Андрій Божок: «Я підтримую соціальні проекти, бо хочу жити у комфортній та безпечній країні»

Андрій Божок є одним із співзасновників Urban Space 500, але крім цього підтримує фінансово й інші проекти, серед яких і видання коміксу про ґендерно зумовлене насилля «Розквашене яблуко».Тож ми вирішили поспілкуватися з Андрієм про те, що мотивує його займатися меценатством та соціальним підприємництвом.

Що ви вважаєте насиллям та як ставитеся до цього явища?

Насилля — це примус людини робити те, що вона робити не хоче. Насилля — це зло. Виправдати його можна лише в тому разі, коли воно є самозахистом — таким чином ми, наприклад, захищаємося на Сході України. А насилля в сім’ї недопустиме. Звісно, найбільш очевидним є фізичне, але в тому й небезпека сексуального, економічного і психологічного, що вони є менш видимими, але все одно вони існують.

Звісно ж, насилля може бути застосоване як чоловіком до жінки, так і жінкою до чоловіка. Але статистика показує, що в Україні найбільше від домашнього насильства страждають саме жінки.

Ви фінансово підтримали комікс проти ґендерно зумовленого насилля «Розквашене яблуко». Чим вас зацікавила саме ця книга?

Я не зустрічав організацій, які борються з домашнім насиллям в Україні. Вони, очевидно, є, але в моє поле зору не потрапляли. Десь півтора роки тому мене ця тема почала цікавити й виникло бажання теж долучитися до боротьби проти насилля та за права людини. Але я не знайшов кого підтримати. Аж ось дізнався, що видавництво «Видавництво» планує випустити комікс «Розквашене яблуко». Взагалі, за роботою видавництва стежу, мабуть, з часу створення, а медіа «Заборона» є одним з небагатьох, яке я читаю. Тому їхня колаборація і той факт, що ніхто з інституційних гравців їх не підтримав, — для мене й стало нагодою долучитися до видання коміксу. Примірники, які я проспонсорував, безкоштовно будуть надані бібліотекам.

Чому ця тема зацікавила вас саме півтора роки тому?

Я вже не пам’ятаю достеменно. Цікавився темою я, мабуть, ще раніше, а от бажання якось вплинути на ситуацію з’явилося десь півтора роки тому. Можливо, через якусь статтю в інтернеті, можливо, ще щось на мене вплинуло. Пам’ятаю хештег #янебоюсьсказати — він точно свого часу мав на мене вплив.

Як ви вважаєте, який вплив «Розквашене яблуко» може мати на українське суспільство?

Я не маю жодних фантастичних очікувань. Наклад коміксу — до 1000 примірників. Очевидно, що ми не можемо говорити про якісь системні зміни, але проблема вчергове була піднята та ще й в такий незвичний спосіб. Комікс дуже візуальний, але нелегко читається, тобто це якісна спроба висвітлити тему насилля під іншим кутом. І якщо ця книга хоча б якось сприятиме припиненню насилля хоча б в одній родині, значить, вона свою місію виконає.

Ви профінансували книгу, вклали гроші в ресторан Urban Space 500. Що взагалі спонукає вас віддавати власні кошти на такі проекти?

Для мене — це спосіб якимось чином докластися до нашого майбутнього, бо я хочу жити у комфортній та безпечній країні та хочу, щоб мої діти жили тут… Але не зовсім в такій Україні, яку ми маємо зараз. Я хотів би, щоб Україна стала країною, де було б менше насилля і ненависті, — а більше радості та щастя. Для мене підтримка подібних проектів — спроба спрямувати та прискорити цей процес. Я шалено поважаю людей, які займаються структурними реформами, але в мене немає такого ресурсу (часу, знань і вмінь) для роботи в міністерстві або громадській організації. Тому меценатство — це той спосіб, через який я хочу й можу вплинути на розвиток країни.

Підготувала Катерина Савенко

-Читайте також: «Недостаточно красивая для того, чтобы быть изнасилованной»