Мар’яна Головко: «Моя публіка — дуже інтелігентна. Це освічені люди, які шанують тих, хто поруч»

Співачка про улюблені жанри, вдячну публіку та місце жінок у мистецтві

Професійний світ буває розділеним (тепер вже умовно, на щастя) на «чоловічий» та «жіночий». Світ музичного мистецтва, на перший погляд, досить дружній для жінок в наші часи, не те, що в часи сестри Моцарта, наприклад, але і в ньому все не так просто. Мар’яна Головко — лауреатка міжнародних конкурсів, солістка музичної формації «NOVA OPERA», викладачка Національного педагогічного університету, радіоведуча, дикторка, розповідає про свою улюблену справу і про всі її нюанси.

Про те, як я стала співачкою

Моїй реалізації співачки передував тривалий шлях «вибору та чудес». В першу чергу, я вибрала музику. В дитинстві мене виховували на класиці та джазі. У чотири роки я вже слухала платівки Едіт Піаф. Тоді ж пішла в школу-студію при консерваторії — вчилася грі на фортепіано. Проте на сімейній нараді було вирішено, щоб я пішла вчитись на економіста, тому й провчилась на факультеті міжнародної економіки і навіть працювала у великих інвестиційних компаніях. Але бажання співати перемогло. При цьому не уявляю себе без експериментів, хочу співати все: класику, джаз, експериментал, авторську пісню, фольк. Співаю те, що є співзвучним моїм цінностям.

Про упередження щодо жінок в мистецтві

Упередження існують. Часто люди вважають професії співачки чи танцівниці несерйозними. Мовляв, співати чи танцювати — це просто і цьому не потрібно вчитись. Навпаки, люди, які обрали цей шлях, вміють дуже багато і щодня тренуються з неймовірною самовіддачею. Щоправда, тут проявляється гендерний поділ: співають і танцюють переважно дівчата (чоловіки теж є, але їх менше), а от продюсуванням займаються переважно чоловіки. Чи от ще приклад — в музичному колі несерйозно ставляться до композиторок чи звукорежисерок. Їх дуже мало, і вони досі відчувають постійну недовіру: чи може жінка написати якісну музику, чи професійно звести трек?

Мені й самій ці сфери діяльності дуже цікаві, я неодноразово намагалась реалізуватись у них. Проте постійно відчуваю упередження. Візьмемо для порівняння знайому мені сферу бізнесу. Я багато років пропрацювала в різних інвестиційних компаніях. Жінки там займали досить високі посади. Щоправда, їм доводилось працювати більше за колег-чоловіків, щоб отримати схвалення. Постійно потрібно було доводити свою компетентність та спроможність займати ту чи іншу посаду. Часом повз вуха пропускала «шпильки» (і від жінок теж) і примітивні жарти. Не реагую на таке, щоб не втратити внутрішню рівновагу.

Про стосунки з колегами

Жінки — всі різні, але в мистецькому світі у жіночих колективах багато пліток та заздрощів (напевне, як і всюди). Я ніколи не втягуюсь в обговорення чиєїсь поведінки. Мені навіть фізично неприємно чути такі розмови, тому в таких ситуаціях — просто переводжу тему або прощаюсь і йду. Нам так не вистачає толерантності та поваги одне до одного. Щодо домагань від колег чи прихильників: тут мені пощастило. Тільки чула історії про таке.

Думаю, вплив має і жанр, в яким виступають артистки. Моя публіка — дуже інтелігентна: це і молодь, і активні міленіали, і поціновувачі музики поважного віку. Але це освічені люди, які шанують тих, хто поряд. Жодних домагань. Повага та толерантість. Сама дивуюся!

А з чоловіками-колегами іноді й сваримось, коли активно працюємо над певним проектом, але ми ж усі творчі, і кожен хоче настояти на своєму баченні. Проте, швидко відходимо і мирно працюємо. Є й такі, з ким працюємо, як кажуть, душа в душу. Такий приклад — наш творчий дует з піаністом Павлом Ігнатьєвим. Ми з ним давні друзі та колеги. Вважаю його незвичайним, самобутнім піаністом та композитором, людиною що вміє мислити нестандартно та однозначно вміє чіпляти серця слухачів, як колись зачепив моє.

Про сім’ю

Я працюю у декількох сферах. Іноді не встигаю просто побачитися з друзями, вести нормальний спосіб життя із звичним п’ятиденним робочим тижнем. Буває, як прийде натхнення, то й вночі можу працювати: пишу музику, імпровізую, щось записую. Вночі бувають й основні прогони виступів із формацією «NOVA OPERA». Буває, що на репетицію їду після активних вокальних занять з учнями, а потім — на сольний виступ.

Моя сім’я тільки-но офіційно створилась. В липні побралась із моїм коханим. Чоловік надзвичайно мене розуміє і прийняв мою професію. Поки нема дітей, то наш темп життя не надто змінився. Я впевнена, що мені вдасться поєднувати і роботу, і родину, і згодом — виховання дітей. Думаю, все можна поєднувати, якщо ставитись до цього легше та мати підтримку рідних людей. Поживемо — побачимо, як це буде в мене.

Почути Мар’яну Головко в джазових стандартах та імпровізаціях під акомпанемент відомого піаніста Павла Ігнатьєва можна 19 серпня в Carribian Club.

Фото з архіву Мар`яни Головко

— Читайте також: Дарла Ділтц: «Я навмисне працевлаштовую мам, бо знаю, наскільки складно їм робити кар’єру»

Мы в Facebook