«Для мене важливо у колекції транслювати меседж війни» — Катерина Возіанова про casual-лінійку у стилі мілітарі та рекламну кампанію з Масі Наємом

13 років власниця ательє з пошиття костюмів Indposhiv Bespoke House Катерина Возіанова пропагувала серед чоловіків носіння костюмів bespoke, пошитих на замовлення для конкретного клієнта. І їй це вдалося. А потім запустила жіночу лінійку та відкрила бізнес у Лондоні. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вона зовсім не збиралася лишати всі здобутки та виїжджати з країни. У квітні Катерина повернулася до Києва, відкрила ателье і навіть запустила цех з пошиття літньої колекції, а навесні вразила всіх мілітарі-колекцією з героєм нашого часу Масі Наємом.

Звідки у неї було стільки мотивації тоді, коли ми ще не мали значних успіхів на фронті, як перебудувала бізнес, як змінилася сама та про фешн-зйомку з Масі Наємом без бюджету, Катерина розповіла в інтерв’ю WoMo.

Ви презентували нову «мілітарі» лінійку чоловічих майже в новую ескалацію війни. Коли почали над нею працювати, та що вам підсказувало, що варто це робити зараз?

Ідею ми почали реалізовувати ще до 24 лютого. Костюми у нас асоціюються виключно з роботою в офісі. А оскільки поняття «офіс» трансформувалося після пандемії коронавірусу, відповідно, це спричинило більш демократичні зміни у чоловічому гардеробі. Крім того, для мене є принциповим просування ідеї, що елегантність – важлива частина особистості загалом. Чоловікам не повинно бути байдуже, який вигляд вони мають. У вихідні також треба залишатися елегантним. Одяг вихідного дня – це не лише спортивний костюм. Саме тому я вирішила запропонувати casual-лінійку. І мене дуже порадувало, що ця ідея привернула увагу нової хвилі клієнтів – не лише тих, хто традиційно замовляв у нас костюми, а й тих, хто надає перевагу екстравагантності.

Які рішення вам довелося приймати у перші дні війни, аби колекція побачила світ?

До війни ми почали активно працювати над колекцією весна-літо 2022. А кожна колекція – це величезні інвестиції.  Тож ми зробили передплату за витратні матеріали. Частина тканин вже була придбана, частина – замовлена. І тут війна. Обстріли, зупинка на місяць. Що робити? Коли на початку квітня ситуація стабілізувалася, люди почали повертатись на роботу. І ми вирішили завершити колекцію, бо літо все одно настане. А у травні я вирішила розробити осінньо-зимову колекцію у стилі мілітарі. Надихнули на неї мої покупці, які перебувають на війні – у всіх сенсах. У нас є клієнти, які залишили бізнес та пішли захищати країну зі зброєю у руках, а інші стали волонтерами. І одяг має відповідати їхньому внутрішньому світу. Навряд чи їм припаде до душі яскраво-червоний піджак.  А ми не можемо мовчати про нинішню екзистенцію. Ми всі живемо в умовах війни. Мовчати про біль, який люди відчувають на фронті, на лінії розмежування чи на окупованих територіях, не можна. І для мене було важливо у колекції транслювати цей меседж війни. Просто військовий кітель – це примітивно. Тому ми взяли за основу модель Hunter – піджак, в якому англійці ходять на полювання вже понад 150 років. Він має свої технологічні характеристики, особливості крою, що відрізняють його від суто військового. До того ж, це дуже зручний одяг, що не заважає жодному руху.

«Масі Наєем — амбасадор колекції, про якого я мріяла»

Коли ви зрозуміли, що амбасадором цієї колекції має бути Масі Найєм?

Із Масі ми багато років «френдили» у Фейсбуці. А особисто познайомились у середині серпня. Я дуже хотіла, щоб цю колекцію презентував selfmade чоловік, який не просто залишився в Україні, а має неосяжну чоловічу харизму та навіть надсилу. Під час безпосереднього спілкування я відчула, що Масі – саме той амбасадор колекції, про якого я мріяла. Під час війни багато подій мають негативний характер, але поступово – як компенсацію – ми отримуємо й такі незрозумілі позитивні збіги. З Масі стався саме такий випадок. У мирний час ніколи не було такого, щоб робота над колекцією йшла “як по маслу”. Завжди щось траплялося. А тут під час війни реалізувалося все задумане, незважаючи на амбітність. Я навіть думаю, що, якби не війна, проєкт не відбувся б. У мирний час такого взагалі не було б. Збіглося все.

Ви сподівались, що рекламна кампанія викличе такий фідбек?

Я вперше отримала все, на що розраховувала. Амбіція була величезною. Я надихнулася фотографіями Енні Лейбовіц із першою леді України Оленою Зеленською. І я хотіла такого самого рівня зйомку для своєї колекції, чудово розуміючи, що для VOGUE фотосесію робили боги, суперпрофі у своїй індустрії. Там у кожній фотографії неймовірно все. Я розуміла, що будь-яка фотосесія – це бюджет, якого у нас через війну взагалі немає. Для зйомки колекції я шукала тих, із ким працювала для глянцю раніше. Хтось не може, хтось поїхав. І я вирішила зробити фотосесію самотужки. І якимось дивом зібралася дивовижна команда, яка не мала до цього досвіду саме у фешн-зйомці. Військовий фотограф Олесь Кромпляс та фахівець із продакшн Олександр Циганков, про чиє захоплення фотографією ми знали лише тому, що він – наш багаторічний клієнт. І саме Сашко зробив більшість фотографій нашої рекламної кампанії. Я думала, що буде дуже складно працювати. Нічого подібного! Це просто сенсація для нашої індустрії. Ми показали, що війна – це наша реальність, і ми від неї не відвертаємось. Ми приймаємо все, що з нами відбувається, і йдемо до перемоги. І круто йдемо та розвиваємося.

Ми показали, що війна – це наша реальність, і ми від неї не відвертаємось. Ми приймаємо все, що з нами відбувається, і йдемо до перемоги. І круто йдемо та розвиваємося.

Ваш амбасадор – чоловік, який залишився в Україні під час війни. Ви також залишились і навіть почали працювати вже у травні, а зараз презентцвали колекцію. Як ви прийняли рішення залишитись?

Ніколи. Мені у моєму довоєнному житті подобалось все. Я люблю свою роботу, свою квартиру, свій дім. І я не збиралася від всього цього відмовлятися і хочу своє колишнє життя повернути. 24 лютого я планувала відвідати Одесу. Але я не те, що не зібрала тривожну валізку, я навіть не зібрала сумку до Південної Пальміри. А о четвертій ранку, коли ми прокинулися від вибухів, я відразу написала про те, що почалася війна, своїй сестрі, яка понад двадцять років живе у Брюсселі. Вона запитала: «Прямо зараз? Тоді ми виїжджаємо до польського кордону, щоби зустріти тебе». Я сказала, що нікуди не поїду. Спершу я думала, що війна триватиме лише кілька тижнів. Я дивилася цими днями на ці величезні корки з машин, і мене охоплював смуток: як багато людей не вірять у нашу перемогу. Але час минав, війна затягувалась. І тоді я вирішила ставитись до ситуації з погляду кризового менеджменту: у тебе тут компанія.

«Я вперше зрозуміла, що і ми можемо допомогти клієнтам своїми зв’язками»

Які інструменти кризового управління ви використовували?

З мене поганий кризовий менеджер, але я змогла зберегти холодний розум. Щодо персоналу, то я вирішила допомагати тим, чим можу. Тих, хто  залишився, підтримували продуктами харчування, товарами для тварин, ліками тощо. Тим, хто виїжджав, квитки  купували та привозили на вокзали. Я сама приймала своїх людей на роботу, тож знаю їхні долі: хтось сам виховує дитину, у когось у родині є хворі. І тому ми проходили цей тяжкий шлях разом.

Для клієнтів ми використали досвід із сертифікатами. Вперше ми використовували цю систему під час локдауну. І цей інструмент продажу спрацював і тоді, і зараз. Цього разу пропонувалася знижка у розмірі 40%. Крім того, я вперше зрозуміла, що і ми можемо допомогти клієнтам своїми зв’язками. Ми створили наш клубний сайт із доступом для клієнтів: хто і чим може допомогти під час війни і з бізнесовими питаннями, і з особистими.  Це багатьом допомогло і з релокацією, і з волонтерством.

 

Коли ви почали приймати клієнтів під час війни?

Ми відчинилися 18 квітня. На той час до Києва поступово почали повертатися клієнти, приїжджати на примірку. Ніколи не забуду першого клієнта, що тоді завітав до нас. Я давно не приймала замовлення особисто. Але, оскільки частина наших співробітників виїхала, я вперше за багато років спілкувалась з клієнтами з приводу замовлення, а не по дружбі. Та ще якими! До нас приїхали з Полтави, щоб замовити весільний костюми для нареченого. Це були інші за енергетикою клієнти. Це – героїчні люди, які вирішили зіграти весілля у війну, коли може бути приліт будь-якої миті. І я дуже надихнулася цим випадком. У травні ми вже отримали 20 замовлень. І серед них – кілька весільних.  Дуже було приємно долучитися до цієї хвилі мужності. Життя триває, і гарні речі потрібні.

Як вам вдалося залишитись на плаву зі знижками в сорок відсотків?

Вартість тканин підвищилася через падіння курсу гривні, тому, звісно, нам довелось оптимізуватися. Продовжуємо закупати якісні тканини, бо це ДНК нашого бренду, інакше не можемо. Намагаємось по максимуму зберегти команду, тож, скажу чесно, було скорочення зарплати, а також відмовились від певних офісних благ. Але у мене команда мрії. Коли вони долучаються до кампейнів (як-от із вишиванкою нашого президента Володимира Зеленського, або як зараз з Масі Найємом),  вони окрилюються й залишаються з нами. Я ж у свою чергу буду робити усе, аби повернутись до минулих зарплат, витрат та усіх інших зручностей.

Що війна в вас, як підприємиці. змінила?

Я стала безкомпромісною. У нас клієнти на передовій – у холоді, під дощем, в окопах. Вони ризикують кожну секунду своїм життям. І я не возитимуся з тим, хто чогось не може. Підводить якийсь постачальник – знайдемо іншого. Це раніше я прагнула, щоб усім було добре. Тепер ні! Треба пришвидшуватися на всіх етапах. А вони зберігають свою територію комфорту, що не йде на користь справі. Нам треба повертатись на довоєнний рівень. Це нормально боротися за краще. І інакше зараз не можна. І ця безкомпромісність, яка виникла саме через війну, мені подобається. І я розумію, що навіть після перемоги я усвідомлено залишатимуся в цій зоні турбулентності, бо такий темп і стиль роботи мені подобається. Я просто кайфую!

«Мати таку назву бренду, як HEROISM, і нічого не робити – безглуздо»

Розкажіть про рішення стосовно жіночого бренду HEROISM?

Я більше приділяла увагу індивідуальному пошиттю та операційній діяльності. Мені совість спокою не давала у питанні жіночого бренду, але поки ці муки становили 5%, я ще вагалась стартувати. Війна і тут внесла свої корективи. Мати таку назву бренду, як HEROISM, і нічого не робити – безглуздо. Зараз думати про героїзм – природно. Сьогодні вся Україна в очах світу є героїчною. І я подумала, нехай українок впізнають по яскравим трендам з мілітарі-кроєм, адже зараз багато наших клієнток за кордоном. Ось вона йде, і одразу зрозуміло: це – українка. І мені так захотілося реалізувати цю ідею, що HEROISM презентував лінійку верхнього одягу у форматі кейпів з патріотичними написами. Червоний, синій… Я в захваті від цих яскравих кольорів! І кейпи виявилися настільки зручним одягом, що їх можна носити навіть із джинсами. До того ж, я відчуваю людей, які поряд зі мною. Вони самі собою є символом того, що ми – з України. І кейпи у нас із підкладкою, на якій є патріотичні слова стилізовані під написи фарбами з балончиків. На чорному – червоним кольором, на жовтому – синім, звичайно. Всі ці кольори для нас мають особливе значення. Одягаєш  червоний, коли дощить, і одяг втрачає мілітарі-коріння. І я, коли повернулася із Трускавця, оцінила свій гардероб. У кейпі на мене почали озиратися люди. І я подумала: можливо, я поспішаю? А потім подумала: якщо мені комфортно, то я вже зараз так себе відчула. Ось свої емоції я і транслюватиму. Цей меседж не про одяг, а про внутрішній світ.

Під обстрілами в Україні створювати колекцію для українок, які перебувають за кордоном, – це дуже круто. Які моделі у пріоритеті після успіху кейпу?

Те, що українки такі круті, знають уже всі. Тепер нехай дізнаються, що ми ще й стильні, і креативні. Зараз мені не дають спокою теплі кейпи. Я усвідомлюю, що не на всьому розуміюся. Я прагну зарядитись, як павербанк, і продовжувати і далі генерувати нові ідеї. Ми створюємо під жіночий бренд паралельну команду, яка реалізовуватиме проєкт. Раніше я казала: «Я вигадала ідею, давайте завтра реалізуємо». А мені відповідали: «Ні, не завтра». А зараз інший час, інші швидкості. Залітаєш в офіс: «Я вигадала ідею, давайте завтра зробимо?» А у відповідь: «Чому завтра? Давайте зараз!» І жити так 24/7 мені дуже комфортно.

Вікторія Покатіс

Новини партнерів