Як для себе: 10 книжок, які рекомендує редакція WoMo

Підсумки нашого книжкового року

У році, що минає, ми радили вам багато гарних книжок на всі смаки. Але завжди є окремий список творів, які особливо сподобались, припали до душі. Редакція WoMo цього разу хотіла б вам порадити особливі книжки, якими був відмічений наш  редакційний читацький рік. 

Таня Касьян, головна редакторка WoMo:

Татуювальник Аушвіцу

Гізер Морріс, #книголав

Цього року акцент я чомусь зробила на біографічних книгах. І перша з рекомендованих — «Татуювальник Аушвіцу». Це історія про Лалі Соколова, мультілінгвіста, який потрапив до концтабору «Аушвіц» під час Другої світової. Завдяки своїм знанням мов та кмітливості Лалі отримав роботу татуювальника. Сотні людей, сотні рук, сотні кодів, які потрібно було вибити на шкірі. Але одного разу у чергу до Лалі потрапила Гіта Фурман, у яку чоловік миттєво закохався. І яку він був готовий рятувати будь-що. І, спойлер: він її врятував. А потім свою історію кохання розповів авторці книги Гізер Морріс.

Пройти крізь стіни

Марина Абрамович, «ArtHuss»

Друга біографічна книга, навіть автобіографічна, адже мисткиня Марина Абрамович написала її сама. Ця книга дуже чесна, тому що Абрамович пише про усе: свої страхи, свої стосунки, своє велике кохання, свої непрості відносини з матір’ю. І ця книга дає відповіді про її мистецство, про її дивні, іноді небезпечні, перформанси. А ще ця книга стала для мене підтвердженням внутрішньої сили Абрамович, яку я відчула під час її лекції у Києві. Незбагненна сила. Незбагненна енергія. І напрочуд цікава книжка.

Гострі предмети

Гілліян Флінн, «КМ-Букс»

Так як я пишу про кіно та серіали, намагаюсь ознайомлюватись із цікавинками зазделегідь. Дізнавшись, що влітку вийде серіал «Гострі предмети» з Емі Адамс у головній ролі, я купила книгу та проковтнула її за декілька днів. Рекомендую її усім прихильникам детективів-трилерів, хто ще не дивився серіал, або тим, хто так і не зрозумів, що там до чого і хто ж вбивця. У центрі сюжету — Камілла Прікер, журналістка, яка повертається до рідного містечка розслідувати вбивства дівчат-підлітків. Для неї це особливе випробування, тому що, лишаючи рідне місто, вона залишала там травматичні спогади, а тепер все виринає знов. Дуже сподіваюсь, що Емі Адамс за свою Каміллу отримає «Золотого глобуса».

Тетяна Гордієнко, оглядачка WoMo:

При надії. Девять особливих місяців

Авторський колектив, «Discursus»

Це збірка, до якої увійшли оповідання дев`яти українських письменниць, чудових майстринь слова, яскравих та талановитих жінок. І всі вони, ці оповідання — про материнство, про очікування материнства, про метаморфозу жінки. Це палітра досвідів, e якій кожна з нас може вгадати й свій відтінок, і побачити щось зовсім несхоже, цікаве, протилежне, незрозуміле. Тут немає нічого банального, підсоложеного, немає стилізацій під «стражденну матір». Є життя. Думки. Події, що змінюють все назавжди. Це дуже гарно написана проза. Дев`ять коштовних самоцвітів — дев`ять текстів, оздоблених естетично досконалими колажами.

Добрі передвісники: ґрунтовні й вичерпні пророцтва Агнеси Оглашенної

Тері Пратчетт, Ніл Гейман, «КМ-Букс»

Є така категорія зарозумілих читак, які зневажають фентезі і «всю цю космічно-потойбічну маячню». Я, наприклад, належу до такої категорії. Але зчасто таке враження складається у людей після кількох невдало підібраних книжок в цьому жанрі. Є такий жарт з серії «чорного гумору»: «Я не люблю котів! — Ви їх просто не вмієте готувати». Коротше кажучи, книжка двох титанів сучасного фентезі — це шедеврально приготовлена «чорна кішка». Це абсолютно найсмішніша і найрозумніша пародія на «Омен» та «Книгу Апокаліпсису». Пекло і рай — тут, на землі, якщо ви не в курсі, і від нашого вибору залежить набагато більше, ніж від пророцтв, знамень, чаклунства, небесних воїнств та проклять.

Витончене мистецтво забивати на все

Марк Менсон, «Наш Формат»

Найцікавіше — це те, що книжка не навчить вас забивати на все. Навпаки, вона покаже, наскільки це безглуздо — забивати на все або перейматися всім. Насправді, витончене мистецтво полягає у виборі пріоритетів. Але найбільше задоволення ви отримаєте від того, як написана ця книжка. Геніальний комічний талант Менсона, який поки що не актор, а тільки популярний спікер, подарує вам багато «ага!» — моментів, посмішок, тихеньких і гучних вибухів сміху.

Катерина Савенко, кореспондентка WoMo:

Несказане

Селесте Інґ, «Наш Формат»

Це історія американсько-китайської сім‘ї 1970-х років. Роман розповідає про родин, у якій батьки всі свої надії та мрії прагнули втілити в старшій доньці. Проблема лише в тому, що у дівчинки ніхто ні разу не запитав, чого ж хоче вона. З перших сторінок роману ми дізнаємося, що Лідія мертва, і протягом всього твору шукаємо відповідь на питання: «Що ж сталося?». «Несказане» змушує задуматися над багатьма темами і є романом для обов’язкового прочитання всім батькам.

Поміж сірих сутінків

Рута Шепетіс, «Клуб сімейного дозвілля»

Роман розповідає історію депортованої 1941 року в Заполяр’я каунаської родини. Історія розказана юною художницею Ліною, якій чудом вдалося вижити та повернутися додому. Дуже зворушлива історія про кохання, відданість, взаємопідтримку, надію та безмежну жорстокість радянської влади розказана ще з дитячою наївністю та вірою в добро. Книга отримала десятки міжнародних нагород і після прочитання довго не забувається.

Ольга Полякова, кореспондентка WoMo:

Брехуни на кушетці

Ірвін Ялом, «Клуб сімейного дозвілля»

Роман балансує на межі художньої і професійної літератури — історія амбітного психотерапевта, який вирішив спробувати експериментальний метод у роботі, переплітається з особистими обставинами життя його клієнтів і супервізора. Власне, опису процесу терапії приділяється досить багато сторінок книги, тому динаміка оповіді плавна, що дозволяє максимально зосередитись на переживаннях — а це і є основа гештальт-підходу, який представляє Ялом.

Порода. Антологія українських письменників Донбасу

Упорядкування Веніаміна Білявського і Микити Григорова, «Легенда»

Ця книга — виклик упередженням проти мешканців Донбасу. Упорядники поставили собі за мету показати, що внесок Донбасу в українську культуру, м’яко кажучи, недооцінено. В антології твори Володимира Сосюри, Івана Світличного стоять поряд із творами Сергія Жадана, Микити Григорова — їх об’єднує тема Донбасу. Деякі автори виросли там, деякі прожили тривалий час, деяким просто не байдуже. Настрій книги неоднорідний, читати її часом важко, але поступово складається цілісне враження, а за ним — відчуття впорядкованості світу.

— Читайте також: Наука, мистецтво, політика: 7 книжок про видатних жінок

Мы в Facebook