Відкриття та активна робота на нових ринках, подолання кадрового голоду у різних галузях економіки, впровадження штучного інтелекту — ось, на що ставить український бізнес на третьому році війни. Локомотивом понад третини новаторських ідей навіть у великих системних компаніях є жінки. У середньому та малому бізнесі їхня частка взагалі вже левова. Так що ж креативного пропонують українки у царині утримання лідерства, у залученні клієнтів, збереженні та формуванні команд, запровадженні культури інновацій? Найцікавіші лайфхаки від спікерок Business Wisdom Summit 2024 Womo.ua не оминув.
Дівчата ФОПи відкривають, вони ж їх і закривають
Те, що хвиля банкрутств не втопила українську економіку на третьому році повномасштабного вторгнення, дехто вважає певним дивом. Фахівці більш стримані у своїх оцінках: кредитори виявляють поки що певну лояльність, стримуючи кризу неплатежів, а партнери намагаються чинник війни зрозуміти та підтримати один одного. Про це йшлося на кількох панельних дискусіях. Але є питання щодо податкової політики, бо повернулись перевірки, тиск та обшуки — при чому саме на соціально відповідальний бізнес. Особливо боляче це б’є по бізнесам, які перебувають на початковій стадії існування. Ситуацію довелось пояснювати Голові Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилу Гетманцеву.
«Рішення, яке ми прийняли про зменшення оподаткування у 2022 році, було дуже ризиковим. Відсутність тих же штрафів, зменшення оподаткування негативно мало вплинути на дохідну частину бюджету. Але цього не сталось виключно завдяки патріотичній позиції бізнесу, який сплачував податки наперед. Але зараз зібраних податків не вистачає на безпекові потреби, бо ми збираємо менше, ніж необхідно для фінансування оборони. Партнери армії не фінансують, тому ми ще позичаємо певну частину коштів від МВФ та Світового банку, аби профінансувати безпекові видатки, які є номер один»,- зазначив нардеп.
Україна спромоглась продовжити програму з МВФ, підтвердивши виконання чергового етапу, і отримала 880 млн доларів. Ще 1,5 млрд маємо на березень 2024 року від Всесвітнього банку. Власноруч зібрали 10 млрд грн, тому поки що фінансова ситуація контрольована, але з урахуванням допомоги. Шалених боргів можна було б уникнути, бо тіньовий податковий резерв складає приблизно пів трильйона гривень. Але український бізнес виходити на світ не поспішає. Держава, не створюючи рівні умови господарювання для суб’єктів, змушує підприємців ухилятися від оподаткування, бо це є умовою конкурентності його товарів чи послуг. Один з таких тіньових інструментів є ФОПи.
Статистика нібито райдужна. 304 048 нових реєстрацій ФОП було зафіксовано в Україні станом на 29 грудня 2023 року. Це на 7% більше, ніж у 2021 році. Серед нових ФОП, які надають індивідуальні послуги, найбільше мали попит перукарні та б’юті-салони. На індустрію краси припали 18 059 нових бізнесів. За гендерним розподілом підприємців, кожен другий новий ФОП відкрила жінка. Але чи дійсно це є показником вибуху справжньої підприємницької діяльності українок? Як показує аналітика – ні. Причин кілька.
Великі підприємства масово зловживають статусом ФОП, оптимізуючи витрати на фонд заробітної плати: їх працівники масово почали оформлювати ФОПи. Навіть в оголошеннях у вакансіях вже зазначається обов’язковість його наявності, як умова отримання роботи.
Відбувається і подрібнення підприємств за напрямками з метою оптимізації і інших видів податків. Але в економії сьогодні, чи усвідомлюють такі підприємці, що вранці можуть не прокинутись після влучання ракети в оселю. І що далі робити їх спадкоємцям?
«Оптимізуючи податкове навантаження, підприємцям варто усвідомлювати, що ФОП не передбачає юридичного існування бізнесу, тобто ви не можете свою справу продати чи передати у спадок дітям, не можете залучити інвесторів. Якщо ви або ваш бухгалтер тиждень не будете вести зошит чи табличку в Excel, то ваш бізнес розвалиться, бо він юридично абсолютно не убезпечений. А це набагато гірше для нашої економіки, ніж ненадходження коштів до державного бюджету», — таку відповідь дав Данило Гетманцев.
Але, якщо аналізувати справжні жіночі ФОПи, то прослідковуються певні тренди: українки не змінюють професію на відміну від чоловіків, а сміливо стають конкурентами своїх колишніх працедавців, які не подбали про комфорт та безпеку фахівчинь на робочому місці. Але жінки є лідерами також у закритті ФОПів: знайшовши вакансію у надійній компанії, яка прийме фахівчиню у штат, українки масово йдуть закривати ФОПи, щоб ті на них «не висіли». І хоча цього року гендерний успіх в економіці не став темою окремої панелі Business Wisdom Summit, ігнорувати успішність бізнесвумен під час війни неможливо — навіть як посадовиць у штаті системних компаній.
У великому бізнесі зараз загострилась репутаційна криза, тому відбувається лобіювання появи на світ Клубу білого бізнесу, який об’єднає пул компаній, для яких сплата податків стає трендом та гарантом ділової репутації для потенційних закордонних партнерів та інвесторів.
Робота Клубу білого бізнесу не є панацеєю, але це один з важливих кроків, бо у парламенті лежить законопроєкт, де за дуже простими та прозорими ознаками буде зрозуміло, чи потребує цей бізнес додаткового податкового контролю.
Якщо у компанії навантаження з ПДВ є вищим, ніж по галузі, якщо зарплати у працівників вищі по регіону, немає податкового боргу та кримінальних справ, пов’язаних з несплатою податків, тоді тебе не перевірятимуть, доки ти в цьому клубі.
«Силовики мають міцні горизонтальні зв’язки, і, як ракова пухлина, висмоктують все, що навколо, до власної кишені. До речі, і бізнес, який разом з ними, — це також частина цієї кланової системи. І від наїздів не застраховані навіть салони краси та приватні дитячі садочки, бо в них є приміщення у привабливих місцях! Що вже говорити про заводи!»,- зазначають у кулуарах підприємці.
Підкосила довіру до держави і «справа Мазепи». Прокидатись та жити з питанням: а хто наступний, ніхто не згоден. Звідти вимога прийняття чіткої та прозорої системи покарання для винних силовиків – відсторонення усієї гілки від рядового виконавця до профільного міністра. Але як вчиняти з суддями? Адже ця гілка влади в Україні є незалежною.
Пропонує бізнес не лише каральні ініціативи: введення податку на виведений капітал замість податку на прибуток та ліквідацію двох паралельних систем оподаткування в одній країні, які гальмують появу нових компаній. Цифри свідчать самі за себе: за 2023 рік було відкрито лише 37 297 нових бізнесів, тоді як у 2021 році цей показник складав 56 267. Оцінки поточних результатів та перспектив діяльності бізнесу у грудні значно погіршилися через тривалість бойових дій. Індекс очікувань ділової активності (ІОДА), який щомісяця розраховує Нацбанк, у грудні 2023 року ІОДА знизився до 45,7 з 49,1.
Анна Лічман -народна депутатка України IX скликання. Голова підкомітету з питань регуляторної політики
Блокування податкових накладних ще донедавна була також дуже гострою темою. Зараз цей показник становить лише 0, 69% від загальної кількості. Навіть у листопаді 2023 року йшлося про 1,2%.
«Блокування податкових накладних в Україні можна порівняти з літаком, на який усі потрапляють через рамку системи безпеки. І якщо ти потрапив у ці 0,69% під час посадки на літак, то відкрий валізу та покажи, що бомби в ній немає. Показав — йди далі за іншими пасажирами»,- порівняла ситуацію народна депутатка України IX скликання, Голова підкомітету з питань регуляторної політики Ганна Лічман.
Але навіть попри труднощі аналітики прогнозують позитивну динаміку розвитку бізнесу у 2024 році. Зростання очікується на рівні 11% за торішній показник.
«Інвестиції під час війни можна отримати і без застави»
Олександра Прохорчук з купою кейсів для бізнесу
Після почутого про масове закриття підприємств директорка із залучення та розвитку відносин з клієнтами середнього бізнесу Райффайзен Банку Олександра Прохорчук закликала підприємців не поспішати з ліквідацією та не дрібнитись зайвий раз, а цікавитись банківськими продуктами. Звертайтесь до ризик-департаментів банків, спеціалісти якого бачать своїх клієнтів не тільки на папері та в офісах. Приїзд до клієнтів на виробництво багато на що відкриває очі.
«Коли ми відвідали перший в Україні біометановий завод, то відчули, як важливо бачити на власні очі результат наших інвестицій, які склали 31 мільйон євро. Ми перебували на зв’язку з позичальником 24/7, що дуже дивувало його. А ми в умовах тотальних блекаутів хотіли запустити підприємство якнайшвидше, адже воно вироблятиме енергію з того, що є вже в атмосфері або на землі. А це дуже актуально на тлі руйнації нашої енергетичної інфраструктури. Останній приклад — ДніпроГЕС», — наголосила Олександра Прохорчук.
Наявність застави не є обов’язковою та непорушною умовою отримання фінансування. У портфелі банку є кейси надання кредитів фактично без застави. Компанії не мали застави через активне зростання та у зв’язку з виходом з продукцією на міжнародні ринки саме завдяки отриманому кредиту.
«Тому не поспішайте відмовлятись від ідей, а приходьте на консультацію до банку. Ми маємо дуже багато різних програм, якими можемо покрити ваші потреби навіть без застави», — зазначила експертка.
Ще одна проблема передчасного закриття українських бізнесів – відсутність у підприємців якісної аналітики. Представники малого та середнього бізнесу не можуть дозволити собі витрати на утримання аналітичного відділу, тому приймають багато рішень наосліп. Райффайзен Банк Україна має окремий відділ, який займається макропрогнозами, і надає власну експертизу безкоштовно своїм клієнтам. Завдяки отриманій інформації підприємці можуть зорієнтуватися і щодо курсу валют, і щодо відсоткових ставок. Спілкування може відбуватись і офлайн, і онлайн. На додаток, фахівці банку роблять прогнози, які синхронізуються не тільки з ситуацією в Україні, а ще і зі світовими макроіндикаторами. Якщо ви не є клієнтами Райффайзена, то можете придбати цю експертизу.
І щодо майбутнього… Фахівчиня рекомендує насамперед працювати над своєю кредитною історією вже сьогодні, бо після перемоги кожен підприємець захоче масштабувати свій бізнес та реалізувати якийсь амбітний проєкт. І саме тоді отримання додаткових інвестицій залежатиме від якісної кредитної історії.
«Румуни у шоці від нашої нахабності, але баржова переправа Дунаєм стане новою альтернативою експорту товарів у Європу»
Уляна Фіца розповідає про Дунайський шлях
Бізнес продовжує працювати та знайомити світ із продукцією Made in Ukraine – навіть попри логістичну блокаду. Уляна Фіца, директорка з управління ланцюгами постачання Kormotech, розповіла про пошуки нового транспортного коридору для своєї продукції після початку блокади у Польщі, Румунії та Словаччині. За понад 2 роки повномасштабного вторгнення у компанії викликів було чимало. Фактично криза стала буденністю. Маючи 5 локацій у 3 країнах, за останні роки Kormotech пройшов 4 кризи, але прагнув зберегти ринки 43 країн. Ланцюжки постачання постраждали ще під час пандемії, а війна поглибила наявні проблеми.
Українські морські порти заблоковані, а після щільних обстрілів ще і зруйновані. Морем компанія не лише експортувала готову продукцію, а й імпортувала критичні інгредієнти, пакування. Стандарти настільки є високими, що компромісів не було: топменеджмент зупиняв виробництво, якщо не мав якогось імпортного інгредієнта, бо на кону життя домашніх улюбленців.
Аби пришвидшитись із логістикою, потоки експорту продукції й імпорту сировини з Одеси перейшли до Констанцу (Румунія), Клайпеди (Литва) та Гданську (Польща), і ці порти переживають зараз шалене перенавантаження. Вони навіть були змушені впроваджувати штрафи для фур, які приїжджали раніше. До морських проблем з логістикою додались і суходільні. Після повернення 300 тисяч українських водіїв вантажних фур з-за кордону транспортна логістика в Європі зупинилася. Порятунком стало працевлаштування водіїв, старших за 60 років, які не підлягають мобілізації за віком. Але війна підкинула нові логістичні виклики.
«Коли твоя компанія експортує товар у понад 43 країни світу, то ти зовсім не очікуєш, що якась економічна небезпека буде із Заходу. В цьому випадку, з боку Польщі. Потім блокаду підхопили інші наші сусіди — Угорщина, Словаччина та Румунія. І ми опинилися у ситуації, що наш товар стояв в середньому в черзі до 17 діб! У момент максимального навантаження доходило навіть і 30 днів простоїв! Додаткові витрати компанії склали до 200 тисяч € на місяць. Але я вважаю, що ця цифра є більшою, бо до неї варто додати навантаження на склади відповідального зберігання, штрафи за порушення термінів»,- поділилась підрахунками фахівчиня.
І це при тому, що завод Kormotech розташований за 23 кілометри від Європейського Союзу. Відстань суто символічна. 24 години цілком вистачає разом із завантаженнями та оформленням усіх документів, аби доставити товар.
Якщо такі втрати часу на логістику перекласти на гроші, то блокада з’їла квартальне cash flow лідеру ринку кормів для домашніх тварин — попри те, що всі процеси були налагоджені за 20 років.
«Перед Новим роком був суцільний жах! Я отримувала щохвилинно повідомлення: 44 машини не відправлено на експорт одному продажнику, 27 — іншому. Телефон розривався. Мені кричали: «Як ми виконаємо план? Ти зриваєш нам наш КРІ! Що мені ставити на полиці?».
Альтернативним шляхом експорту у Європу та порятунком від тотальної експортної блокади, в якій сьогодні живе вся держава, став річковий транспорт — баржова переправа Дунаєм. Топменеджерка прочитала історію про те, як аграрний холдинг «Нубілон» відправляв кавуни Дунаєм до Києва баржами. Логістична ідея транспортування Дунайським шляхом сформувалась швидко: треба довозити корми автівками до річкового порту у Рені, вантажити вже замитнені автівки на баржі, де їх документально оформляють. Жодного розвантаження та завантаження кормів, як з кавунами, не буде, бо товар є ветеринарним. Далі баржа прямує 50 кілометрів течією до румунського порту на Дунаї, що є у місті Галац. Там баржу зустрічає представник компанії, розмитнює та оформляє товар, який ми вже отримали з баржі. А далі водії прямуватимуть до розподільчого центру Kormotech, який вже є на території Європейського Союзу. І вже звідти продукцію відправлятимуть клієнтам у десятки країн.
«Я досі пам’ятаю, як прийшла вперше до власника компанії Ростислава Вовка з цією ідеєю. Я так і сказала: «Тільки не треба мене виставляти з кабінету, але я вважаю, що нам треба відправляти корм баржами». Спочатку він подумав, що я пожартувала, тому що слово «баржа» для компанії, яка знаходиться на суходолі у глибокому тилу, було нонсенсом. Але потім власник дав згоду на спробу»,- згадує Уляна Фіца.
Базова річкова переправа є дорожчою у два рази та складає 220 євро проти 110 євро автошляхами. Проте якщо додати всі простої продукції, додаткові складські запаси та ймовірні витрати на штрафи від порушення термінів доставляння до невчасно поставленого товару на полицю, то виходить що ці витрати є в рази більші, аніж вартість фрахту, помножена в цьому випадку на два.
Наступного тижня ця колона новим логістичним шляхом стартує на південь України. Перші 120 тонн продукції, необхідні для поповнення складу Kormotech в Європі, завантажать на шість автівок у Городку, де розташований розподільчий центр виробництва.
Але без нюансів у цьому ноу-хау не обійшлось. Румунські партнери не розуміють, що українці їм везтимуть: автівки чи корм? Рішення Kormotech транспортувати Дунайським шляхом завантажені кормом автівки є безпрецедентним, бо ніхто не брав на себе сміливість писати власну історію з такої логістики. Але ця історія не лише про кмітливість українок. Вона про їх внутрішню свободу при прийнятті рішень і про свободу їх дій, завдяки яким бізнес не зупиниться навіть в умовах війни. Адже ще два місяці тому Уляна Фіца гадки не мала про існування державної компанії, яка виконує перевезення товарів баржами руслом Дунаю.
«Під час війни реальні цінності приносять прибутки, тому просто хакніть цю катастрофу – і все!»
Марина Авдєєва — співвласниця «Арсенал Страхування»
О четвертій ранку 24 лютого того самого 2022 року корпоративний чат «Арсенал Страхування» розривався від питань працівників: який план роботи на сьогодні, як буде працювати медичний асистент, хто евакуюється, хто кого забирає по дорозі і навіть хто буде поливати квіти!
Але перше, що було зроблено, так це здійснена щоденна виплата клієнтам 5 мільйонів гривень відшкодування за страховими випадками. Тоді ще ніхто не розумів, чи є у кожного з нас завтра, чи зможе компанія працювати, чи буде взагалі вона існувати.
«Очі бояться, а руки роблять. Ця приказка виявилась дуже життєвою для нас, тому ми виплачували відшкодування і 25 лютого, і 26 лютого, і 27 лютого, робимо це і досі», — розповідала Марина Авдєєва.
Клієнти перебували у шоці. Повідомлення, типу «чого не очікував у перший день війни, так це отримати страхове відшкодування», стали швидко буденними. Весь успіх є результатом роботи створеної команди. Як її зібрали?
Колектив складається з 500 людей. Топменеджмент відмовився від тривалих нарад, «годин» директора та опитувань 360°, бо це лише марнує час працівників. Всі корпоративні тренінги Марина Авдєєва проводить сама
Питання, чи правильно топменеджерка вчиняє, залишаючись з командою на короткій нозі, Марина Авдєєва багато разів ставила сама собі, адже за ці роки «Арсенал Страхування» перетворився на потужну системну компанію. А може настав час вже дистанціюватися і найняти таки HR-директора? Можливо, небезпека надмірної субординації через втрату часу на прийняття рішення є перебільшеною? Хоча у страховому бізнесі час інколи може коштувати життя. Нещодавній випадок довів правильність стратегії, обраної Мариною Авдєєвою.
Кішка Боня стала найкращим тестом для компанії
«До контакт-центру зателефонувала дівчина та поскаржилася на гострий біль. Вона просила записати її по страховці до лікаря на завтра. Координаторка почала розпитувати та, дізнавшись про небезпечні симптоми, почала наполягати на виклику швидкої. Але клієнтка відмовлялась, бо треба було прилаштувати кішку. І наша Альона без вагань поїхала до цієї дівчинки, забрала кішку собі і викликала швидку. Та не дарма все це зробила, бо у дівчини виявився гострий апендицит — і вона одразу потрапила на операційні стіл. Загалом все закінчилося добре: кішка Боня кілька днів жила у нашому офісі, який працює 24/7. Нашу клієнтку виписали, і ми повернули їй Боню. А тепер уявіть, яка трагедія могла б статись, якби у нашій команді була жорстка субординація, яка вбиває людяність. Поки спитали б про кішку, поки отримали згоду, поки б доїхали та викликали ту «швидку»…», — згадувала Марина Авдєєва.
Цю історію топменеджерка виклала у Фейсбук та отримала питання: як побудувати клієнтоорієнтовану корпоративну культуру? Відповіддю стало: ніяк! На думку Марини Авдєєвої, корпоративна культура не будується, а з’являється сама по собі. Бо корпоративні тренінги, кава чи чай з печивом, настільний футбол чи посадові інструкції не матимуть алгоритм дій за участю кішки.
«Корпоративну культуру в компанію принесуть люди, яких ви самі обрали, взявши на роботу. Саме тому кожна фінальна співбесіда завжди відбувається зі мною. І всі знають про те, що які б стратегічні плани не будувались, скільки б у мене десятків нових напрямків бізнесу не було, у кожного з яких є свій директор, але вхід в цю компанію відбувається тільки через мене. І, якщо для вас клієнти є важливими, як і для мене, то я маю один лайфхак: люди, які нам потрібні в компаніях, — це люди, які люблять людей»,- ділиться досвідом фахівчиня.
Нагорода за лідерство у страховій галузі від журналу ТОП100
Як з’ясувалось, люди, які люблять людей, почуваються дискомфортно у джунглях великих корпорацій, бо їм потрібна сім’я. І одна з найбільших страхових компаній України з капіталізацією у майже два з половиною мільярди гривень по своїй суті залишається маленькою сімейною компанією.
«У березні 2022 року падіння складало 85%. Чесно кажучи, я думала, що це вже кінець. І коли 1 квітня я прочитала відкритий лист власника Rozetkа Владислава Чечоткіна, в якому він повідомляв, що припиняє відношення майже зі всіма працівниками, тому що бізнес майже втрачено, я була у розпачі. Коли я поспілкувалась з Андрієм Павлушиним, то він сказав, що їхня материнська компанія OTP Bank, що в Угорщині, не тільки допомогла релокувати сотні працівників, а виплатила заробітні плати на декілька місяців уперед. На додаток, вона оплатила і продовжує оплачувати житло на нових місцях. Я слухала цю інформацію, абсолютно полярну за діями, і розмірковувала: а що робити нам?»,- зізналась пані Марина.
Оскільки більшість керівників українських компаній вчинили, як Владислав Чечоткін, то найрозумнішим рішенням, здавалося, було припинити продавати страховки, скоротити штат до мінімуму і працювати тільки на врегулювання збитків. Але… Екстрений зум з партнерами тривав вісім годин. І було прийнято рішення, яке усі співрозмовники навіть самі не очікували від себе, настільки воно було «антибізнесовим»: компанія буде продовжувати працювати.
Наступним кроком стала закупівля старлінків та генераторів, облаштування бомбосховищ, аби усі контакт-центри могли працювати 24/7. Нікому тоді не потрібні були страховки, і вся півтисячна команда працювала на клієнтську підтримку. А для цього Марина Авдєєва написала пост, в якому запросила всіх українців – і своїх клієнтів, і чужих – з будь-яких питань телефонувати в «Арсенал Страхування». І почався шквал дзвінків. Люди, які зупинилися у Варшаві, просили організувати локальну медичну страховку. У Будапешті у жінки з дітьми в автівці лопнуло колесо, допоможіть з евакуатором. Біля кордону ДТП, а поліція не може пробитись крізь затор: що робити? У 99,99% випадках розв’язання цих питань не приносило компанії жодної копійки.
«І коли наші клієнти кудись доїхали та десь зупинилися, наша телефонна лінія знов була червоною — але від інших питань. Клієнти телефонували і запитували, чи можуть вони придбати наш поліс у тій місцевості, де вони зупинились. І тоді вже почались продажі. І я пам’ятаю, як В’ячеслав Клімов ще до війни сказав, не біжи від хвилі під час цунамі, застрибай і маневруй!».
Авантюризм тоді тільки набирав обертів. Директор харківської філії влітку 2022-го року звернувся до правління з «божевільною» пропозицією відкрити офіс в обстрілюваному Харкові. І він відчинив свої двері. А тепер про фінансові наслідки цих рішень. За результатами 2021 року випередження з найближчим конкурентом складало символічний відсоток. Але у 2023-му році різниця вже перевищувала 38%. Тому висновок простий: хто не ризикує, той не заробляє.
Зупинятись ніхто не збирається: «Арсенал Страхування» єдина компанія, яка у Запоріжжі працює офлайн з 9.00 до 18.00. І фахівці завжди перебувають на своїх робочих місцях.
Щодо нових страхових продуктів. Компанія почала страхувати воєнні ризики, хоча і звичайні нікуди не зникли. І ці продукти виявились не лише цікавими ринку, за нього клієнти готові платити. У 2023 році стартувало страхування автівок, причепів та навіть автобусів від пошкодження або знищення авто внаслідок дії ракет, БПЛА будь-яких типів, баражуючих боєприпасів, засобів ППО чи ПРО, уламків. Продукт назвали «Патронус» — поціновувачі пригод Гаррі Поттера оцінили креативність назви. Річний страховий тариф становить — 1,99% від страхової суми. З 45 тисяч застрахованих автомобілів компанія має вже укладених 1020 полісів від воєнних ризиків.
Почали дбати і про бізнесові об’єкти. Заводи, торгові центри, офісні приміщення, вартість яких сягає десятки, а іноді і сотні мільйонів доларів також руйнуються під час влучань. Жодна страхова компанія в Україні не може одноосібно застрахувати повністю об’єкт від воєнних ризиків, а іноземного перестрахування зараз на ринку немає. Бізнес так і каже, 10 мільйонів гривень не врятує, коли завод коштує 40 мільйонів доларів. І всі учасники ринку сидять та чекають на закордонне перестрахування воєнних ризиків. Міністерство економіки теж цим питанням займається – чиновники їздять світами та ведуть перемовини з партнерами. Але інвестор погоджується вкласти гроші лише тоді, коли потенційна прибутковість перевищує ризик їх втратити. Але і зараз можна застрахувати вартісні бізнес-об’єкти – і такі кейси у портфелі компанії є! Адже ризики такого страхового випадку у Харкові та в Івано-Франківську — не порівняні між собою. І це буде додатковою підтримкою релокованому бізнесу, який підіймає голову на новому місці.
Компанія стала страхувати воєнні ризики автовласникам та бізнесу
У фіналі виступу Марина Авдєєва зазначила, що після 24 лютого завжди готова до того, що будь-якої миті до неї звернеться хтось з новою шаленою ідеєю. І цікаві пропозиції лунають часто, бо команда, в якій люди люблять людей, інакше працювати не може.
У багатьох виступах спікерок від великих компаній увага приділялась нестандартним жіночим рішенням, які вражали і простотою, і кмітливістю, і креативністю. Підкреслювався той факт, що ініціювали їх фахівчині, які не були зраджені власними працедавцями після початку повномасштабного вторгнення. І як наслідок – саме вони, не турбуючись про втрату робочого місця, занурювались у справу так, що знайшли не лише порожні ніші, де їх компанії можуть успішно заробляти вже зараз, але й інвесторів з живими коштами для своїх ідей та продуктів.
Тетяна Марінова
