете задіяти, до кого звернетеся по допомогу?

Як мінімізувати ризики переходу

Коли майбутній перехід із проблеми стає завданням, зрозумілим та структурованим, варто його оптимізувати, тобто ще раз передивитися мапи подій та запитати себе: «Як я можу мінімізувати ризики переходу?».

Це важливе питання. Воно і про крок вперед, і про можливі кроки назад. Про те, на що варто звертати увагу, коли рухаєшся вперед (аби вчасно зрозуміти, що маршрут не той). Про те, що підтримає мене на цьому шляху змін. Про те, куди та як можна повернутися. Що я, можливо, упускаю, плануючи цей крок.

Варто порадитися зі знайомими, які мають успішний досвід, до того ж у бажаній для вас сфері. Знайдіть однодумців, і шлях до нової роботи вже не буде таким непевним і важким.

Варто передивитися вакансії та пропозиції роботодавців, аби розуміти, на яку зарплату ви можете розраховувати (нова сфера — це пониження в посаді, бо ваш поточний досвід навряд чи буде підходити настільки, щоб роботодавець його оплачував). Як ви будете жити з новим бюджетом і куди будет рухатися далі, аби його збільшити.

І про збільшення. Не треба перебільшувати власну відповідність бажаній роботі, але не соромтеся розповідати докладно про попередній досвід та будувати від нього місток у нову професію. Тепер окрім професійного досвіду цінують здатність перенавчатися, самомотивованість, стійкість та інші софт-скілз. Іноді вони приводять вас першим до фінішу.

Кар’єра та війна іноді здаються геть недотичними. Але практика показує, що вперта усвідомлена діяльність з побудови нових професійних ідентифікацій дає результат. Так, це важка, іноді невдячна робота. До відчаю, до сліз, до втрати віри у власні сили. Але лише той, хто знайшов у собі сили піднятися та рухатися далі, дійде до перемоги. У всіх сенсах цього слова.