Битва за ідентичність: хто і як за рік зафіксував 545 порушень Росії проти культурної спадщини України

Всі війни завжди супроводжуються знищенням окупантом культурної спадщини країни, яку завойовують. Українсько-російська війна в цьому сенсі не є виключенням – з 2014 року Росія руйнує, або вивозить на свою територію культурні цінності тимчасово окупованих українських територій.

Фіксацією цього беззаконня системно займаються спеціалісти Кримського інституту стратегічних досліджень. З 2016 року вони збирають, вивчають та документують такі злочини, аби у майбутньому покарати агресора за нормами міжнародного права.

До 2022 року організація фокусувалась на порушеннях на території окупованого Криму, а з початком широкомасштабного російського вторгнення поширила свою діяльність на новоокуповані українські території.

У 2024 році команда КІСД готує подачу документів до Міжнародного кримінального суду щодо культурних втрат внаслідок підриву Каховської ГЕС. Тож ми поцікавились у менеджерки проєктів КІСД Ельміри Аблялімової-Чийгоз про те, що вдалось зафіксувати за останній рік роботи, а монітори інституту, які безпосередньо досліджують та фіксують всі злочини, поділились деталями та методами збору інформації.

«На сьогодні наша команда зафіксувала всі типи порушень міжнародного права у сфері захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту, згідно з Гаазькою конвенцією 1954 року та двох протоколів до неї», – зазначає Ельміра Аблялімова-Чийгоз.

Тільки за останній рік, за її словами, встановлено 545 нових порушень проти культурної спадщини України. Частина з цього переліку вже верифікована та описана українською та англійською мовами на сайті інституту, а частина – ще проходить всі процедури.

Об’єкти культурної спадщини перевіряються на використання їх у військових цілях, пошкодження або руйнацію внаслідок обстрілів, незаконні археологічні чи будівельні роботи, переміщення з тимчасово окупованої території на територію РФ та інші дії, які призводять до втрати їхньої автентичності.

«Зараз відбувається найбільше з часів Другої світової війни привласнення культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини та культурних інституцій», – уточнює проєкт-менеджерка КІСД.

Дослідження інститут проводить у п’яти тимчасово окупованих регіонах — це Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська області та Автономна Республіка Крим. По кожному регіону працює окремий монітор, який є спеціалістом у галузі археології, історії, культурології, охорони пам’яток чи юристом з міжнародного гуманітарного права та у сфері захисту культурної спадщини. Всього моніторингова група КІСД складається з восьми осіб.

«Важливо, щоб монітор знав свою територію, особливо локалізацію пам’яток. Саме тому кожен наш спеціаліст для нас на вагу золота, бо вони знають свої ділянки роботи, як свої 5 пальців», – пояснює Ельміра Аблялімова Чийгоз.

Ще до повномасштабного вторгнення монітори та експерти КІСД виробили свою унікальну систему документування порушень, тож з 2022 року змогли масштабувати свій проєкт. Крім універсальних способів збору інформації, таких як: соцмережі, супутникові або аерознімки, повідомлення у ЗМІ ворога, використовують й інші не такі розповсюджені на загал джерела інформації. Про них не заведено говорити відкрито, адже ворог не спить і також постійно моніторить інфопростір, щоб заблокувати доступ та перекрити цінні канали для фіксування порушень.

Голова моніторингової групи інституту Денис Яшний розповідає, що складність збору інформації залежить від об’єкта, який досліджується, його впізнаваності та видимості. Більша частина пам’яток в Криму і порушень проти них залишаються в «тіні» на фоні таких відомих археологічних об’єктів, як Херсонес Таврійський або архітектурних – Ханський Палац в Бахчисараї.

«Системна робота вимагає більшого охоплення, що часто не дає результатів «тут і зараз», – уточнює Денис Яшний. – Навпаки, обґрунтованість висновків стає більшою із накопиченням якраз «не медійної інформації».

Багато чого залежить і від місця розташування об’єктів культурної спадщини, каже Сергій Теліженко, кандидат історичних наук, член моніторингової групи КІСД. Він займається дослідженнями в Луганській області. Каже, що найбільший ризик для об’єктів культурної спадщини там, де зараз ведуться бойові дії. Культурна спадщина на територіях глибокого тилу майже не страждає. Окупаційна влада у цьому відношенні розуміє, що її можна використовувати у пропагандистських цілях.

«Найбільш постраждалими є населенні пункти сучасного Сєвєродонецького району Луганщини: Попасна, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Гірське, Тошківка, Лисичанськ тощо. Особливо на цьому тлі виділяється місто Попасна, яке зазнало більш масштабних руйнацій, ніж Маріуполь. Місто майже зруйноване. Архітектура кінця ХІХ – середини ХХ століття у місті повністю знищена, включно з залізничним вокзалом, який є пам’яткою архітектури«, – розповідає Сергій Теліженко.

По деяких населених пунктах іноді дуже довго немає інформації, адже інтернет там нестабільний або взагалі відсутній. Тому надходження інформації з прифронтових тимчасово окупованих територій є переривчастим.

Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України та член моніторингової групи КІСД Олександр Симоненко займається моніторингом культурної спадщини на території Херсонської області. За його особистими спостереженнями, те що окупанти не можуть взяти чи утримати вони просто знищують. Через це реально існує загроза повного знищення археологічних пам’яток і пам’яток культури на тимчасово окупованих територіях.

«Росія намагається повністю стерти з пам’яті людей давнє минуле України за допомогою фізичного руйнування археологічних пам’яток і пам’яток культури, – зазначає він. – В Херсонській області масштаби катастрофічні: майже всі курганні насипи понад 2 м заввишки порушені окопами, бліндажами, вирвами від влучань артилерії та ракет, підходи до них заміновані. Берегові городища потерпають від постійних обстрілів, які знищують рештки давніх оборонних споруд та архітектури«.

Олександр Симоненко додає, що після підриву дамби Каховської ГЕС багато археологічних пам’яток опинились під загрозою знищення. За офіційними даними Херсонської державної адміністрації, це:

• Миколаївка – 17 курганів,
• Ольгівка – 9 курганів,
• Тягинка – 71 курган, середньовічна фортеця Тягінь, яка розкопувалася протягом останніх трьох років експедицією Інституту археології НАН України,
• Понятівка – Понятівське городище і могильник II ст. до н.е.-ІІІ ст. н.е.,
• Садове – 13 курганів,
• Кринки – поселення Кринки,
• с. Козачі Лагері – 11 курганів,
• Нова Маячка – 40 курганів,
• Олешки – більше 20 пам’яток історії та архіектури,
• Велика Кардашинка – Зольник «Велика Кардашинка» (зольник – вид археологічної пам’ятки).

Ельміра Аблялімова-Чийгоз каже, що єдине чим зараз можна зарадити і допомогти культурній спадщині на тимчасово окупованих територіях – це фіксувати кожне порушення, переміщення та привласнення культурної спадщини України. А от по завершенню війни Україна не лише відновлюватиме свою власну культурну спадщину, а й стане країною з великим багажем знань у цій сфері під час військових конфліктів.

Стаття виходить у межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.