Медична експертка ЮНІСЕФ в Україні: В світі процедура щеплення максимально демедикалізована

Головні міфи щодо щеплень

Катерина Булавінова — лікарка, медична експертка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні

Катерина Булавінова — лікарка, медична експертка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. З 2009 року як медичний експерт ЮНІСЕФ займається питаннями здоров’я матері і дитини, імунізації, закупівель вакцин, комунікацій в медицині, реформи охорони здоров’я в Україні. Працювала на відповіді на пандемію грипу H1N1 у 2009-2010, на відповіді на спалах поліо в Україні у 2015-2016, у відповіді на кілька спалахів кору. Із 2020 року працює на відповіді на пандемію COVID-19 в Україні як лікар і медичний експерт ЮНІСЕФ. З початком пандемії COVID-19 лікарка почала вести просвітницькі ефіри на Фейсбук сторінці ЮНІСЕФ в Україні та YouTube-каналі “Доктор Булавінова”WoMo поговорило з лікаркою про міфи щодо щеплень, важливість вакцинації і  як переконати людей, що щеплюватися від COVID-19 потрібно.

Зараз Україна і світ увійшли в третю хвилю пандемії коронавірусу. Чи буде вона якось відрізнятися від попередніх двох?

В Україні ця хвиля ще більша від попередніх, і можливо, стане ще агресивнішою. Вакцинація розпочалася  нещодавно, щеплення від COVID отримали небагато людей, це поки не вплине на загальну картину.

А в тих країнах, де встигли провакцинувати більшу кількість людей, щось зміниться?

Ми бачимо приклади інших країн. Наприклад, у Канаді, де провакцинували всіх мешканців будинків для літніх, ці люди перестали тяжко хворіти на COVID або помирати внаслідок хвороби. В Ізраїлі вакциновані не помирають і не потребують госпіталізації через COVID. В Британії, де щеплення отримали багато людей, ми бачимо зміни у загальній картині. Для України про таке говорити рано.

В Україні пацієнти з ковідом заповнюють лікарні і реанімації. І їм необхідна киснева підтримка. Деякі хворі лікуються вдома, якщо є кисневий концентратор і лікар/медсестра/родичі, які можуть забезпечити догляд, але це не масова практика випадки. В основному, люди, у яких падає сатурація, або є супутні хвороби, наприклад, діабет на фоні важкого перебігу ковіду, потребують госпіталізації.

Досі в Україні багато людей не знають, що таке сатурація, пульсоксиметр і чому потрібно контролювати рівень насиченості крові киснем. Ці люди не мають жодного уявлення, як все організувати, якщо на ковід вони самі або їхні родичі. Вони не уявляють і не моделюють, яким має бути їхній план дій у разі хвороби.  Є досить багато людей, які або самі починають приймати антибіотики при ковіді, або такі, яким лікарі призначають антибіотики замість того, щоб поінформувати про справді потрібні речі: як правильно збивати високу температуру, контролювати рівень сатурації, стежити за небезпечними симптомами і пити рідину. Це сумно, мене це турбує.

Що ж до вакцинації, то в Україні вона, як і в інших країнах, почалася з груп ризику. Вакцинація йде не надто швидко. Втім, відзначу суттєвий момент — ухвалили рішення збільшити інтервал між першою і другою дозою, що дозволить використати всю наявну партію вакцини CoviShield для щеплення людей першою дозою. Подальші темпи вакцинації, звісно, залежатимуть від наявності вакцини.

А якщо медпрацівники відмовляються вакцинуватися?

На мою думку, треба бути гнучкими в цьому питанні. Варто провакцинувати тих, хто хоче, і рухатися далі. Серед людей, які відмовляються від щеплення, є ті, кого взагалі немає сенсу переконувати: для них це як релігія. А є ті, хто просто не отримав відповіді на свої питання щодо вакцинації. Трохи дивно, коли таке трапляється в середовищі медпрацівників. Але в цілому, є сенс говорити, пояснювати — і тоді швидко відсіються ті, хто налаштований категорично проти. А ті, хто отримає відповіді на питання, побачить досвід інших країн або чийсь особистий приклад, погодяться вакцинуватися. 

Ми бачимо, як змінюються охоплення вакцинацією з різних причин. Наприклад, провакцинувався головний лікар лікарні — і на співробітників це вплинуло. Або хтось зі співробітників помер від ковіду, тоді як вакцина вже була доступна. Або зробив щеплення якийсь авторитетний спеціаліст, чи хтось просто пішов на тренінг UNICEF і отримав там відповіді на свої запитання, все зважив і прийняв рішення про щеплення. У будь-якому разі, я вважаю, що все має відбуватися гнучко. Роз’яснювальну роботу можна досить швидко організувати. Зараз в онлайні такі речі робити легше. 

І якщо за якийсь час ми побачимо, що в пріоритетних групах вакцинувались всі, хто хотів, а інші не зголошуються, то логічно перейти до наступної групи, або вакцинувати різні групи паралельно.

Зараз залишками вакцинують лідерів громадської думки і публічних людей. Це вплине на хід кампанії, як ви вважаєте?

Я вакцинувалася в прямому ефірі програми “Право на владу” в такій десятці: лікарі Сергій Дубров, Олена Міхно, Віталій Соколов, Катерина Геля та Богдан Мельник, ведуча програми Наталія Мосейчук, співачка Руслана Лижичко, телеведучий Олександр Педан, чемпіон світу зі стронгмену Сергій Конюшок. Я дуже вдячна їм за згоду на публічну вакцинацію, бо знаю, що запрошували багатьох і багато хто відмовився. Зі мною вакцинувався головний реаніматолог Сергій Дубров і лікарі з ковідного відділення 17-ї лікарні. Наступного дня мені дзвонили колеги-медики і говорили, які ми молодці, що вакцинувалися публічно, бо лікарі та медсестри почали більше дзвонити — цікавитися вакцинацію вже наступного ранку. Можливо, це й дивно, бо рішення про вакцинацію від смертельної хвороби не повинні прийматися от так. Але це працює. І, я вважаю, добре все, що може врятувати життя людям.

Як переконати людину, яка не хоче робити щеплення?

Я думаю, що є люди, які просто хочуть вакцинуватися від ковіду і захистити свої життя. І це потрібно вітати насправді. Щоб коли вони прийшли вакцинуватися, то почули “ви молодець, що прийшли”. Також люди, які вакцинувалися, можуть писати про свій приклад у соцмережах, публікувати фото, сторіз, писати, як вони почуваються. Таких людей виявилося чимало. 

Є група людей, яка категорично не хоче щеплюватися, це антивакцинатори чи ковідні нігілісти. З ними говорити немає сенсу, ви просто змарнуєте час, але не переконаєте.

Найбільша група — це ті, хто сумнівається. Їх кидає з одного боку в інший залежно від того, що відбувається. Наприклад, в одній з областей, лікарі відмовлялися робити щеплення. А потім у них помирає лікар від ковіду, майже всі різко змінюють точку зору, і починають робити щеплення. Причина може бути менш драматична — хтось, кому вони довіряють, зробив щеплення, або сказав: “всі робіть щеплення, це важливо”, або ж вони почули від своїх родичів/друзів/знайомих, які живуть на Заході і зробили щеплення, про те, що це безпечно. З такими людьми є сенс говорити і відповідати на їхні запитання.

Все зводиться до страху. Більшість людей переймаються безпекою вакцини. Хтось не розуміє, наскільки щеплення важливе. Але у підсумку це все одно переживання щодо безпеки. Тому має бути достатньо тих лікарів, які готові відповідати на питання людей. Як тільки люди матимуть достатньо відповідей, страх мине.

Щодо вакцинації є ряд міфів. Наприклад, що перед вакцинацією треба щось робити або чогось не робити. Або, що тим, хто перехворів вакцинуватися не потрібно. Це не так?

Перед вакцинацією не треба нічого робити. В світі ніхто нічого не робить, ця процедура максимально демедикалізована. Я завжди говорю, що хотіла б, аби в Україні будь-яка вакцинація, не лише ковідна, а взагалі, була демедикалізована і з процесу прибрали все зайве. Наприклад, лікаря, бо щеплення — це компетенція медсестри. В Канаді вакцинуватися можна в аптеці. У США — drive-in на стадіонах, куди заїжджають люди і вакцинуються не виходячи з машини. Все максимально просто і ніхто не призначає жодних додаткових обстежень чи аналізів перед вакцинацією.

Що ж до людей, які перехворіли, то в Україні чомусь з’явився міф, нібито це небезпечно — вакцинуватися, якщо ти перехворів. Насправді ж, після хвороби вакцинацію відкладають не тому, що це небезпечно. Це цілком безпечно. Але якщо у людини є  якийсь імунітет після ковіду, то вона може поступитися своєю дозою комусь, хто ще не хворів і провакцинуватися пізніше — через 3-6 місяців. Тобто так роблять просто через нестачу для всіх. Звісно, тим, хто перехворів, теж треба вакцинуватися.

Зараз у деяких країнах досі не відновили щеплення вакциною AstraZeneca через побоювання, що вона нібито провокує утворення тромбів. Чи є якісь підстави для таких висновків?

Вакцина AstraZeneca — безпечна та якісна вакцина. Її використовують у багатьох країнах. Так, є такі, які тимчасово призупиняли використання деяких серій. Були й такі країни, які припиняли щеплювати нею, на мою думку, з політичних мотивів. Утворення тромбів провокує сам ковід. Саме тому антикоагулянти, тобто препарати, які розріджують кров, часто призначають ковідним хворим. Ще раз підкреслю, що і AstraZeneca і її ліцензійна репліка — індійська вакцина CoviShield, якою ми користуємося в Україні, — це якісні і безпечні вакцини.

Ми слідкуємо за новинами від ВООЗ у цьому питанні, і, наскільки ми розуміємо, для підтвердження причинно-наслідкового зв’язку потрібне його подальше вивчення. У будь-якому разі, у ВООЗ зазначають, що таке явище дуже рідкісне і переваги вакцинації продовжують перевищувати ризики. І, зауважте, багато країн продовжують використовувати вакцину і нічого не зупиняли.

Завод Serum Institute of India, де виробляють вакцину CoviShield, яку використовує Україна — один з найбільших виробників вакцини у світі. 40% дітей усього світу щеплюють вакцинами їхнього виробництва. Індія відома своїми медичними технологіями, а також ІТ-технологіями. Вакцина CoviShield схвалена для використання ВООЗ. Взагалі те, що AstraZeneca дала заводу Serum Institute of India ліцензію на виготовлення вакцини — це дуже гуманно в умовах пандемії, оскільки потужності заводу здатні забезпечити вироблення великої кількості доз. Це можливість захистити багатьох людей. Якщо лишати право на виробництво в руках однієї  компанії, тоді ліміт потужності не дозволить забезпечити велику кількість доз за короткий період. Ну, а те, які міфи ходять в Україні стосовно “індійських вакцин”- це звичайний побутовий расизм. Люди повинні навчитися визначати якість того чи іншого препарату не вдаючись до оцінок і своїх уявлень про країну-виробника.

На що впливає те, з якої групи країна починає вакцинацію? На якому етапі йтиметься про колективний імунітет?

Треба спершу визначитися, якою є мета вакцинації. Колективний імунітет — це узагальнена мета. Перша ціль — щоб люди з груп ризику не помирали від ковіду і не потребували госпіталізації. Це робиться також і для того, щоб медична система могла витримати навантаження і не зазнала колапсу при госпіталізації занадто багатьох людей одразу. Аналогічною, до речі, є й мета локдауну — розвантажити лікарні і ліжка з кисневими точками. Тому на медичну систему вплине, в першу чергу, високе охоплення вакцинацією груп ризику.

Треба подумати про безпеку людей “ключових професій”. А це не лише медики, пожежники і поліція, а й ті самі продавці і касири у магазині, без яких ми не можемо купити їжу. Якщо ж говорити про безпеку для всього суспільства, то, звісно, хотілося б побачити охоплення вакцинацією на рівні 70% чи 80%. Такий рівень, можливо, дозволить зменшити циркуляцію ковіду. Але про це мова наразі не йде. В Україні для нас зараз завдання №1 — це медики і групи ризику. Високе охоплення у групах ризику дасть помітний ефект для медичної системи. Зменшиться завантаженість лікарень, реанімацій, ліжок з доступом до кисню, первинної ланки.

Наразі ще недостатньо інформації для того, щоб припустити, чи стане вакцинація від ковіду сезонним явищем?

Ні, ми не можемо це знати. Ми не знаємо, скільки триватиме імунітет.

Виробники вакцин самі ще не знають, скільки триматиметься імунітет до ковіду після щеплення?

Наразі відомо, що імунітет триватиме щонайменше 6 місяців, що надалі — поки не знаємо. Ми знаємо, що принаймні півроку. Вакцина з’явилася нещодавно, ще навіть року не пройшло. З часом побачимо.

Що є нормою в самопочутті людини після щеплення від ковіду?

Реакція на вакцину — це добре, це означає, що вакцина працює. Реакція на ковідні вакцини CoviShield, AstraZeneca i Pfizer — це загальне нездужання, подібне до застуди чи грипу, температура, біль в руці в місці ін’єкції. Температуру можна збити жарознижувальними засобами. У мене після вакцинації був озноб, тільки без температури. Всім правшам щеплення раджу робити в ліву руку, а всім лівшам — в праву, щоб уникнути незручностей.

Бувають рідкісні алергічні реакції, як-от анафілактичний шок. Вони дуже-дуже рідкісні, але ті, хто проводять вакцинацію, мають бути готові надавати першу допомогу у разі виникнення таких реакцій.

Чим людина старша, тим зазвичай реакцій на щеплення менше. З деякими вакцинами більше реакцій викликає друга доза, з іншими — перша.

Після щеплення людина має якийсь час бути під наглядом лікаря. З ковідними вакцинами теж так?

Так. І якщо ми подивимось, як все організовано в інших країнах, то там є спеціальні зони очікування на 15-30 хвилин. Люди знаходяться на безпечній відстані один від одного, щоб не заразитися ковідом, якщо серед присутніх є хворий. Анафілактичний шок виникає  в момент введення вакцини або протягом перших хвилин. Він не може  виникнути за кілька годин після щеплення. 

Анафілактичний шок можливо спрогнозувати?

Ні. Але саме тому єдиним протипоказанням до вакцинації від ковіду є анафілактичний шок чи серйозна алергічна реакція на першу дозу вакцини. Якщо така реакція була, то другу дозу не робитимуть.

А люди, які вакцинувалися, а потім захворіли, вони заразилися до щеплення?

Ні, не обов’язково. Людина може захворіти після щеплення. Наші очікування від вакцинації проти ковіду не те, що людина взагалі не захворіє, а що навіть якщо захворіє, то не помре і не потребуватиме госпіталізації. Ці очікування виправдані — це ми бачимо на прикладі тих країн, де провакцинували велику кількість людей. Також є надія на те, що передача вірусу після вакцинації істотно знизиться. Під це твердження наразі немає доказів, ми сподіваємося, що скоро вони з’являться.

Тепер щодо збігу у часі випадків, коли вакцинувався і захворів. У мене це викликає питання до організації процесу. Якою була черга на щеплення? На багатьох фото і відео я бачу, що це вузькі коридори поліклінік, де люди чекають щеплення як оселедці в діжці. Це неправильно. Правильно, щоб вхід був з одного боку, а вихід з іншого, зі збереженням дистанції, щоб люди не перетиналися, щоб крізь був антисептик і люди мали змогу обробити руки, щоб це були просторі приміщення, які провітрюються. Я не прихильниця щеплень від COVID у медичних закладах.

Наприклад, в Литві, де щеплення почали з вакцини Pfizer, вакцинували в спортзалах. 

Я вважаю, що у нас треба організувати вакцинацію зручно і безпечно. В Україні зараз триває дискусія про те, скільки щеплень на добу може робити бригада з вакцинації. Робить 50, а може 100. Але річ не в тім, маленький це потік людей чи великий, який мають обслуговувати одразу кілька бригад. Річ у тім, щоб це було зручно і безпечно. Відповідно, це не  має бути медичний заклад, де вузькі коридори і маленькі кімнатки. Це може бути великий хол, якщо він є.

Ви казали, що в інших країнах задіяли мережі аптек. В Україні це можливо?

Ми на це дуже сподіваємося. І не лише під час вакцинації від ковіду, а й під час щеплення від інших інфекцій. Наприклад, було б набагато зручніше, якби в аптеці можна було придбати і одразу зробити щеплення від грипу. А також ввести інші вакцини, наприклад, пневмококову вакцину, вакцину від вірусу папіломи людини (ВПЛ) та інші.

Чи є логіка у введені паспортів вакцинації?

Наразі ВООЗ не рекомендує вимагати докази вакцинації від COVID-19 як умову для виїзду або в’їзду під час міжнародних поїздок. Це зумовлено тим, що поки немає остаточних даних щодо ефективності вакцинації для зменшення передачі вірусу, а також тим, що доступ до вакцин залишається обмеженим.   

А от обов’язковість щеплень для медичних працівників — привід для серйозної дискусії. Бо якщо ти лікар і без належних причин відмовляєшся щепитися, то до тебе як до лікаря є серйозні питання. А належних причин, як ми з’ясували, є дві — анафілактичний шок, або ж ти щойно перехворів на ковід і поступаєшся своєю дозою вакцини на користь іншої людини. Звісно, що МОЗ, наприклад, може зробити вакцинацію обов’язковою і не допускати до роботи тих, хто не має щеплення, але це буде дуже непопулярне рішення. 

Люди, які вакцинувалися, все одно мають носити маски?

Ми поки мало знаємо про те, чи знижує вакцинація здатність вірусу до розповсюдження. Має знижувати. Коли це буде доведено, можливо, з’являться якісь рекомендації щодо масок. Зараз цього ніхто не знає.

Спеціально для WoMo інтерв’ю підготувала Анастасія Багаліка