“Ми маємо бути надійним тилом для наших захисників та захисниць”: Історії трьох волонтерок про збори, добро та віру

Але більшість з цих людей, раніше навіть уявити себе в цій ролі не могли. Так само як і героїні нашого матеріалу. До повномасштабного вторгнення Марія, Катерина та Тетяна мали сповнене яскравих моментів та насичене планами життя. Катерина готувалася до народження донечки, Тетяна планувала ремонт у новій квартирі, а Марія мала вдосталь часу та енергії на улюблене хобі – заняття танцями.

Та лютий 2022 року все перевернув догори дриґом. Кожна з них була вимушена покинути свій дім в пошуках безпечнішого місця. А трохи оговтавшись, кожна почала шукати можливості, щоб допомагати іншим. 

Марія Кузьміна

Марії Кузьміній з Херсону всього 16 років і свою волонтерську діяльність, як і більшість, дівчина розпочала після початку великої війни. 

“Повномасштабне вторгнення змінило повністю моє життя. Я покинула свій дім і  безперервно допомагаю військовим, хоч раніше навіть не замислювалася над волонтерством. Сьогодні ж – це мій обов’язок, адже ми маємо бути надійним тилом для наших захисників і захисниць”, – розповідає Марія. 

Волонтерство зараз для дівчини на першому місці: активно організовує збори на потреби військових, постраждалих від підриву Каховської ГЕС та за можливості допомагає безпритульним тваринкам рідного Херсону.

“Мій перший збір був для допомоги Благодійному фонду “Український Мистецький Фонд” та Анастасії Пустовіт. Це був збір на закупівлю 1000 пар гумових чобіт для військових. Я ж вирішила теж долучитися та трохи допомогти. Відкрила банку на 6 тис. грн аби придбати 20 пар. На жаль, всю суму зібрати не вийшло, але 4 400 грн, які конвертувала у 14 пар – теж результат. Це був неймовірний досвід. Просила робити репости друзів та знайомих, але мене підтримало лише 3 людей. Потім дізналася, що можна просити про репости у блогерів, акторів, відомих людей і це мені дуже допомогло. Проте, я все одно не зупиняюся в пошуках нових можливостей. Так завдяки інстаграм відкрила для себе платформу Help Volunteer, яка допомогла мені зібрати близько 50 тисяч грн”, – ділиться власним досвідом Марія.
Запити про допомогу дівчина отримує напряму від військових або інших волонтерів. Після підриву Каховської ГЕС Марія активно допомагала ще й рідній Херсонщині та постійно намагається допомагати з кормом притулкам для тварин.

Волонтерство досить виснажлива діяльність, але для дівчини важливо бачити плоди своєї праці. А подяки від військових допомагають знаходити сили рухатися далі і не зупинятися.

Катерина Обертас

24 лютого минулого року перевернулося і розмірене життя Катерини. Разом з чоловіком жінка працювала в ІТ, виховувала 4-річного сина та готувалася до народження донечки. Проте, того ранку подружжя швидко прийняло рішення, що Катерина, яка вже перебувала на 7 місяці вагітності, разом з сином має виїхати з країни. 

“На чужині в мене зʼявилась донечка і ми там з дітьми були до жовтня 2022. Повернулись в період найбільших обстрілів, холодів і відключень електроенергії. Але жодного дня не пошкодували про такий вибір. Яким би милим не був інший край, але він чужий. В Україні відчуваю себе як вдома в будь-якому куточку”, – пригадує Катерина.

Волонтерити сім’я Обертас розпочала після прохання про допомогу від знайомих в ЗСУ. На думку жінки, кожен без виключення збір рятує безцінне життя і наближай таку бажану Перемогу. Тож вони з чоловіком не змогли залишатися осторонь. “Не ми обираємо кому допомагати, нас обирають. Тільки завершили збір на рації для 100-ї Волинської бригади, як до нашої родини звернулись друзі, які збирають на старлінк та авто. Щоб зібрати кошти потрібно донести інформацію якомога ширшій аудиторії, Help Volunteer – це додатковий майданчик, який допомагає не тільки поширювати інформацію, але і має високу підтримку у просування зборів”, – наголошує волонтерка.

Подружжя Обертас поєднує роботу, волонтерство та виховання двох малюків, тож аби з усім справлятися, на думку Катерини, дуже важливо знаходити баланс і трохи часу на відпочинок. Та головне вірити, що добро завжди повертається.

“Ще до війни я підтримала свою подругу, яка була волонтеркою для дитини з хворобою СМА (потрібно було зібрати 70 млн доларів на “укол життя”). А коли я відкрила свій перший великий збір на авто для однокласника, отримали переказ на 30 тис. грн з фонду цієї подруги. Виявилося, в ньому залишилися певні кошти. Мене дуже вразив такий вчинок. Ті донати, які я робила раніше, повернулись  саме в той час, коли найбільше були потрібні. І так в усьому. Все добро повертається і повертається в тих ситуаціях і обставинах, де не очікуєш. І така підтримка надихає допомагати ще більше”,  – наголошує Катерина Обертас.

Тетяна Миколенко 

Тетяна  разом зі своїм хлопцем Олександром планували створити сім’ю й готувалися до ремонту в новенькій квартирі. 24 лютого 2022 року їх розбудив телефонний дзвінок. Товариш Олександра досить гучно випалив: “Досить спати – почалася війна, ракети літають».

Наступного ж дня, в пошуках безпечнішого місця, пара переїхала до батьків в село. А згодом дівчина познайомилася з родиною, яка виїхала з окупації з села Золотинка Чернігівської області. І саме з допомоги цій родині й почалося її волонтерство. 

“У них були тримісячні двійнята та два старші сини. Допомагали всім чим могли: памперсами, харчуванням, одягом та іншими речами. Тоді я відкрила перший збір для цієї сім’ї й назбирали близько 60 тисяч гривень”, –  пригадує Тетяна. 

Згодом тітка дівчини запропонувала їй долучитися ще й до ініціативи з виготовлення окопних свічок. І Тетяна почала активно шукати кошти на необхідні матеріали. А у листопаді друг із ЗСУ звернувся з проханням сплести для хлопців на кордон білі маскувальні сіточки.

“Я почала шукати, де б можна було організувати плетіння сіток і добралася до свого рідного села. Ще на початку війни мої односельці плели сітки з тканини на блокпости і в школі залишився станок. Тож я написала в місцевій групі, що воїнам потрібні сітки: для цього потрібна біла тканина, рибацькі сітки та волонтери, які зможуть плести. І люди почали зносити матеріали або допомагати плести. Перші наші кроки були в холодній майстерні школи. Світло вимикали, але ми продовжували плести навіть в шапках і куртках. Сплели ці обіцяні сітки, але матеріал ще залишався. Тому почали плести далі стандарті розміри, як на авто 6 на 4 і віддавали різним волонтерам.  Потім наткнулася на інформацію, що можна плести сітки зі спанбонду, але для цього потрібні були кошти.  Перший біленький спанбонд придбала наша волонтерка Олеся. Ми сплели з нього сіточку-сніжинку: білесеньку, пухнасту і легеньку, як бавовна”, –  пригадує Тетяна. 

Далі волонтерки відкрили збір, щоб мати змогу виробляти саме такі якісні сітки. Почали закуповувати флізелін вже інших кольорів для весни та літа. А на День волонтера Тетяна офіційно зареєструвалася в податковій і створила волонтерське об’єднання «Lastivka». Об’єднання підтримала й місцева влада: виділила невеличке приміщення та пообіцяла новий станок для плетіння. Тож тепер “ластівки” вже мають своє гніздечко. 

«Lastivka» допомагає всім, хто має потребу. Щоправда, аби уникнути «зіпсованого телефону», Тетяна просить військових зв’язатися з нею особисто. Уточнює які саме та в якій кількості потрібні сітки і ставить запит в чергу. 

“Ми з дівчатами зняли відео, як розтягуємо сіточку на стадіоні і закинули його в тік ток. Відео попало в тренди і набрало 3 млн 800 тисяч переглядів. Думали, що завдяки цьому назбираємо донатів, а назбирали замовлень від захисників (сміється). Наші сіточки мають високу собівартість, тож я використовую всі можливі шанси назбирати кошти. Інколи звертаюся до різних фірм з проханням купувати рулони флізеліну і отримую допомогу. Мої друзі також дуже допомагають, за що їм безмежно вдячна.  І, звісно, активно використовую соціальні мережі та всі можливі платформи для збору донатів” – ділиться волонтерка.

Підтримати актуальні збори цих та інших перевірених волонтерів можна на платформі Help Volunteer.