Борис Захаров: «Любов і лібералізм – універсальні принципи, у вихованні дітей, в тому числі»

Правозахисник та батько чотирьох дітей про верховенство права і любові

Герой рубрики Wотцовство — Борис Захаров, директор Адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини, голова управи Гуманітарної студії «Хвиля», батько чотирьох дітей, розповідає, чому правий той, хто любить, чому вчать сини й доньки, і чи легко бути «правозахисником швидкої допомоги», коли в тебе велика родина.

Про правові засади та виховні принципи

Про принцип верховенства права у сімейних стосунках є хороший єврейський анекдот.

«– Розочка, дорогая, ты не права. – Фима, ты хочешь быть прав или счастлив?!»

Немає універсальної формули щастя. В одних сім’ях панує справедливість і рівноправ’я, в інших – патріархальні чи матріархальні стосунки. Є сім’ї, в яких точно головою є наймолодша дитина – вона рулить. Навіть на державному чи міжнародному рівні можуть бути ситуації, коли верховенство права вступає в конфлікт з милосердям, і я часто стаю на бік рішень, що надають перевагу милосердю. А в сімейних стосунках тут годі й говорити. Головні цінності – любов і свобода. Тут немає різниці у стосунках з дружиною, з дітьми, чи з батьками.

Добрий принцип виховання сформульований в англійському прислів’ї: «Не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожими на вас, виховуйте себе». У даному випадку, «не виховувати» не означає не вчити дитину, це означати не нав’язувати, не тиснути. У мене дуже ліберальні батьки. І ми з Маринкою теж так само ставимося до дітей.

Про доньок, сина та сексизм у суспільстві

У нас три доньки і син: Аня – 14 років, Міріам – 10, Давид – 7 і Дінара — майже 2,5 роки. Перший раз я побачив, що в нас сексистське суспільство тільки, коли народився Давид. «О, нарешті хлопчик, спадкоємець!» – стандартна фраза, а за нею й «експертна» думка, що ми захотіли третю дитину тільки, щоб був хлопчик, тепер завдання виконано і край. Насправді, і я, і Маринка хотіли того, кого Бог дасть, і ми не надаємо переваги якійсь статі. Ну, звісно, для різноманіття добре, щоб були і дівчата, і хлопчики, так цікавіше. Я всіх однаково люблю і ставлюся до всіх дітей рівноправно, незалежно від статі. Але інтереси у всіх різні. Аня явно хоче розвивати свої режисерські, акторські і художні таланти. Міріам – природжена співачка і музикант, Давид помішаний на лицарях і воєнній історії середньовіччя та стародавнього світу, любить відвідувати фестивалі історичної реконструкції. Я, до речі, у дитинстві теж цим захоплювався. Що зацікавить Дінару – подивимося.

У суспільстві сексизм двосічний – воно більше надає можливостей чоловікам і водночас накладає на них більшу відповідальність. До речі, в порівнянні з більшістю країн світу, в Україні більш рівноправне суспільство, а в державній політиці широко застосовується так звана «позитивна дискримінація» на користь жінок.

Про розподіл обов`язків у великий родині

Моя дружина, Маринка, вона ж Marinita (сценічне ім’я) – співачка, піаністка і композитор. Грає різноманітну етнічну музику, в основному орієнтальну, у поєднанні з класикою і джазом. Цей стиль можна охарактеризувати, як Global Music. У Маринки концерти як в Україні, так і за кордоном – кілька закордонних гастролей на рік, міжнародні проекти з музикантами з Ізраїлю, США, Польщі, Угорщини тощо. В тури ми в основному їздимо разом. Коли вона годує грудьми, а це зазвичай понад два роки, то їздимо з грудною дитиною, починаючи з її 5-6-місячного віку. Було таке, що їздили і цілим табором. Нам дуже допомагають мої батьки, які залишаються з дітьми, за що ми їм дуже вдячні.

Чому вчать діти і як змінюється світогляд батьків

Усі діти різні, з різними характерами, до кожного має бути свій підхід, при тому, що любов і лібералізм – універсальні принципи. Старша, Аня, навчила мене бути батьком, а далі – вже просто по накатаній схемі. Діти – це відповідальність, і батьки дивляться на світ крізь призму майбутнього дітей. Вони хочуть вибудовувати не просто такий світ, в якому їм самим комфортно жити, а світ, в якому будуть жити їхні діти і нащадки.

Про баланс між родиною та роботою

Відпочивати любимо тільки разом, десь на півдні, на морі. До окупації щороку їздили в Крим. Зараз їздимо в Одесу. Часто їздимо в Ізраїль, але всією родиною виходить рідко, і для Маринки це не зовсім відпочинок, а гастролі і на додаток – відпочинок. Цього літа вже Міріам буде поєднувати відпочинок з концертами. Збираємося всією родиною до Варни (Болгарія) на джазову школу Jazz Summer Camp разом з чудовим вчителем Міріам – Олексієм Прощенковим і його учнями.

Баланс між роботою і сім’єю знаходиться просто – у мене вільний графік і я постійно на зв’язку, як швидка допомога, я працюю набагато більше, ніж встановлено Кодексом законів про працю (посміхається), думаю, годин 16 на добу. При цьому, будь-який вільний час я прагну проводити з сім’єю, багато працюю вдома.

Беседовала Татьяна Гордиенко

— Читайте также: Александр Нестеренко: «При воспитании важен не пол, а характер»

Мы в Facebook