Матері у розділених сім’ях під час війни: що руйнує ментальне здоров’я жінок

Цього року вивчення соціально-економічного добробуту в контексті психічного здоров’я набуло новацій. Адже через війну з’явилась  нова група матерів, які мешкають у розділених сім’ях. Хто ці жінки? Які у них проблеми? Що впливає на їхнє психічне здоров’я та соціальне становище? Наскільки вони  правильно виховують малечу під час війни, дослідили фахівці Міждисциплінарного аналітичного центру соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я КНУ імені Тараса Шевченка.

У розділених родинах дистанційним стало батьківство

Дослідження здоров’я та соціального становища матерів у розділених сім’ях науковці проводили і раніше, але у площині міграційної проблематики, коли наприкінці 90-х та на початку 2000-х українки кількома хвилями їхали на заробітки до Європи. Тоді йшлося про дистанційне материнство. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії термін «розділені сім’ї» набув нового змісту. Йдеться про жінок, які перебувають разом із дітьми за кордоном чи в Україні, але вони розділені з чоловіком.

На початку весни, коли відбулося колективне усвідомлення того, що війна триватиме значно довше, ніж два-три тижні, розпочався процес досліджень розділених родин.

«Вивчення стану жінок одразу виявило на латентному рівні формування стійкої міфологеми: нібито жінка, яка лишилися в Україні з дітьми, не дуже хороша мати. Почала панувати думка, що така мати не захищає своїх дітей та не рятує їх. У такій масовій міграції жінок з дітьми за кордон науковці бачать таке соціологічне явище, як стадний інстинкт під впливом ЗМІ: всі їдуть, а я чому сиджу та чого чекаю. За цим міфом виник ще один міф про те, що нібито всі жінки з дітьми виїхали», — розповіла Людмила Юзва, кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник Міждисциплінарного аналітичного центру соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я, доцент кафедри методології та методів соціологічних досліджень КНУ імені Тараса Шевченка.

Науковці усвідомили, що варто окремо вивчити розділені родини, які лишилися в Україні. Чому ці жінки не вивезли дітей і живуть у новій реальності? Де їхні чоловіки?

Основною метою дослідження було виявити чинники впливу на психічне здоров’я, а також на соціальне становище матерів, які мають досвід нарізного проживання з чоловіком під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.

До онлайн-вибірки соціологів потрапили: 21% жінок 18-29 років; 44% 30-39 років. Ще 25% опитаних належать до вікової групи 40-49 років. Також є представниці старші за 50 років, це 10% респонденток.

За кількістю дітей у сім’ях є загальне тяжіння до загальноєвропейського тренду — до однодітних родин. Хоча в Україні частка дводітних родин досить висока: 47% респонденток мають одну дитину, 42% — двох, 10% — троє та більше дітей.  Незначний відсоток учасниць опитування на момент участі у дослідженні були вагітними першою дитиною.

«Щодо географії, то 77% учасниць дослідження перебували з чоловіками у різних областях України, а отже, 23% — за кордоном. І це зруйнувало міф  про те, що всі жінки з дітьми виїхали з України. Але при цьому усі жінки у розділених сім’ях самотужки тягнули тягар піклування про дітей», — розповіла Людмила Юзва.

Фактично весь час війни 60% респонденток проживали у шлюбі нарізно, не зустрічаючись із чоловіком.  Така турбулентна ситуація тривала до вересня. Але, коли освітяни визначились з впровадженням дистанційної форми навчання, дуже багато родин свідомо продовжили залишатися у стані роз’єднаності. 83% респонденток проживають і досі окремо від своїх чоловіків. З них 97,5% зазначили, що їм довелося виїхати зі свого населеного пункту через війну. Більшість повідомляла про те, що кілька разів довелось з дітьми змінювати своє місце перебування протягом війни.

Лише 2,5% матерів перебували вдома, але все одно жили нарізно з чоловіком.

Відстань сваркам на заваді не стала

Як нарізне проживання впливає на жінку, на її стосунки з чоловіком та на відносини у родині загалом? 89% респонденток сказали про постійне (28%) або періодичне виникнення (61,5%) конфліктних ситуацій у родині. Йдеться як про сварки з дітьми, які поруч, так і з чоловіком, який на відстані.

Серед чинників, які викликали у жінок у розділених сім’ях стрес, 69%, а це дуже високий показник, це відчуття незахищеності, нестабільності та невизначеності. Тривога за чоловіка та рідних виснажує 68% респонденток. Крім того, у 53% опитаних ще накладається хвилювання за дітей, які хоч і перебувають поряд, але наражаються опинитися під ракетними ударами. 52,6% жінок жаліються на хронічний стрес, фізичне або емоційне виснаження через брак спілкування з чоловіком, бо на їхні плечі лягли обов’язки, пов’язані з забезпеченням дітей. 49% постійно нервують через відсутність власних доходів, а 46% через те, що не мають коштів для задоволення базових потреб.

Жінки усвідомлюють, що, перебуваючи у стані хронічного стресу, не здатні повноцінно виконувати свої обов’язки ані як працівника, ані як матері, тобто бути підтримкою для дитини.

«Нещасна та незадоволена жінка у стані ментальної нестабільності до того ж не здатна зробити щасливою дитину. І, прогнозуючи віддалені наслідки, таку маму охоплює ще й страх, щоб через роки діти не мали певних ментальних наслідків через її підірване психічне здоров’я за війни», — підсумовує загальний портрет Ганна Толстанова, доктор біологічних наук, професор, проректорка з наукової роботи КНУ імені Тараса Шевченка.

Позитивним є те, що навіть в умовах нервового виснаження чверть жінок вважають, що нарізне проживання у майбутньому не вплине на стосунки з чоловіком.  Ця категорія учасниць досліджень усвідомлює, що післявоєнна соціалізація чоловіка стане ще одним додатковим тягарем для неї.

Але при цьому 23,5% респондентів припускають, що в подальшому життя з чоловіком на відстані може стати причиною розлучення. Прохолоду у стосунках з другою половиною помітили 21% жінок. А 5% учасниць зазначили, що стосунки у парі різко погіршились.  Тобто є ризик ситуації, що чоловікам після війни не буде, куди повертатися.

Стосунки між чоловіком і жінкою покращились у 24% родин. Залишились такими ж, якими і були – у 23% респонденток. У цих випадках для жінок ключовими є причини неспільного проживання.

Переважна частина опитуваних перебуває у стані розділеності не лише через обстріли. 36% учасниць дослідження зазначили, що вони проживають нарізно, бо друга половина перебуває у лавах ЗСУ, тероборони або в інших силових структурах, які безпосередньо беруть участь в обороні України. Ще у 30% чоловіки залишилися за місцем їхнього основного проживання через роботу, догляд за помешканням чи господарством. 10% опитаних зазначили, що партнер залишився без роботи та поїхав на її пошуки або релокалізувався до іншого населеного пункту за підприємством.

Матеріальну підтримку від чоловіка отримують не всі

Проблеми, які супроводжують розділені сім’ї, мають комбінований характер, тобто на труднощі, пов’язані зі стресом, психологічним тиском та навантаженням, накладаються клопоти, пов’язані із соціально-економічним становищем.

Жінки з дітьми у розділених сім’ях становлять особливу фінансово вразливу групу, бо не всі змінили місце проживання, тобто не отримують кошти як ВПО, з останніми новаціями вже не отримують виплати з безробіття, бо зняті з обліку у центрах зайнятості. Не всі з них отримують регулярну матеріальну підтримку від другої половини. Причини різні. Багато чоловіків залишилися доглядати за будинком під окупантом, були примусово депортовані на територію Російської Федерації, потрапили до полону. Чимало чоловіків також втратили роботу. Є і технічні причини: на фронті не завжди є можливість регулярно надсилати кошти через відсутність банківської інфраструктури на територіях, які звільняють від окупантів.

«Без регулярної фінансової підтримки від чоловіків жінки виснажуються нервово, бо думають про те, як впоратися з покладеними на них обов’язками годувальниці в родині. Вони повинні постійно шукати підробітки, продовжувати свою працю навіть після роботи, якщо така в них є, і це також посилює додаткове стресове навантаження», — вважає Ганна Толстанова, доктор біологічних наук, професор, проректорка з наукової роботи КНУ імені Тараса Шевченка.

Але навіть за умови фінансової підтримки з боку чоловіка понад 80% респонденток відзначили помітне погіршення соціального стану родини у порівнянні з довоєнним періодом. На базові соціальні потреби (продукти, оренда житла, комунальні послуги, ліки) витрачається 83,5% доходу. З такими витратами у жінок фактично не залишається жодного фінансового амортизатора на крайній випадок. Це, звичайно, створює певну напруженість, яка потім спричиняє проблеми з психікою. Адже жінка цілодобово відчуває одноосібну відповідальність за дітей.

У розділених сім’ях майже 75% жінок повідомили, що від 50 до 90% родинного доходу становлять кошти, які надсилає чоловік. Залишити роботу та возз’єднатися з родиною він не може, бо його фінансова підтримка є життєво важливою. До речі, кошти чоловіка українки «власними доходами» не вважають.

«Щодо власних коштів у жінок, то ситуація критична. 43% респонденток відзначили, що не мають поточної заробітної плати з різних причин. Значна частка жінок з дітьми стали внутрішньо переміщеними особами. І їх пошук роботи на новому місці обмежується тим, що немає з ким залишити дитину. 88% учасниць дослідження зазначили, що не мають доходу від бізнесу, інвестицій, депозитів чи операцій з нерухомістю. На жаль, доволі невеликий відсоток респондентів (4%) відзначили допомогу держави і кошти міжнародних організацій джерелом фінансування. Йдеться про фінансову підтримку, коли жінка реєструється як ВПО, то отримує від держави 2 тисячі гривень на себе та 3 тисячі на кожну дитину», — аналізує ситуацію Володимир Вірченко, доктор економічних наук, професор, керівник Міждисциплінарного аналітичного центру соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я КНУ імені Тараса Шевченка.

І це якраз свідчення того, про що мало хто згадує: жінка у розділеній родині законодавством ніде не фіксується. Формально вона одружена, але чоловік, який проживає окремо вже тривалий час, не може допомагати у належному обсязі.

Фактично 78% респондентом відзначили істотне зменшення рівня доходів через зростання родинних витрат у період нарізного проживання. Коли чоловік перебуває разом із родиною, він виконує безкоштовно певні роботи, які в інших умовах жінка вимушена оплачувати. Наприклад, через проблеми із сантехнікою чи електрикою жінка викликає майстра та сплачує ремонт.

Матеріальні проблеми вганяють жінок у депресію, але поки що вони посідають останнє місце у переліку руйнівних наслідків для ментального стану та загального самопочуття жінок. Українки, проживаючи без чоловіка, не жаліються на те, що у них немає часу на дозвілля (навіть на похід з дітьми у кіно) чи на зростання кількості роботи, яку потрібно виконувати. Це свідчить про високу стресову стійкість українських жінок, які виживають без чоловіків.

Долають свої труднощі українки по-європейськи

«Коли є «точка болю», жінка прагне рятуватися від неї. У способах українки йдуть європейським шляхом. Йдеться про надмірне споживання улюблених продуктів харчування, вживання алкогольних напоїв тощо. Усі ці проблеми наявні і в цьому прошарку жінок, але відсотки шалені. Наприклад, 70% жінок у розділених родинах зазначили регулярне вживання слабкого алкоголю, понад 78% — міцних алкогольних напоїв, 72% є курцями. 35% регулярно вживають заспокійливі засоби, антидепресанти без консультації з лікарями», — розповіла Людмила Юзва.

Проблема розділених сімей є багаторівневою і надзвичайно складною, хоча існує у прихованому вигляді. Бо факт розділення родин не фіксується у реєстрі чи у «Дії». Для подолання труднощів цього прошарку матерів потрібно розробити комплексну програму психологічної та фінансової підтримки жінок з дітьми. Бо ці українки зараз несуть відповідальність за збереження найдорожчого — психічного стану дітей, які є запорукою безпечного майбутнього держави.

Тетяна Марінова