Мар’яна Головко: «Моя публіка — дуже інтелігентна. Це освічені люди, які шанують тих, хто поруч»

Професійний світ буває розділеним (тепер вже умовно, на щастя) на «чоловічий» та «жіночий». Світ музичного мистецтва, на перший погляд, досить дружній для жінок в наші часи, не те, що в часи сестри Моцарта, наприклад, але і в ньому все не так просто. Мар’яна Головко — лауреатка міжнародних конкурсів, солістка музичної формації «NOVA OPERA», викладачка Національного педагогічного університету, радіоведуча, дикторка, розповідає про свою улюблену справу і про всі її нюанси.

Про те, як я стала співачкою

Моїй реалізації співачки передував тривалий шлях «вибору та чудес». В першу чергу, я вибрала музику. В дитинстві мене виховували на класиці та джазі. У чотири роки я вже слухала платівки Едіт Піаф. Тоді ж пішла в школу-студію при консерваторії — вчилася грі на фортепіано. Проте на сімейній нараді було вирішено, щоб я пішла вчитись на економіста, тому й провчилась на факультеті міжнародної економіки і навіть працювала у великих інвестиційних компаніях. Але бажання співати перемогло. При цьому не уявляю себе без експериментів, хочу співати все: класику, джаз, експериментал, авторську пісню, фольк. Співаю те, що є співзвучним моїм цінностям.

Про упередження щодо жінок в мистецтві

Упередження існують. Часто люди вважають професії співачки чи танцівниці несерйозними. Мовляв, співати чи танцювати — це просто і цьому не потрібно вчитись. Навпаки, люди, які обрали цей шлях, вміють дуже багато і щодня тренуються з неймовірною самовіддачею. Щоправда, тут проявляється гендерний поділ: співають і танцюють переважно дівчата (чоловіки теж є, але їх менше), а от продюсуванням займаються переважно чоловіки. Чи от ще приклад — в музичному колі несерйозно ставляться до композиторок чи звукорежисерок. Їх дуже мало, і вони досі відчувають постійну недовіру: чи може жінка написати якісну музику, чи професійно звести трек?

Мені й самій ці сфери діяльності дуже цікаві, я неодноразово намагалась реалізуватись у них. Проте постійно відчуваю упередження. Візьмемо для порівняння знайому мені сферу бізнесу. Я багато років пропрацювала в різних інвестиційних компаніях. Жінки там займали досить високі посади. Щоправда, їм доводилось працювати більше за колег-чоловіків, щоб отримати схвалення. Постійно потрібно було доводити свою компетентність та спроможність займати ту чи іншу посаду. Часом повз вуха пропускала «шпильки» (і від жінок теж) і примітивні жарти. Не реагую на таке, щоб не втратити внутрішню рівновагу.

Про стосунки з колегами

Жінки — всі різні, але в мистецькому світі у жіночих колективах багато пліток та заздрощів (напевне, як і всюди). Я ніколи не втягуюсь в обговорення чиєїсь поведінки. Мені навіть фізично неприємно чути такі розмови, тому в таких ситуаціях — просто переводжу тему або прощаюсь і йду. Нам так не вистачає толерантності та поваги одне до одного. Щодо домагань від колег чи прихильників: тут мені пощастило. Тільки чула історії про таке.

Думаю, вплив має і жанр, в яким виступають артистки. Моя публіка — дуже інтелігентна: це і молодь, і активні міленіали, і поціновувачі музики поважного віку. Але це освічені люди, які шанують тих, хто поряд. Жодних домагань. Повага та толерантість. Сама дивуюся!

А з чоловіками-колегами іноді й сваримось, коли активно працюємо над певним проектом, але ми ж усі творчі, і кожен хоче настояти на своєму баченні. Проте, швидко відходимо і мирно працюємо. Є й такі, з ким працюємо, як кажуть, душа в душу. Такий приклад — наш творчий дует з піаністом Павлом Ігнатьєвим. Ми з ним давні друзі та колеги. Вважаю його незвичайним, самобутнім піаністом та композитором, людиною що вміє мислити нестандартно та однозначно вміє чіпляти серця слухачів, як колись зачепив моє.

Про сім’ю

Я працюю у декількох сферах. Іноді не встигаю просто побачитися з друзями, вести нормальний спосіб життя із звичним п’ятиденним робочим тижнем. Буває, як прийде натхнення, то й вночі можу працювати: пишу музику, імпровізую, щось записую. Вночі бувають й основні прогони виступів із формацією «NOVA OPERA». Буває, що на репетицію їду після активних вокальних занять з учнями, а потім — на сольний виступ.

Моя сім’я тільки-но офіційно створилась. В липні побралась із моїм коханим. Чоловік надзвичайно мене розуміє і прийняв мою професію. Поки нема дітей, то наш темп життя не надто змінився. Я впевнена, що мені вдасться поєднувати і роботу, і родину, і згодом — виховання дітей. Думаю, все можна поєднувати, якщо ставитись до цього легше та мати підтримку рідних людей. Поживемо — побачимо, як це буде в мене.

Почути Мар’яну Головко в джазових стандартах та імпровізаціях під акомпанемент відомого піаніста Павла Ігнатьєва можна 19 серпня в Carribian Club.

Фото з архіву Мар`яни Головко

— Читайте також: Дарла Ділтц: «Я навмисне працевлаштовую мам, бо знаю, наскільки складно їм робити кар’єру»