Слідкуючи за футбольними подіями на Євро-2024, ми не змогли пройти повз один із найдраматичніших моментів в історії чемпіонатів Європи. У великому спорті, як і в житті, гучні перемоги та серйозні поразки ходять поруч, а нестримну радість часто змінюють гіркі сльози. Чемпіонат Європи 1992 року увійшов в історію як один із найнеймовірніших турнірів. І справа тут не лише у сенсаційній перемозі збірної Данії, яка взагалі не мала грати в турнірі. Це була казка, але не для всіх – життя одного з переможців незабаром стало зовсім іншим.
Несподівана заміна
32 роки тому команда Югославії посіла 1 місце у відбірковій групі. Але їй не судилося вийти на поле. З політичних причин збірну взагалі усунули від участі у Чемпіонаті. Друге місце дісталося Данії, яка й мала замінити югославів. Про це стало відомо за кілька днів до початку європейської першості. І ця новина стала головною точкою відліку у низці дивовижних та неймовірних подій.
Тоді збірну Данії тренував Ріхард Меллер-Нільсен. Коли йому зателефонували з новиною від національної футбольної Федерації – він не повірив, що вони мають їхати на Чемпіонат Європи. Та вже одразу головним питанням став оперативний збір футболістів, що роз’їхалися по відпустках. Не виникло проблем лише із двома кандидатурами. Півзахисник Мікаель Лаудруп конфліктував із головним тренером і не планував переривати відпочинок. Збірна залишилася без одного з основних гравців. Другого важливого гравця розшукувати не було потреби. У тренерському штабі знали, що Кім Вільфорт нікуди не виїжджав із країни і весь час проводив у лікарні.
Читайте також: Габріель Гарсіа Маркес: творчі пошуки, кохання й сенс життя
Страшний діагноз
29-річному гравцю було не до футболу.
За два роки до чемпіонату Кім почув від лікарів страшні слова: «У вашої доньки рак крові». Разом з дружиною він сподівався на те, що маленька Лін зможе одужати, хоча шансів було небагато.
Влітку 1992 року дівчинка знов опинилася в лікарні. І весь час батьки проводили разом з нею.
Тренер чудово розумів почуття й стан Вільфорта. Але не уявляв що можна робити на полі без кращого гравця Данії.
За кілька днів футболісти зібралися. Проте кожен з них розумів, що жодних сподівань на будь-який успіх немає. Команда потрапила на Чемпіонат волею нагоди. Ніхто не чекав такого сюрпризу, тому збірна не мала ні планів, ні аналізу ігор суперників. Тренер чудово розумів, у якій ситуації опинилися гравці. Тому настанови були прості: докласти максимум зусиль і показати хорошу гру, а там – як вийде. Більщість гравців навіть не стали остаточно переривати відпустку й сподівалися після трьох ігор повернутись до родин.
Найскладніше було Вільфорту. Він не міг залишити дочку у тяжкому стані, тому одразу відмовився від участі. Тренери та гравці пропонували йому будь-які умови та підтримку. Півзахисник вагався. Прогнози лікарів були дуже обережними, але дівчинці тоді стало краще.
«Тату, їдь на Чемпіонат і привези кубок», – сказала Лін.
Дружина підтримала дочку, знаючи, що для чоловіка це головна подія його футбольного життя. Тоді зфутболістом домовилися про те, що він зможе відразу після матчів повертатися до Данії.
Читайте також: Михайло Врубель: демони й фатальне кохання художника
Вдалий старт
У першому матчі суперником данців стали англійці, гра завершилася нічиєю. Другий – програли Швеції. Того ж дня доньці стало погано. У перерві між таймами дружина попросила Кіма повернутись після матчу до Лін. Меллер-Нільсен опинився перед складним вибором. У тренера не було ні бажання, ні морального права залишати його в команді. З іншого боку, тисячі данських уболівальників не могли не помітити відсутності півзахисника на важливих матчах, і це треба було пояснювати. Причому зробити це так, щоб не привертати до футболіста зайвої уваги. У результаті Вільфорт вирішив залишити турнір і поїхав до Копенгагена. На інших чекав матч із найсильнішою французькою командою.
Напружену гру півзахисник дивився з лікарні разом із Лін. Данці забили першими, але французи зрівняли рахунок, позбавляючи Данію надії на вихід у плей-офф. За 12 хвилин до закінчення основного часу данці забили переможний гол і несподівано опинилися в півфіналі.
Тим часом Кім Вільфорт спостерігав, як навколо нього раділи пацієнти онкологічної клініки. Для них цей чемпіонат Європи вже був подією. Здавалося, що вони забули про все на світі, окрім м’яча, що летів у ворота. Ні страх, ні біль, ні муки не могли їх відвернути від півторагодинної гри. Їхньою нагородою наприкінці стала перемога збірної. Попереду на команду чекав ще один матч, і ще одна надія.
Читайте також: «Дракон» на ім’я Джекі Чан
Битва найсильніших
У півфіналі на датчан чекала зустріч із голландцями. Чинні чемпіони Європи вже передчували свою легку перемогу.
Меллер-Нільсен розумів, що без Вільфорта їм не обійтися і благав його повернутися. Кім погодився тільки тоді, коли прохання тренера підтримала донька. Тим більше, що до неї приєдналися хворі із сусідніх палат і персонал лікарні. Кім на мить згадав попередню гру, загальну радість людей і поїхав на стадіон.
Півфінал був неймовірним. Данія двічі виривалася вперед, але Голландія обидва рази зрівнювала рахунок. Додатковий час теж закінчився нічиєю, після чого розпочалася серія пенальті. Четвертий м’яч данців бив Кім. Він знав, що в цей момент на нього дивиться маленька Лін. Його удар приніс ще одне очко у скарбничку пенальті, а команда зрештою виграла півфінал.
Читайте також: Перші: як Жасмін Періс, єдина з жінок, подолала загадковий і найвиснажливіший ультрамарафон світу
Воля до перемоги
Збірна Данії вже зробила неможливе. І, мабуть, саме на той момент у кожного гравця з’явилася маленька надія на перемогу. Коли просто не можна думати інакше, якщо до мрії залишився лише один крок.
Прямо зі стадіону Вільфорт знову повернувся до лікарні – дочці знов стало гірше. Він відмовився грати у фіналі. Але всі знову вмовляли його повернутися на поле й піти з нього з кубком. Останнє слово знову залишалося за Лін, яка дуже хотіла, щоб батько став чемпіоном.
У фінальному матчі данці вийшли грати проти німців. Наступні суперники, як і голландці у півфіналі, вже бачили себе переможцями. Данії вдалося забити на 19-й хвилині, вони були впевнені та стрімкі. Але й Німеччина не збиралася здаватися й чиничи опір. Незабаром рахунок став рівним. У другому таймі напруга досягла межі. Але за 11 хвилин до закінчення матчу Кім Вільфорт влучним ударом направив м’яч у сітку, завершуючи дивовижний шлях своєї команди. Команди, яка дивом опинилася серед учасниць, яка була не готова ні морально, ні фізично, яка врешті-решт здійснила маленьке диво. І найголовніший крок до цього дива зробив Кім Вільфорт, перетворивши мрію мільйонів на реальність. Чемпіонат Європи закінчився неймовірною перемогою. Хоча футболіст готовий був віддати всі свої сили та перемоги за життя й здоров’я маленької дочки. Її мрія збулася – вона побачила тата з чемпіонським кубком.
За кілька тижнів Лін Вільфорт не стало. Але її батько зробив усе, щоб останніми днями його дочка була щаслива.В останні часи життя дівчинка сказала, що пишається батьком.
Кім завжди був закритою людиною, а після смерті доньки став ще рідше з’являтися на публіці, незважаючи на свою величезну популярність після чемпіонату Європи.
Через рік після Євро-92 у родині Кіма та Міни Вільфорт народилася дівчинка, яку назвали Рікке. Кім продовжив професійну кар’єру у футбольному клубі «Брондбю», в якому згодом грав і його син Міккель. Данці любили одного з найкращих своїх гравців. Стадіон, на якому проходили домашні матчі його клубу, уболівальники неофіційно називали «Вільфорт Парк».
Оксана Хромова
Читайте також: Перші: як Джеральдіна Мок першою облетіла навколо світу наодинці
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
