Левко Боровиковський — український поет-романтик, етнограф, філолог, який народився 10 (22) лютого 1806 року в селі Мелюшки на Полтавщині у родині козака.
Протягом 1826–1830 років навчався на філософському факультеті Харківського університету, приєднався до групи поетів-романтиків. 1838–1855 викладав історію, російську словесність та латинську мову в гімназіях. Дебютував поемою-билиною «Пир Владимира Великого», опублікованою російською мовою в журналі «Вестник Европы» (1828).
Читайте також: Вірш дня: І немає пояснень любові – дверей у коштовний камінь
Один із зачинателів української романтичної течії, вніс у літературу нові сюжети, мотиви, теми. Розквіт поетичної творчості припадає на 1830-ті – 40-ві роки. У цей період Боровиковський створив багато балад, пісень, віршів, дум та байок. Найвідоміший твір – балада «Маруся» (1829) – вільна переробка балади В.Жуковського «Светлана». У творах на історичні теми висвітлював історичне минуле України в дусі ідей офіційної «народності»; у байках та віршах – переважно етичні та побутові проблеми. За життя поета була опублікована лише одна його книга «Байки й прибаютки» (1852), написана живою народною мовою. Боровиковський збирав народні пісні, прислів’я, повір’я, працював над словником української мови. Один з найперших перекладачів тв. О.Пушкіна й А.Міцкевича українською мовою.
Останні новини
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш» Новости на главной
Читайте також: Вірш дня: Чесна бідність — Роберт Бернз
Боровиковський мріяв видати два томи своїх творів. Та ці заміри не здійснилися. 26 грудня 1889 року на 81 році Боровиковський помер. Його поховали на маляренківському кладовищі, недалеко від садиби. Могилу Боровиковського розшукали хорольські учні та встановлено цегляний обеліск, який у 1986 році замінили мармуровим пам’ятником.
Левко Боровиковський – Дніпр
Над дніпровськими лісами
Ніч шатром розіп’ялась;
Дніпр з крутими берегами
Ніччю дуже розігравсь.
Понад берегом мохнатим
Сосни почали дрімати
Під пісні свого Дніпра.
Так над колискою мати
Спать дитину присипля…
Тихо! Сумно! Тільки часом
В пущі пугач закричить,
Тільки хвиля викрутасом
Плеще… й місяць четверить…
Місяць плава над лісами;
В курінях у рибаків
Вже давно нема огнів;
І святими ліхтарями –
Небо жевріє звіздами…
Дніпре, прадіду віків!
Срібним плеском хвиль глибоких
Розкажи мені дідів
Казку добристей високих;
Розгласи в далекий край
Славу давнюю Украйни
І князів святії тайни
Перед світом не скривай!..
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
