План порятунку: Покрокова інструкція для жертв домашнього насильства

Як захистити себе та дітей

Не дивлячись на те, що насильство щодо жінок, зокрема сімейне насильство, нарешті потрапило до зони уваги законотворців, які схвалили деякі закони по запобіганню та протидії такому типу насильства, хроніка останніх днів демонструє нам явну ескалацію жорстокості чоловіків щодо дружин або колишніх шлюбних партнерок.

За останні кілька днів трапилось кілька моторошних випадків. Буквально вчора, 28 серпня 2018 року, директорка зі зв’язків з громадськістю ГО «Союз» Золотий Вік України», мати чотирьох дітей Лілія Швецова розмістила пост про випадки домашнього насильства та шантажу з боку свого чоловіка та виклала своє фото, демонструючи наслідки дій насильника.

Також вчора співзасновниця компанії VHS production Аліна Глазова поділилася власним досвідом газлайтингу з боку її колишнього партнера.

26 серпня нардеп Борислав Береза звернув увагу спільноти на випадок домашнього насильства з боку чоловіка, В’ячеслава Кошелева, щодо дружини.

Кошелев свій пост, у якому хизувався своїм вчинком, вже видалив, але Борислав зберіг скріншот (зліва).

Не дивлячись на те, що Верховна Рада України проголосувала за прийняття законопроектів, покликаних захистити жертв насильства стосовно жінок та жертв домашнього насильства ще 6-7 грудня 2017 року (!), закони й досі не працюють за жодних умов, а особливо за умов, коли людина перебуває у замкненому просторі і її дії просто обмежені, як от у поїзді. Свідком прикрого випадку харассменту в купе потяга 25 серпня 2018 року стала головред видання WoMo Таня Касьян. Про це вона написала у своїй колонці.

Отже, як захистити себе та своїх дітей від домашнього насильства? Куди звертатися і де отримати допомогу? Пропонуємо покрокову інструкцію.

Христина Кіт, адвокатка, к.ю.н., юристка ГО «Центр «Жіночі перспективи», голова ГО «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем»:

Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і він залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства:

1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування, наприклад, залишити житло, покликати сусідів чи родичів, закритися в кімнаті тощо. Після чого викликати поліцію.

2. Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства. Це повідомлення може бути зроблене шляхом виклику поліції безпосередньо у момент вчинення насильства, або після того, коли ви знайдете безпечне місце і зможете викликати поліцію. Або можете написати заяву безпосередньо у відділенні поліції чи письмову заяву надіслати поштою.

3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побив чоловік. Після написання заяви у поліцію призначається слідчий. Від нього ви можете отримати скерування на проходження експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

4. Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, ви можете покинути житло, якщо маєте таку можливість або можете вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.

5. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.

6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.

7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків. Наприклад, подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей, поділ майна тощо.

8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки відповідно до Сімейного кодексу України батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сімї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише у присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо ви хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства відносно себе та дитини, оскільки в подальшому при вирішенні вищезазначених питань судом це враховується.

9. Звертайтеся за допомогою до Центрів безоплатної правової допомоги, які є у ваших містах. Працівники та працівниці Центрів обізнані з проблемами домашнього насильства і можуть вам допомогти. Також ви можете звернутися до Центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, які мають психологів та відповідних фахівців та володіють інформацією про наявність притулків для жінок у вашій області, або розглянуть можливість тимчасового переміщення вас у Центр соціально-психологічного допомоги.

У ситуації домашнього насильства головне не мовчати! Також ви можете зателефонувати на Національну гарячу лінію 116 123, фахівці якої вас зможуть проконсультувати та повідомити, куди у вашій області можна звернутися за допомогою.

Звичайно, важко розробити універсальний план безпеки для усіх потерпілих. Кожна ситуація індивідуальна і тому можна лише обговорити деякі стратегії захисту. Та треба врахувати, що деякі з них можуть бути більш чи менш застосовними для різних потерпілих. Марта Чумало, психолог Центру «Жіночі перспективи», розповідає про роботу з жінками, потерпілими від домашнього насильства та знайомить з головними принципами безпеки.

Аналіз ризику для життя

По-перше, потрібно оцінити існуючі ризики для життя, у випадку, якщо кривдник і потерпіла продовжуватимуть проживати разом. Якщо є небезпека для життя, то першим завданням допомоги є безпека та збільшення ресурсів (внутрішніх, соціальних, матеріальних і т.п.)! Психотерапевтична допомога у цих випадках може надаватися лише за умови мінімалізації небезпеки для життя.У центрі, обговорюючи з жінками поточну ситуацію та оцінюючи ризики для життя, ми звертаємо увагу на наступні аспекти, наявність кожного з яких збільшує ризик летальності у випадках домашнього насильства:

  • робив спроби задушити жінку;
  • вчиняв невдалі спроби суїциду;
  • вбивав домашніх тварин;
  • має доступ до зброї;
  • має досвід застосування зброї проти людей;
  • входить в «божевільний» стан;
  • погрожував вбивством;
  • хтось з близьких кривдника покінчив життя самогубством;
  • насильство щодо дітей;
  • скоював раніше жорстоке насильство щодо будь-кого;
  • має потребу здійснення постійної влади та контролю над життям жінки;
  • ставиться до жінки як до своєї власності;
  • використовує важкі наркотики;
  • має потребу завдавати біль та ображати інших;
  • ґвалтував потерпілу чи будь-кого.

Чим більше відповідей «так» щодо перелічених факторів – тим загроза для життя жінки є більшою.

Також потрібно врахувати фактори, що можуть значно збільшити загрозу для життя жінки:

  • сепарація (наприклад, коли жінка перейшла жити у притулок чи переховується від кривдника, розпочала судову справу щодо розлучення, поділу майна, визначення місця проживання дитини і т.п.);
  • конфлікт за місце проживання дитини;
  • серйозні майнові спори.

Кому має бути соромно

Дуже важливо у таких випадках подумати про те, як можна збільшити рівень безпеки. Насамперед ми обговорюємо з жінкою можливості подбати про задоволення базових потреб (достатній неперервний сон, харчування, інші фізіологічні потреби). Коли відбувається насильство, корисно, щоб у житті жінки була хоча б одна людина, якій вона довіряє і з якою може обговорити те, що відбувається. Часто це подруга, мама чи сестра… Проговорювання ситуації нерідко може показати додаткові можливості збільшення безпеки.

Корисно також вивчити напам’ять і додати до швидкого телефонного набору у смартфоні номер телефону цієї близької людини. Варто домовитися про систематичний контакт з такою людиною через телефон чи у соцмережі. Відсутність виходу на такий контакт може свідчити про небезпеку для життя жінки і має спонукати цю людину до термінових активних дій (телефонний дзвінок, особистий візит і т.п.). Необхідно вирішити для себе, що сором у цих обставинах суттєво збільшує ризик для життя. Соромно має бути кривднику, а не потерпілій! Тому сором при зверненні до друзів чи родичів, в офіційні інстанції за висновком про тілесні ушкодження чи до органів внутрішніх справ, соціальних служб і т.п. дуже важливо відкласти в сторону. Звернення по допомогу свідчить про силу, а не про слабкість потерпілої.

План безпеки

Під час роботи з потерпілими ми розробляємо так званий «План безпеки». Під час його розробки ми проговорюємо важливість того, щоб у жінки були (якщо це можливо!) оригінали (чи хоча б копії) усіх важливих документів (паспорти, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, документи про власність на квартиру чи інше майно, дипломи, посвідчення і т.п.). Корисно домовитися з сусідами про те, що якщо вони чують характерний шум боротьби чи крики про допомогу з квартири потерпілої, то відразу починають стукати до неї у двері та викликають поліцію.

Виклики поліції дуже часто стають єдиним доказом при розгляді справ у судах того, що відбувалося насильство. Тому дуже важливо викликати представників ОВС у кожному випадку насильства і це не залежить від того, проживає кривдник з потерпілою разом чи вже окремо! 

Потрібно подбати про те, щоб десь у безпечному місці (за межами спільного проживання) були відкладені гроші на перший час сепарації, необхідний одяг, інші цінні речі. Необхідно виписати всі життєво-важливі телефони (на випадок, якщо телефон потерпілої буде викрадено чи заблоковано). Це можуть бути контакти до близьких, в офіційні установи (у тому числі до вчителів дітей, лікарів, номери гарячих ліній допомоги у кризових ситуаціях і т.п.). Також необхідно знайти таке місце, куди у разі небезпеки можна піти.

У будь-якому разі, коли існує загроза життю жінки, необхідно зробити все, щоб втекти (з документами чи без них, з грошима чи без них, в одязі чи без нього) і з безпечного місця викликати поліцію. Втеча і крик найчастіше виявляються найефективнішими швидкими стратегіями захисту жінки від домашнього насилля.

Фото: Керсти К

— Читайте также: Домашнє насильство: Що (не) змінюється у законодавстві

Мы в Facebook