Очікування та реальність: як будувати здорові стосунки і не розчаровуватись

Кожен із нас виріс у своєму унікальному світі, з різними уявленнями про те, якими мають бути ідеальні стосунки. Коли наша реальність не відповідає цим очікуванням, ми можемо відчувати сумніви чи невпевненість у власному виборі партнера і навіть розглядати можливість розставання. Однак я пропоную сприймати розчарування у стосунках як щось, з чого кожен може винести користь для себе.

Наприклад, ми часто фруструємося, коли усвідомлюємо, що наш партнер не може любити нас безумовно. Але це цілком природно. Насправді безумовна любов — рідкість, яка зустрічається переважно у відносинах між матір’ю та немовлям, і навіть там вона не гарантована. Любити без умов означає не мати жодних очікувань у відповідь, що є надзвичайно важким завданням у дорослих стосунках.

Відносини між матір’ю та немовлям насправді односторонні. Мама безкорисливо віддає, іноді забуваючи про свої власні потреби, тоді як немовля лише приймає. Бути матір’ю — це непросто, адже знаходити рівновагу між «давати» та «брати» може бути справжнім випробуванням.

У відносинах між дорослими важко знайти того, хто був би готовий до такого одностороннього обміну. В основі будь-яких здорових стосунків лежить взаємний обмін — обмінюватися тим, чого нам бракує, та тим, що ми можемо запропонувати іншій стороні.

Важливо зауважити, що тут ми не розглядаємо аб’юзивні (насильницькі) стосунки. У таких відносинах один партнер здійснює експлуатацію іншого, задовольняючи власні потреби. У цьому випадку не йдеться про кохання, а про владу та контроль.

На стадії закоханості є небезпека уявити, що стосунки такими будуть завжди й нічого не буде змінюватися. Закоханість може бути схожа на безумовну любов. Проте закоханість не може бути вічною. Цей стан дуже ресурсовитратний і навряд чи якийсь організм здатний його витримувати довго.

Важливо пам’ятати, що партнер любить чомусь, а не просто так.

Інше розчарування, з яким ми можемо зіткнутися у стосунках, це усвідомлення, що наш партнер може обрати когось іншого, не нас. Це нагадування про те, що кожна доросла людина має свободу вибору, і це абсолютно нормально. Немає жодних гарантій або страховок, які могли б захистити нас від відкинення. Кожен має право вирішувати, хоче він залишатися у відносинах чи ні. Це право взаємне, і ви також володієте цією свободою вибору, щоб бути з кимось іншим у певний період свого життя.

З чим ще можна зіткнутися і що може спричинити розчарування, але про це також варто подумати

Стосунки завжди передбачають взаємний компроміс, що інколи може означати жертву власних потреб. Важливо підтримувати рівновагу, де кожен партнер робить крок назустріч іншому. Знайти ідеального партнера, який був би точною копією вас самих, неможливо, адже кожен з нас має свій унікальний життєвий досвід, виховання та систему цінностей. Тому стосунки — це про вміння домовлятися, шукаючи такі рішення, де обидва партнери почуватимуться комфортно.

Часто ми зустрічаємося з розчаруванням, коли усвідомлюємо, що не існує ідеальних відносин, де партнер здатен задовольнити абсолютно всі наші потреби. Партнер може багато дати, але не може і не повинен задовольняти всі ваші потреби. Це також може відображати бажання повторити дитячий досвід, можливо, заповнений страхом та тривогою, і тепер у дорослому житті ми шукаємо компенсацію.

Ми прагнемо знайти того, хто може дати нам відчуття спокою і захищеності, яке ми асоціюємо з безтурботним дитинством.

Але здорові, адекватні чи дорослі стосунки — це не про прототип батьківських відносин. Це про те, що ми можемо залишатися і продовжувати любити іншого, навіть якщо стикаємося з розчаруванням (він не любить мене безумовно), невизначеністю (він може піти будь-якої миті), незадоволеністю (він не може мені дати все, що я хочу).

Дорослі стосунки — це про можливість впоратися зі страхом чи тривожністю пізнавати щось нове, не боятися зіткнутися з неідеальністю. Це про готовність до нового, незвіданого і, можливо, дуже цікавого.