Ира Керст
18-річна Єлизавета Подкопаєва, авторка пристрою для очищення каналізаційних систем, сьогодні є студенткою Львівського національного університету ім.І.Франка, де навчається за непростою та дуже актуальною для сьогодення спеціальністю — математика. Юна вчена розповідає про втілення свого проекту у життя, перспективи України та правильний всебічний розвиток талантів дітей.
Про навчання
Зараз я навчаюся у Львівському національному університеті імені Івана Франка на механіко-математичному факультеті за спеціальністю математика. У моїй групі співвідношення дівчата/хлопці десь пів-на-пів. Чесно кажучи, у мене ніколи не виникало дискомфорту стосовно того, що я — дівчина у чоловічому колективі. Навпаки, за хлопцями я помічала, що у них краще розвинена логіка. Вони вміють якось різнобічно думати, розглядати проблему із різних сторін. А от дівчата обирають найлегші шляхи — є формула, підставила цифри і все. А коли вони натрапляють на якісь зміни, то сприймають такі задачі важче.
Мені буває дуже важко, дуже складно… просто нереально! Іноді я думаю, шо все, залишаю університет. Але я розумію, що зараз мені важко, та потім буде легше, потім — знову складно, потім — знову легше. Таке життя, така математика (сміється)!
Про проект
Це простий і дешевий спосіб очищення каналізації, що не вимагає реконструкції всієї системи. Пристрій очищає каналізацію від твердого сміття і являє собою пластмасовий ківш об’ємом 120 л, в який повинна набиратися дощова вода. Після наповнення ківш перевертається, вода виливається в каналізацію, і саме завдяки цьому вимивається тверде сміття, а ківш повертається у попереднє положення. Ківш можна встановлювати у будь-якому каналізаційному колодязі.
На данному етапі зі мною працює Львівська політехніка та Львівводоканал. У нас на меті доробити цей проект, удосконалити його, і тоді він, можливо, запуститься у Львові. Фішка цього проекту у тому, що він підходить не лише для України, але й для європейських країн. Наприклад, для міст Німеччини, де теж існують проблеми із каналізаційним сміттям. Я думаю, що якщо Львів дасть старт цьому проекту, то він матиме велике майбутнє. Я на це дуже сподіваюсь (сміється). Але поки що він на стадії концепту — ми тестуємо, випробовуємо його.
Щодо інших проектів, то зараз я займаюсь виключно навчанням, оскільки це перший курс. Факультет дуже важкий, дуже складний, тому багато часу я маю приділяти саме навчанню. Але я обов’язково повернусь до наукової діяльності, тому що це моє, мені це дуже подобається, і це для мене дуже важливо.
Про найважливіші події
Найважливішою подією для мене стала участь у Міжнародній олімпіаді з екології, яка проходила в Грузії, де я взяла золоту медаль. Також визначною подією став найбільшому в світі конкурс науково-технічних робіт Intel ISEF, що проходив в США, куди я їздила із командою винахідніків від України.
Про плани на майбутнє
Загалом, коли я вступала до університету, то у мене була мета — стати вчителем. Проте зараз я не впевнена, що хочу саме цього. Але життя покаже, — математика відкриває багато шляхів. Я можу займатися і програмуванням, і аналітикою, працювати на різних виробництвах, провадити різноманітні обчислення. Мене цікавить і практика, і теорія в рівних ступенях, тому я можу займатися і чимось практичним, і так само теоретичним. Думаю, у мене не виникне проблем із працевлаштуванням.
Я бачу, що в України є перспективи для тих, хто щось робить чи хоче робити — для них перспективи розвитку є. Можливо, ці перспективи не такі прості та доступні, як за кордоном. Тому наразі я бачу своє майбутнє в Україні, — життя покаже, що буде далі.
Про дітей, батьків та науку
Насправді, я вважаю, що не треба заохочувати дітей займатися виключно наукою, тому що це модно, чи батьки вважають, що дітям це вкрай потрібно. Адже є діти, що не мають схильності, припустимо, до точних наук, їм цього не дано. Але вони неймовірно танцюють або співають, як Еліна Іващенко (переможниця «Голосу.Діти», — ред.). Тому вони мають розвиватися у чомусь іншому, окрім науки. Якщо у дитини є хист до якихось наук, то з часом вона сама захоче цим займатися. Тому батькам я раджу не звужувати коло інтересів своїх дітей. Це стосується і науки, і творчості. Не треба обмежувати лише музичною школою та навчанням гри на єдиному інструменті. Я от, наприклад, граю на гітарі, на фортепіано та співаю. І це мені абсолютно не заважає займатися екологією, вчитися на математика і займатися проектом. Отже, головне — не обмежувати своїх дітей, розвивати всебічно, давати їм волю. Звісно, потрібен контроль, але діти мають самі обирати те, що їм ближче до душі.
Вела бесiду Iра Керст
Фото: Ірина Середа