Критично: Наскільки шкідливим може виявитись новий закон про протидію булінгу

Застосовувати з обережністю

Верховна Рада прийняла в другому читанні та в цілому законопроект №8584 щодо протидії булінгу. Вочевидь, зауваження Головного науково-експертного управління було враховано неповністю, і наскільки потенційно корисний закон може стати потенційно шкідливим, ми можемо тільки здогадуватись.

Булінг — це системне насильство

Нагадаємо, рекомендації, висловлені експертами у вересні: «Насамперед, викликає зауваження запропоноване визначення терміну «булінг», як «моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

Булінг — це складне соціально-психологічне явище, що являє собою тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або інших дітей. Тобто це – систематичне насильство. Особливою ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Розрізняють емоціональний, фізичний, економічний, сексуальний та кібербулінг, який передбачає цькування через соціальні мережі. Мета цькування, в першу чергу, – самоствердження агресора через слабшу духом дитину, бажання заслужити собі загальний авторитет, а не підпорядкування однієї особи іншій, як випливає з визначення українських законотворців.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує; той, кого переслідують; та ті, хто спостерігають. При цьому булінг негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я. Також булінг може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача.

Виходячи з наведеного, можна стверджувати, що запропоноване у законопроекті визначення терміну «булінг» потребує доопрацювання, оскільки не відображає всієї повноти сутності цього явища і може призвести до неправильної оцінки ситуації.

Таким чином, важливий компонент системності насильства у булінгу законотворцями було проігноровано, адже визначення булінгу у підтриманому 228 депутатами законопроекті лишилось без змін: «моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення». З якими наслідками можуть зіштовхнутися діти, вчителі, батьки? Чи будь-який випадок агресії між дітьми — це булінг?

Катерина Габрієль, психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст:

Дослідження агресивної поведінки у дітей завжди було, є та буде однією із найактуальніших тем. Психологи, соціальні експерти, педагоги, батьки так чи інакше обов`язково стикнуться із проявом агресивної поведінки у дітей. І у кожного з них (дорослих, я маю на увазі) — буде своя реакція. І, звісно, лише самих обговорень агресивної поведінки не достатньо. Одним із підтверджень тому є активна позиція соціуму, зокрема прийнятий Закон щодо протидії булінгу у школах. Що таке булінг? Булінг — це теж про агресію та… страх. Агресія — це реакція на небезпеку: напад, втеча або «прикидання мертвим», так звана «заморозка» (дій, почуттів, емоцій) — відсторонення від контакту із проблемою. Але булінг — це не імпульсивний прояв агресивної поведінки.

Чому терміни важливі

Булінг — це систематична агресія, де метою нападника є підкорення і контроль жертви, її залякування, для того щоб отримати певні (свідомі\несвідомі) внутрішні вигоди. До речі, можливо, я вас здивую, але булити можуть не лише діти дітей, а й дорослі дітей і діти дорослих. Тому нам важливо знати критерії булінгу і до кого він може вчинятись. Звісно, до «ідеального картинки світу», де дорослі розуміють, що таке агресія, що таке порушення кордонів (фізичних, психологічних, сексуальних) нам ще далеко, але тенденція вірна. Ми вже говоримо про це вслух і приймаємо закони, що здатні повпливати на агресора та долучити до відповідальності. І все було б досить добре, але є декілька вагомих «але».

Почну з того, що сама, як спеціаліст, регулярно долучаюсь до круглих столів, різноманітних ініціатив, де піднімається питання булінгу. В цих процесах завжди є дві сторони — ті, хто готовий протидіяти дитячій агресії — працювати із педагогами, проводити активну роботу серед навчальних закладів та батьків. І є ті, хто говорить — а у нас булінгу немає… ми його здолали! І найсумніше, що так заявляють представники освіти та поліції. Пояснити таку позицію, швидше за все, можна прагненням показати «чисті» звіти для вищих інстанцій та контролюючих органів. Тому, повертаючись до питання захисту дітей від булінгу та відповідальності за агресивні дії, нам, дорослим, та дітям важливо чітко визначати, що може бути булінгом, а що ні. Що є вчиненням насильства, а що ні.

Агресія і булінг

Маю сміливість припустити, що булінг як процес з`явився досить давно. Але, на превеликий жаль, цьому ніхто не надавав значення та уваги як зараз. Відчуття контролю та влади — це основне прагнення буллера. Тому нам важливо знати, що не кожен прояв агресивної поведінки є булінгом. І виникає ризик — потрапити в пастку позиції так званого «караючого» і називати всі прояви агресії булінгом. Як наслідок, брати під контроль ситуацію, погрожуючи і караючи дітей/батьків/вчителів — штрафними санкціями. У результаті ми повертаємось до тієї ж форми контролю, владарювання та впливу, якої так прагне буллер. Замкнуте коло… Що ж робити?

Першочергово потрібно розуміти що є булінгом, а що ним не являється. Далі варто знати, що агресія — це така ж сама емоція як і всі решта. Контролювати агресію дуже важко, особливо дітям, у яких зони головного мозку, що відповідають за контроль, є недорозвиненими та недозрівшими. Імпульсивна та ситуативна поведінка може траплятись. Тому дорослі мають вчити дітей конструктивному прояву агресивності. Булінг — це не ситуативний прояв агресії. Він є систематичним. І традиційно, цьому є декілька причин:

— патопсихологічні особливості дитини;

— негативний досвід моделі сім`ї (насилля, образи, контроль);

— емоційний біль, особиста травма, самотність і т.д.

У своїй практиці я зустрічалась також із протилежним ефектом, а саме, в ситуації, де відбувався процес булінгу, батьки булера обрали позицію нападу — тобто визначали нападника жертвою. Тому, повертаючись до «підводного каменю”»прийнятого закону, хочу наголосити, що дорослим та дітям потрібно встановлювати рамки поняття булінгу та насильства, адже, як то кажуть, — що занадто, то не здраво.

Настя Мельниченко, громадська діячка, голова ГО «Студена», одним з проектів якої став відеопосібник, який навчає вчителів запобігати та зупиняти цькування у школі:

На мою думку, прийнятий закон про булінг, який міг би бути дуже актуальним, у такому вигляді, як він є, скоріше може нашкодити.

Перш за все, саме визначення того, чим є «булінг», є надто широким. Адже тепер під булінг може потрапити будь-який акт насильства, наприклад, коли на перерві побилися учні. Звісно, разові сутички на перерві, та навіть і не разові, це не все одно, що систематичне (повторюване, регулярне) фізичне чи психологічне переслідування з метою принизити і затвердити свою владу. Чим, власне, і є булінг.

Окрім того, початкове формулювання про булінг як акт, що відбувається у «межах освітнього закладу», замінили на акт, що відбувається між «учасниками освітнього процесу». З одного боку, це начебто добре, адже булінг може відбуватися не тільки в школі, але й поза школою, наприклад, по дорозі до школи чи зі школи. З іншого боку, тепер під булінг можна підвести будь-яку хуліганку, наприклад, у громадському транспорті.

Тобто за таких формулювань, як зараз було прийнято, закон став палицею, за яку може схопитися будь-хто і махати так, як йому чи їй зручно. Я побоююся, що цей закон стане «чудовим» інструментарієм для тиску на «неугодних» вчителів чи виживання зі школи «незручних» учнів.

— Читайте також: Не все те булінг, що болить: Як не прищепити дитині відчуття безпомічності

Мы в Facebook