Ольга Морозенко — радниця директора зі стратегічних питань та міжнародних відносин Київського державного фахового хореографічного коледжу, засновниця балетного простору «Балеруша», амбасадорка українського балету.
Яка роль балету у вашому житті?
Балет — це все моє життя. Він супроводжує мене від самого дитинства, відкриваючи нові країни, культури та знайомства, розвиває мене у різних ролях та напрямах. Разом із ним я виросла від учениці балетного коледжу до артистки Національної опери. Потім, після закінчення карʼєри у Національній опері, знову почався новий етап мого навчання, але вже для того, щоб передавати мої знання та любов до балету іншим. Так я відкрила власний балетний простір у Києві, який уже більш ніж сім років навчає балету дітей і дорослих.
Зараз я вкладаю весь свій професійний і творчий досвід у відновлення та розвиток Київського державного фахового хореографічного коледжу, який випустив цілу плеяду зірок українського балету та продовжує виховувати нове покоління артистів. Як радниця з міжнародних відносин і стратегічних питань коледжу, я відповідальна за налагодження міжнародних партнерств, залучення фінансування, участь учнів та студентів коледжу в міжнародних конкурсах. Окрім цього, разом із командою коледжу ми займаємось відновленням будівлі гуртожитку, щоб забезпечити дітям комфортні умови для життя та навчання в його стінах.
Я вірю в те, що український балет — це те, чим ми можемо захоплюватися і пишатися.
Зараз він проходить дійсно важливий період переродження та переосмислення. Балет уже є важливим елементом культурної дипломатії і надалі має всі шанси стати культурним трендом як в Україні, так і у світі.
Саме тому для мене велике натхнення розповідати світу про український балет, бути його амбасадором і закохувати у нього інших. З цього і народилася ідея балетних діалогів Ballet Talk із зірками українського балету, які відкривають бекстейдж балетного світу для всіх охочих. Такі події й підготовка до них — це розширення мого горизонту знань про балет, українську та світову культуру, історію мистецтв. Тому балет у різних його проявах — це постійний творчий пошук і енергія, яка ніколи не дає мені зупинятися.
Початок навчання та кар’єри. Чому балет?
Любов до балету подарувала мені моя мама, яка працювала в театрі юного глядача на Липках. Вона часто брала мене з собою у театр, там я любила танцювати всі партії і таночки з вистав. Саме в театрі юного глядача мій потенціал примітила Інна Володимирівна Денисенко, дружина Володимира Денисенка, видатного артиста Національної опери та педагога Київського державного фахового хореографічного коледжу. Вони не тільки розгледіли в мені талант, а й допомогли добре підготуватися до іспитів у балетному коледжі. Протягом двох тижнів я займалася у них вдома, тренуючи розтяжку та виворітність, і успішно склала іспити.
Після вступу мені довелося переїхати з Бучі до гуртожитку коледжу в Києві, бо заняття забирали майже весь день — з 8-ї до 18-ї. Було дуже непросто. І крім цього, я дуже сумувала без домівки й мами. Уже потім, коли подорослішала і вступила до Національної опери, я відчула велику різницю між мною та моїми однолітками та знайомими. Я зрозуміла, що завдяки балету стала іншою — більш цілеспрямованою, різносторонньо розвиненою, з професійним досвідом та успішним початком карʼєри у 18 років. Тому я неймовірно вдячна мамі за той шлях, на який вона мене спрямувала, а моїм вчителям у балеті — за те, що навчили мене найулюбленішій справі у житті.
Що ви цінуєте у викладацькій діяльності? Які найкращі підходи навчання та комунікації у викладачів з учнями?
Я завжди цінувала наших викладачів, а зараз ціную ще більше. Після того, як учні коледжу тимчасово виїхали навчатися за кордон і повернулися додому, ми переконалися в тому, що жоден учитель у світі не буде так вкладатися у дітей, як наші педагоги.
Вони можуть працювати з дітьми понаднормово, займатися додатково чи у вихідні. Моя перша вчителька, Галина Михайлівна Панкова, займалася зі мною на канікулах у себе вдома, бо розуміла, що у мене великі проблеми з нижньою виворітністю стопи — вкладала у мене свій вільний час і душу. Вдячна також Елеонорі Михайловні Стебляк, Раїсі Олексіївні Хілько, Олені Валеріївні Філіпʼєвій та Аллі Вʼячеславовні Лагоді за те, що вклали у мене найкраще.
Крім того, наші вчителі не тільки навчають балетним технікам і рухам. Вони радять, як правильно харчуватися, виглядати, що читати, які відвідувати культурні події, як тримати себе на сцені та у житті. Це справжні друзі, а для декого навіть другі мами. У прямому сенсі вони стають для дітей батьками. Вони живуть дітьми і тим, щоб віддати їм абсолютно всі знання і досвід, який вони мають, зробити їх успішними та перспективними артистами балету. Відданість, відповідальність для них — це найголовніше. А ще — велика любов до професії, без якої зовсім не уявляєш свого життя.
Кар’єра у балеті. Висновки та уроки, яких навчив балет.
Карʼєра артиста балету в Національній опері починається з основ, із вивчення репертуару. Вистав у театрі дуже багато, і кожна нова вистава завжди нове випробування для артистів балету. Спочатку ти намагаєшся продемонструвати та проявити себе у кордебалеті, серед інших артистів. Якщо це вдається, тобі довіряють виконання самостійних партій. Кожну з них важливо майстерно та гідно представити на сцені, щоб завоювати новий шанс на партію в наступній виставі.
За десять років я мала тисячі виступів на сцені Національної опери у різних ролях — від артистки кордебалету до сольних партій. Тому впевнено можу сказати, що у балеті немає маленьких партій. Я обожнювала кожну з них. Але водночас кожна нова партія — це новий виклик та нові переживання.
Тобто артисту балету завжди потрібно показувати позитивну динаміку і танцювати краще, ніж раніше.
Цей період невпинного розвитку артиста завжди супроводжується насиченим гастрольним графіком.
Пам’ятаю рік, з якого майже сім місяців безперервно я була на гастролях за кордоном. Півтора місяця в Японії, два з половиною місяці в Австралії та Новій Зеландії та ще багато європейських країн. Так у 20 років я побачила майже весь світ. Іноді у мене було бажання відмовитися від гастролей, але ніколи не могла собі цього дозволити, бо поїхати могли тільки найкращі артисти.
Тому всі ці роки моє життя було повністю наповнене балетом. Одним із найбільш значущих періодів у моїй балетній карʼєрі був період під керівництвом Дениса Матвієнка. Тоді він повірив у мене, і репетицій, вистав та ролей стало ще більше. Це був період мого найбільш активного професійного розвитку.
Ніколи не забуду момент, коли вперше у житті я мала можливість приїхати покататися на лижах. Це була для мене абсолютно нова реальність, і я подумала: «Невже буває інше життя? Можна кататися на лижах і бути вдома у вихідні? І що потрібно робити у ці дні?».
Та навіть всупереч великому навантаженню і майже відсутній work-life balance, я любила і досі люблю балет усім серцем. Він наповнив моє життя найкращими подіями та спогадами, зробив мій професійний шлях насиченим і цікавим. І найголовніше — він навчив мене бути сильною фізично, емоційно та духовно. Бо коли ти виходиш на сцену, у тебе немає другого дубля, а отже, права на помилку. Це щоденна боротьба і робота над собою, яка виховує велику стійкість та витривалість, уміння завойовувати місце під сонцем.
Але коли ти виходиш на сцену, втілюєш у життя різні ролі так, щоб глядач повірив тобі й прожив з тобою усі ці емоції, відчуваєш велике щастя. Балет — це дійсно те, що я люблю всією душею.
Якби у вашому житті не трапився балет, що б ви обрали?
Я завжди обирала балет. У дитинстві, коли ще нічого не знала про нього, потім після декрету та закінчення карʼєри у Національній опері. У відповідь він завжди обирав мене: коли я понад усе бажала відкрити власний балетний простір, згодом, коли долучилася до команди найкращого балетного коледжу країни. І зараз я продовжую обирати його щодня. Такий мій life-ballet баланс.
Але якщо уявити, що було б без нього, то це точно була б сцена, культура, мистецтво. Мабуть, я була б акторкою. Так само як і в балеті, втілювала б у життя різні ролі, даруючи глядачам найпрекрасніші почуття.
Які книги про балет і не тільки ви б радили прочитати?
Моя улюблена книга про балет і життя — «Роки жнив» від легенди балету Сержа Лифаря. Це унікальні мемуари світової зірки балету про київське дитинство та юність, дорогу назустріч мрії та любов до Батьківщини. Раджу її всім, хто любить балет, Київ і хоче більше дізнатися історію становлення видатного киянина та генія танцю.
Серед нещодавніх відкриттів — роман українського класика Володимира Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля», а також сучасна література — «Чоловік на імʼя Уве» Фредеріка Бакмана і «Щогол» Донни Тарт.
Також я велика прихильниця класичної літератури та її авторів — Віктора Гюго, Стендаля, Моєма. Люблю читати біографії видатних діячів, наприклад, Вінстона Черчилля чи Голди Меїр. Це унікальна можливість дізнатися більше про думки, досвід та життя людей, які по-справжньому захоплюють і надихають. Особливо якщо вони пройшли такі ж важкі роки війни, які зараз проходить Україна.
