Як під час війни створити дизайнерський бренд етноодягу: розповідає Анна Заклецька

З початком повномасштабної війни багато українців відкривають для себе Україну, її культуру та традиції. В усіх сферах споживання запит на український контент збільшився в рази. Не стала винятком і сфера моди, де вже давно підтримують тренд на українську автентику. Про те, чи може етноодяг бути зручним і повсякденним, і як це — створювати власний дизайнерський бренд під час війни, розповіла ведуча, дослідниця фольклору та української культури, засновниця бренду STRIY Анна Заклецька. 

Ми готували запуск проєкту на середину 2022 року

Задум створити колекцію етноодягу виник у мене кілька років тому. Ескізи моделей я малювала ще у дитинстві, років у десять. Однак рішення перетворити це на серйозну справу та розпочати виробництво колекції прийшло у лютому 2021 року, у ніч смерті режисера Сергія Проскурні, якого вважаю своїм сценічним батьком. Він прийшов до мене уві сні й сказав: «Анюсю, скільки можна стидатись! Бери й роби!». Я прокинулась шокована, знайшла свої дитячі ескізи і взялась за виробництво. Сестра допомогла промалювати дитячі ескізи начисто. Ми готували запуск проєкту на середину 2022 року, але у лютому розпочалась повномасштабна війна. 

Звісно, певний час я вагалась, чи продовжувати цю справу. Проте зрозуміла, що реалізувати давню ідею під час війни — мій особливий виклик і навіть стратегічне завдання. Адже зараз люди  придивляються до етніки, фольклору, до своєї історії, культури, мови. Тож усі сумніви були відкинуті. Розпочалась робота. 

Я створила свій ФОП і зареєструвала торговельну марку. Запропонувала співпрацю фабриці JENADIN, якій дуже сподобалась ідея етноодягу з особливим сенсом. Тож у підготовці колекції фабрика виступила партнером і частково спонсором. 

Технологічно втілити колекцію було непросто, адже це робота не з синтетичними тканинами, а з пряжею. Концепція бренду — використання натуральних тканин. Про це я розповідаю у своїй книзі «Український Всесвіт. Точна наука світотворення»: за оповідками моєї бабусі Гані, натуральні матеріали сприяють природному полю тіла людини — ми швидше відновлюємось, менше втомлюємось. Тож одяг мав бути лише з тканини високої якості. 

Завдяки фабриці ми знайшли постачальника натуральної мериносової вовни в Італії. Розпочалась робота з технологом, який у співпраці з програмістом запускає програму, що відв’язує луки. Спочатку робимо пробний варіант: аналізуємо, де вужче, де коротше треба зробити. Далі працюємо начисто.

Мені щастить на людей

Команда бренду формувалась як прицільно, так і стихійно. Недарма я розробила у мережі хештег #МеніЩаститьНаЛюдей — у втіленні проєкту я завдячую багатьом українським митцям і мисткиням, моїм друзям, які часом погоджувались на символічні умови співпраці. Проте зараз важливо підтримувати наших професіоналів і майстрів. Тож кожна людина, яка працює зі мною над створенням одягу, отримує роботу і зарплату. 

Команда у нас невелика: майстрині аксесуарів Катерина Плахоніна та Ольга Джуваго, Ірина Копач, яка зробила дуже складну аплікацію візерунка на головному виробі колекції — сукні «Пісня» за ескізами моєї сестри Іванни Заклецької. Це PR та фінансова команда. І, звісно, майстри фабрики JENADIN.  

Над втіленням ідеї ми почали працювати під час карантину, після якого розпочалась повномасштабна війна. І тоді почалися справжні труднощі: частина колективу фабрики роз’їхалась, електрику вимикали і працівники фабрики часто виходили працювати вночі, аби встигнути до презентації колекції. Шість луків ми таки не встигли відшити, але це не завадило нам презентувати STRIY 3 грудня у заповіднику «Софія Київська». 

Локацію обирали разом із моєю подругою — засновницею фонду «Світлий» Світланою Легкою. Вона відразу сказала: «Аню, STRIY — це про цілісність духовного і фізичного, це перегукується з «Софією», яка багато робить для розвитку та підтримки української культури». Звісно, ми взяли до уваги наявність укриття, а на презентацію привезли генератор. Тому були готові до різного розвитку подій. Хоча я знала, що все буде добре, адже подумки зверталась по допомогу до свого роду, до бабусі Гані. Тож презентацію провели без тривог і вимкнення світла.  

Однак готовність і максимальна зібраність — це ті риси, які зараз прокачуємо всією країною. Тримаємо стрій. Моя колекція і про це також.

Етноодяг може бути теплим і багатофункціональним

Першу колекцію STRIY я створювала на основі знань, отриманих з розповідей моєї бабусі Гані 1922 року народження. Вона більшу частину свого життя прожила на Хмельниччині та Рівненщині і багато розповідала мені про ткацтво, знахарство, філософію життя, Бога, мову, обряди, закони буття, джерело щастя та сенси, заради яких ми втілилися. Також у колекції я акумулювала розповіді людей, з якими спілкувалась впродовж 30 років у власних фольклорних експедиціях Україною та світом.

Це перша дизайнерська лінія теплого щоденного етнічного одягу, аналогів в Україні немає. До першої колекції увійшло 13 образів — довгі в’язані сукні, брючні костюми та спідниці, що створені з мериносової вовняної пряжі й прикрашені в’язаними нагрудними прикрасами-кризами та автентичними візерунками. Вони є точними копіями орнаментованої вишивки з моєї власної колекції вишиванок, яка налічує 20 одиниць. 

Я знаю, що взимку, коли холодно, часто хочеться одягнути щось етнічне. Моя власна колекція вишиванок має тканинну основу — нову і старовинну, але це все ж тканина. Тож аби скласти образ, доводиться додавати ще якісь теплі елементи: піджаки, джемпери тощо. 

Основа колекції — базові речі. Вони доповнюються етнічними прикрасами, як-от “Криза” або “Кривулька”. У лемків ця прикраса виготовлялась з бісеру, але мені захотілось її зробити саме у в’язаному вигляді, двобічною. Тож її можна комбінувати з базовою сукнею і почуватися тепло, комфортно і водночас урочисто. 

Знаю від бабусі: своя сорочка ближче до тіла

Чому саме етно? Своя сорочка ближче до тіла — і це не лише про вишиванку як таку. Це і про землю, на якій ми живемо і з якої всотуємо енергію. 

Бабуся говорила, що якщо на цій землі ростуть яблука і гречка, то навряд чи у нас на них може бути алергічна реакція, ніж, на ті продукти, які не дає наша земля. Все має бути з нами у резонансі. У кожній клітині тіла закладена інформація про весь наш рід від самого початку. 

Я вірю, що ця земля з моєю ДНК резонує. Коли я ступаю по цій землі — я потужніша, коли я розмовляю своєю мовою — я здорова, сильніша, мені щастить, мене веде незрима сила любові мого роду, моїх предків. Мені здається, важливо це зберігати, відтворювати. Тому я і моя команда працюємо над тим, щоб українці поверталися до себе і своїх традицій, одягаючи свою сорочку, яка у всіх сенсах ближча до тіла.