Сама собі мачуха: Як стати красивою дорослою жінкою

Ми надто суворі самі до себе, вважає Майя Тульчинська, авторка блогу «Доступно та просто про моду і стиль». Краса починається не з гарної сукні чи вишуканої зачіски. А з внутрішньої свободи бути щасливою.

Чому мачуха зла

Один з найбільш універсальних, інтернаціональних, усім зрозумілих образів у народних казках світу – образ злої мачухи. Сварлива, підступна, безсердечна жінка, що знущається з бідної падчерки, кочує літературою з давніх давен – і це не дивно.

В стародавні часи мачуха в родині була буденним явищем. Через хвороби чи важкі пологи жінки часто помирали молодими і залишали малих дітей. Чоловіки зазвичай швидко одружувались вдруге, бо самотужки піклуватися про родину було вкрай важко. А новою жінкою вдівця часто-густо ставала теж удова, в якої були власні діти і якій так само складно було ростити їх одній. З часом в родині могли з’явитися і нові, вже спільні діти, проте ресурсів не ставало більше! І саме боротьба за ресурси для своїх дітей – чи то за ласий шматок на обід, чи за королівську корону у спадщину – робила пасинків для мачухи не дітьми, а прикрою перешкодою. Юні падчерки не просто викликали ревнощі та заздрість мачухи, вони самим фактом свого існування заважали, «обкрадали» її та її дітей. Тому казкові сюжети про падчерку, яку відправили до сніжного лісу по проліски на Різдво, чи просто завели в хащі і там кинули – не такі вже казкові. “Зайвих”, не потрібних дітей чоловіка від першого шлюбу мачуха дійсно могла позбутися фізично.

Жінка проти жінки

А як ні – то просто зробити їхнє життя нестерпним. Наприклад, мастити падчерці обличчя сажею та вдягати її в ганчір’я, аби своєю підступною вродою не спокушала парубків, не заважала видати заміж доньок мачухи. Навантажувати падчерку найскладнішою та найбруднішою роботою. Забороняти їй будь-які веселощі, будь-який перепочинок. Не хвалити ніколи й ні за що, жодного доброго слова не казати. Ставити завдання, які неможливо виконати, і страшенно лаяти за їх невиконання. І взагалі лаяти постійно, з будь-якого приводу, за будь-яку провину і без провини теж. Встала вранці – вже винна. Всі ці витонченні методи морального тиску можна вивчити у безлічі літературних творів та фільмів.

Звісно, в реальному житті далеко не всі мачухи були такими виплодками пекла. І, хай там як, давно позаду ті часи, коли будь-яка дівчинка мала величезні шанси опинитися в ролі нелюбої падчерки. Зазвичай в наш час жінки живуть досить довго, щоб самим виростити своїх дітей. І зла мачуха, що має падчерку за безкоштовну прислугу та об’єкт для знущань, остаточно залишилась би персонажем з давніх казок, якби не одне але. Якби подекуди вона не оселялася в нашій голові.

Сама собі мачуха

Ви не замислювались, як часто ми самі собі є злими мачухами? Як часто ми не дозволяємо собі яскравий, гарний одяг, вдягаємось у щось «сіреньке-скромненьке», бо вважаємо себе не гідними красивого вбрання. Перетворюємо себе на Попелюшку в темному фартушку, щоб ніхто, боронь боже, нас не розгледів.

Самі себе розглядаємо у дзеркалі тільки з метою відшукати чергові вади та недоліки. До чого б ще в собі причепитися. Замість плекати свою красу, з любов’ю підкреслювати свої найкращі риси, ненавидимо себе та своє тіло так, як ще не кожна мачуха спроможна ненавидіти.

Критикуємо себе нещадно, лаємо себе за будь-яку провину, і без провини також. Забороняємо собі навіть найдрібніші помилки, пилимо себе через кожну дурницю. Фіксуємось на невдачах, а досягнення сприймаємо як належне. Загубила рукавичку – роззява, забула купити капусту – дурепа, з десяти запланованих справ за день зробила дев’ять з половиною – ледащо. Нічого, що те ледащо демонструє дива організованості, мотивації та логістики, балансуючи між роботою, дитсадком, домашнім господарством, спортом та нескінченим самовдосконаленням.

Ставимо собі завдання, які неможливо виконати, і потім мучимось, що не вдалося. Вимагаємо від себе піклуватися про дітей так, ніби в нас немає роботи, працювати так, ніби в нас немає дітей, і при цьому виглядати так, ніби в нас усіх турбот в житті – вчасно записатись на педикюр. І спробуй хоч щось з цих куль для жонглювання на секунду впустити! Внутрішня мачуха завжди напоготові, вона ще довго виноситиме мозок, нагадуючи, яка ти нездара.

Стати дорослою

Задовольнити внутрішню мачуху неможливо. Вона в принципі не для того існує, щоб хоч колись бути задоволеною. Захисти дисертацію – внутрішня мачуха скаже, що можна було з цим і раніше впоратись. Знайди роботу мрії – вона скаже, що тепер зовсім хату занедбаєш. Зроби красиву зачіску – нагадає, що все одно в тебе ноги товсті. Знайди прекрасну стильну сукню – мачуха проповзе в примірочну і прошипить змією, що це не для тебе. Ти цього не гідна!
Якщо у вас в голові оселилася внутрішня мачуха, вона буде невгамовною. Все їй буде не так і вам не буде з нею щастя. Моя вам сердечна порада: відправте її… у грудневий ліс по проліски. Чи ще кудись, звідки нема вороття.

Кожна з нас заслуговує на теплі обіймі. Кожній потрібне добре слово, похвала, коли щось вдалося, підтримка, коли щось не вийшло. Не завжди на це спроможні оточуючі, але вже самі собі ми точно можемо це дати. Варто лише вимкнути режим злої мачухи в голові. Зробити собі ласку — вбити мачуху в собі!

 

• Читайте також: Майя Тульчинская: «Я помогаю женщинам поверить в себя»