Останнім часом все дуже змінилось, зокрема у галузі культури. Музиканти, актори та інші діячі адаптовують свою творчість до нових реалій. Дуже довго всі ці напрями були на паузі, але зараз повертаються та підлаштовуються під запити суспільства. Ми поспілкувалися з Любавою Грєшновою та дізналися про те, яке життя в артиста за кордоном та як культура впливає на підтримку іноземців.
Розкажи про зміни у житті актора з початком повномасштабного вторгнення?
Життя всіх акторів змінилося радикально. Це одна з небагатьох професій, що була непотрібна у перші пів року повномасштабної війни. Ми опинилися за бортом, всі шукали нову діяльність. Коли небезпечна ситуація в країні, розмов про кіно не може бути. Коли ти ховаєш дитину в бомбосховищі, то не виникає питання, а чи буде завтра знімальний день. Театри не працювали дуже довго, вони обережно поверталися до роботи. Але й досі є театри, що залишаються зачиненими, у Харкові таких багато. Все повертається, бо ми адаптувалися, акторська майстерність стає багатограннішою. Я за цей час стала більш емпатичною, чуттєвою, маю “гострі” почуття — для роботи в кадрі чи на сцені це найкращий інструмент. Кожен український актор теж отримав ці якості, тож у майбутньому це допоможе зробити кіно більш правдивим.
Як за допомогою культурних заходів та мистецтва ти не даєш забувати світу про війну в Україні?
Культурні заходи та мистецтво допомагає «докричатися» до світу про те, що нам потрібна їхня підтримка й увага. Усі вже морально втомилися. Як волонтер я помічаю те, що люди втомилися донатити, і не тому, що стали байдужими чи забули, а через те, що не вистачає сил. Збори коштів за допомогою мистецтва працюють краще, у людей з’являються ці сили. Вони не купують квиток, а роблять донат та допомагають у такий спосіб армії. Я вважаю, що варто збільшувати такі благодійні заходи не тільки в Україні, а й у всьому світі. Нам потрібно знімати якісне кіно та виставляти його на фестивалі. Тільки так нас почують в Європі. Саме мистецтво не дає про нас забути.
Останні новини
- «Щоденник нареченої Христа». Документальна стрічка Марти Смеречинської вийшла в онлайн-кінотеатрі
- У Києві з’явився рекордний мурал із зображенням Валерія Залужного
- Де купити паску чи панетоне на Великдень-2024: ТОП-17 місць та ціни
- Іспанія — Мальта — Болгарія: Анастасія Позичайло про побудову кар’єри в Україні з-за кордону та виклики, які довелось подолати
- Виставка про ненасильницький опір “Небачена сила” відкриється в Українському домі Новости на главной
Як українська культура на міжнародному рівні допомагає Україні?
Країну оцінюють за її культурою. Нас дуже добре знають в Європі саме завдяки нашим виконавцям та видатним спортсменам. Я зі свого боку роблю все, щоб знали театральну та кінематографічну культуру, щоб українське кіно було упізнаваним. Наша культура — це теж зброя, але лише тоді, коли вона у талановитих та вмілих руках, які мають наміри показати світу, що ми сильна та могутня нація, а також важливість підтримки Україну та її ідентифікації на міжнародному рівні.
Наскільки необхідно грати українські вистави українською і як на це реагують за кордоном?
Наші тури Європою важко виборювалися через мовне питання. Українську діаспору, яка живе понад 30 років за кордоном, важко переконувати, що час всім нам переходити на рідну мову, щоб ідентифікуватися, більшість спілкується російською.
Ми маємо автентичні вистави, які дуже цікаво подивитися українському та європейському глядачеві українською. Ми ні на кого не схожі і своєю творчістю доводимо це. Вибороли це право, я особисто пишаюсь кожним прокатником, який наважився на такий крок. Люди постійно доводять, що їм це потрібно, українськомовні вистави збирають аншлаги. Їм важливо почути рідну мову, побачити улюблених артистів, провести дві години у гарному настрої, бо більшості немає куди повертатися, вони починають нове життя. Якщо грати вистави російською, то зрозуміло, хто ще прийде її дивитися, а я хочу цього уникнути.
