Моя мета на найближчі роки у професійній площині — притягнути рф до відповідальності не на папері, а на ділі. Я прагну і вимагаю справедливості для своєї країни і своїх людей: Ірина Мудра про створення міжнародної організації зі стягнення активів росіян та роботу у Мін’юсті

Наразі Україна є першою країною, що впровадила у практику безпрецедентний досі механізм конфіскації активів росіян та білорусів, причетних до ведення війни. Заступниця міністра юстиції Ірина Мудра в ексклюзивному інтерв’ю WoMo розповіла про створення реєстру збитків та міжнародної організації під юрисдикцією Гааги, захист демократичних цінностей, а також як відбуватимуться компенсації постраждалим від агресії країни-загарбника. 

Де ви зустріли 24 лютого?

Я, як і більшість із нас, 24 лютого зустріла вдома у ліжку. Тільки замість звичайного ранкового клопоту на кшталт приготування сніданку та збирання дитини до садочка оселя була наповнена звуками численних повідомлень. У месенджерах під час телефонних розмов були до болю вже знайомі фрази: «Ти як? Що робити?». Ніхто, власне, не очікував і не хотів вірити у слово “війна” у ХХІ сторіччі в центрі Європи, але ми проживаємо вже шістнадцять місяців війни.

Згадування про перший день вторгнення досі викликає шок. Тоді цей важкий стан був пов’язаний з необхідністю ухвалювати такі рішення, які ми ніколи раніше не ухвалювали. Не буде перебільшенням сказати, що в одну мить вщент були зруйновані всі плани. Я шукала відповідь на запитання: «А що ж робити далі із життям?».

Моїм першим рішенням було вивезти маленького сина з Києва у безпечніше місце. І ми поїхали. Два місяці я перебувала за межами столиці, повернулася на початку травня. Тоді ніхто не знімав з мене відповідальності за дитину, якій ще не виповнилось і чотирьох рочків, за сім’ю, за колектив, який я очолювала, і врешті за саму себе.

Але, можливо, усвідомлення цієї відповідальності і допомогло пережити перші найжахливіші місяці війни та не впасти у відчай. Тоді я працювала топменеджером Ощадбанку. Ця фінустанова має особливий статус і не мала припиняти своєї діяльності навіть під час воєнного стану. Одночасно розпочалася робота над створенням компенсаційного механізму, адже одразу після початку повномасштабного вторгнення ми, юристи, почали опрацьовувати ті юридичні засади, які б надали можливість притягнути країну-окупантку до відповідальності.

Ви не втратили відчуття майбутнього у ті дні?

Ні, раніше я вимальовувала собі плани на рік, а тепер терміни скоротилися. Я не відкладаю нічого на потім, і ця зміна, на мою думку, на краще. А ще я побачила реальне обличчя своєї нації, бо вона показала така згуртованість людей, до якої, як би це прикро не звучало, ми довго б іще йшли, якби не війна.

В особистому житті моє бачення майбутнього не змінилося: я й надалі хочу жити в Україні. Я хочу, щоб мої діти теж тут залишалися, тому зараз мій обов’язок — це побудувати їм ту країну, в якій їм буде не соромно жити, в якій вони будуть хотіти жити.

На жаль, в умовах війни неможливо пришвидшити це майбутнє, бо зараз є першочергові завдання: як зупинити щоденну втрату людей від обстрілів, як убезпечити країну від таких катастроф, яка сталася на Каховській ГЕС. Але при цьому керівництво держави думає про майбутнє, яке зараз вимальовується навіть чіткіше і зрозуміліше, ніж це було понад рік тому. Тоді ми мали розуміння, що ми хочемо в Євросоюз, але чомусь не поспішали змінювати усталені правила поведінки та устрій. Зараз щодня щось робимо нове, наприклад, впроваджуємо реформу для боротьби з корупцією.

Від травня 2022 року ви заступниця міністра юстиції. Чому ви погодились на третьому місяці війни обійняти цю посаду?

Насправді війна і стала причиною моєї згоди. Приносити користь державі я почала до посади заступниці міністра юстиції. Одразу після повномасштабного вторгнення була створена санкційна робоча група Єрмака-Макфола, яка розробляла санкції проти країни-агресорки та тих осіб, що підтримують агресію своїми діями або намагаються ухилитися від санкцій. Я була долучена до її складу та очолювала банківський підрозділ як експертка з банківського права  та фахівчиня-фінансистка. Адже до цього мала справу з позовом державного банку проти росії за втрачені активи у Криму.

А після оприлюднення трагедій у Бучі, Ірпені, Ворзелі та інших населених пунктах, тих кричущих воєнних злочинів, травм, трагедій, які здійснювалися російськими злочинцями, у мене виникло шалене бажання знайти інструменти для покарання росіян від вищого політичного і військового керівництва до пересічного громадянина країни-агресорки. У мені проявилися амбіції юристки, яка вимагає справедливості і прагне притягнути винного до відповідальності — чи то персональної, чи то відповідальності країни.

Ми поспілкувалися з міністром юстиції Денисом Малюською. Тоді я окреслила, як бачила роботу щодо притягнення на міжнародній арені росії до відповідальності, і міністр запропонував мені пропозицію стати заступницею.

Вам не здається, що масове призначення жінок у Кабміні на керівні посади під час війни пов’язане із самоусуненням чоловіків, бо імітація буремної діяльності, якою вони роками займались, зараз не пройде?

Цікава теорія, але я з нею не погоджуюсь. Україна попри всі труднощі становлення державності та розбудови демократичного суспільства вже багато років тримає орієнтир на захист саме демократичних цінностей, серед яких питання рівноправності прав жінок і чоловіків, захисту політичних, економічних, особистих та соціальних прав людини.

Питання дотримання гендерних квот між чоловіками і жінками актуальне не перший рік. Його висвітлювала Ольга Кобилянська у своїх творах. Зараз воно реалізується безліччю програм і заходів. Поява серед вищого керівництва держави такої кількості жінок — це логічне продовження тієї роботи, яку проводило багато поколінь українок.

Можливо, війна підсвітила це питання, як і багато інших, але процес запущений давно. А зараз ми вже наближаємося до представницької рівності, тому збільшення жінок стало помітним. Не можна стверджувати за гендерною ознакою, хто може розв’язувати проблему краще чи гірше. Чоловіки і жінки рівноправні та мають рівні способи реалізації прав, але все-таки чинник війни ніхто не скасовував. Війна — це для чоловіків. Хоча у нас є військовозобов’язані жінки, які воюють. Багато держслужбовців та народних обранців склали свої мандати і пішли на війну, а роботу потрібно робити, бо у нас ще є економічний, юридичний та родинний фронти. Кожний фронт має свої завдання, які виконує певний персонал. Якщо більшість чоловіків із державних органів пішли на війну, то їх потрібно замінити. Добре, що не всі жінки з країни виїхали та долучилися до державної служби. Наприклад, моя згода стати заступницею міністра є моїм особистим внеском у перемогу, бо саме війна вплинула на моє рішення піти на держслужбу та зробити своїм обов’язком перед країною саме юридичне та економічне покарання ворога.

Як збиралася команда, що розшукує активи підсанкційних росіян та білорусів?

Розшук активів відбувається як в Україні, так і за кордоном. Це величезний за обсягом проєкт, тож однією командою тут обійтися досить важко. Крім того, питання розшуку активів за кордоном має свою специфіку. Насамперед будь-які юридичні дії, зокрема пошук активів за кордоном, відбуваються за законодавством тих країн, де є такі активи. А для цього потрібно добре розумітися, по-перше, на місцевих правилах та на національному законодавстві, а по-друге, мати місцевих юристів. Тому зараз команда Мін’юсту зосереджує свою увагу на пошуку та стягненні активів тих осіб, до яких застосували санкції РНБО у вигляді блокування активів і справа за якими опрацьовується для передання їх до суду з метою стягнення таких активів у дохід держави.

Щойно ми отримуємо рішення Вищого антикорупційного суду України про стягнення активів тієї чи іншої особи у дохід держави, то одразу такі рішення комунікуємо з нашими міжнародними партнерами, щоб вони віддзеркалили санкції у своїх юрисдикціях і заморозили активи цих осіб у себе.

Щодо активів інших осіб, то тут у пошуку беруть участь правоохоронні органи у межах своєї компетенції. Зокрема, це пошук активів з метою спочатку заморожування, а вже потім конфіскації. У кримінальному процесі триває планомірна потужна робота і через дипломатичні канали.

Активним учасником пошуку активів тих, хто підтримує агресію, є Міжвідомча робоча група Task Force UA, яка створена при Офісі генерального прокурора України. Метою діяльності цієї групи є арешт та подальша конфіскація цих активів. Під керівництвом генпрокурора Андрія Костіна працюють представники правоохоронних органів України, міністерств, відомств та міжнародні експерти.

Війна показала ціну таким поняттям, як солідарність і підтримка, тому після повномасштабного вторгнення в Україну з метою впровадження санкцій проти російських та білоруських олігархів Європейська комісія створила також робочу групу Freeze and Seize Task Force, яка досліджує наявність таких активів у країнах ЄС.

Ще одну Міжнародну робочу групу REPO створило Держказначейство США разом з іншими країнами великої сімки, а саме Канадою, Великою Британією, Японією, Австралією.

Уже працює оперативна група Кleptocapture, яку створило Міністерство юстиції США. На сьогодні пошуками активів росіян та білорусів, які підтримали військове вторгнення в Україну, займається щонайменше чотири міжнародні робочі групи. Їхня мета — втілення санкцій, які заморозять нерухомість, активи, що дасть можливість потім Україні претендувати на доступ до цих активів.

Чиї активи важче шукати — юридичних чи фізичних осіб?

Тут потрібно розуміти, з ким ми маємо справу. Чи йдеться про активи тих осіб, які сприяють агресії? Як вони підтримують війну — ідеологічно чи фінансово? Адже фінансування бойових дій  та спонсорування тероризму нерозривно пов’язані із корупцією, відмиванням коштів, ухиленням від сплати податків, що вже само по собі зумовлює передання активів номінальним утримувачам та побудову складних корпоративних схем. Крім того, немає сумнівів, що такі особи чудово розуміли та розуміють наслідки своїх дій, як би вони не стверджували протилежне. Вони готувалися до зіткнення із законом, через це вони реєстрували майно на підставних осіб, родичів та друзів; через це намагалися сховати свою присутність у компаніях задля того, щоб вивести з-під санкцій активи. Врешті за кожною юридичною особою стоїть фізична особа, тому що будь-яка юрисдикція вимагає розкриття кінцевого бенефіціарного власника. Саме тому без різниці, про чиї активи йдеться, — юридичної чи фізичної особи. Однаково розшукаються активи фізичної особи, яка є під санкціями. А ця фізична особа в обов’язковому порядку володіє юридичними особами. Ці структури є мегаскладними, і зараз ми їх розплутуємо, щоб звернутися до Вищого антикорупційного суду України.

Чи можна підбити за 16 місяців війни певні підсумки роботи команди щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у рішеннях Ради національної безпеки і оборони України?

На підставі 36 рішень РНБО, які ухвалили після 24 травня 2022 року (зміни набули чинності саме цього дня та уможливили конфіскацією активів), санкції застосували до майже 11 000 осіб. З них до 8250 осіб застосували саме блокування активів. Майже у 340 осіб виявили майно на території України. Натепер Мін’юст подав і виграв 23 позови. Ще три перебувають на розгляді ВАКС. Але ці 23 позови не означають, що йдеться про двадцять три особи. В одному позові може бути до 10 відповідачів (як-от останній поданий Мін’юстом позов до групи ВС Енерджі). Щоб отримати такий результат, державним органам надіслали понад 12 тисяч запитів.

Розшук активів на території України має особливості. Складність цих справ дуже висока. Перше судове рішення ми отримали 1 вересня 2022 року. Відтоді і року не минуло, тому 23 отриманих судових рішень на користь держави є досить хорошим показником.

Можливо, оприлюднені зараз цифри і не будуть надто вражальними, як того прагнуть наші амбіції та очікування суспільства, але, якщо взяти до уваги той факт, що багато слухань ще тривають та готуються майбутні позови, пророблена гігантська праця. І хочу одразу сказати диванним критикам, що ми щоразу маємо справу з дуже розумним та кмітливим опонентом, і в кожну перемогу вкладений багаторічний досвід та знання кожного члена команди. У кожній справі, яку ми подаємо до Вищого антикорупційного суду України, з’являються представники відповідачів, тобто підсанкційні особи мають можливість захистити свою позицію, якщо вони вважають, що до них санкції застосували неправомірно або їхнє майно не можна стягнути.

Скільки справ Мін’юст програв?

На сьогодні таких немає. Усі 23 справи на користь України. Кілька справ перебували в апеляції. За однієї із справ ВАКС відмовив Мін’юсту в стягненні двох активів із усього переліку заявлених до стягнення. За рештою позиція Мін’юсту підтверджена, рішення набули законної сили.

Чи є санкції щодо державних активів Білорусі?

Санкції щодо Білорусі теж є. І, щойно з’являється рішення РНБО, яке впроваджується Указом президента, Мін’юст одразу починає здійснювати заходи, спрямовані на його виконання. Але варто наголосити, що на сьогодні ми не бачимо, щоб білоруси так активно інвестували в економіку України, як росіяни. А для Мін’юсту пріоритетним є отримати доступ до тих значних активів, які можуть працювати на економіку країни. Якщо у процесі ми знаходимо активи білорусів, то маємо підтвердити підстави для застосування виключної санкції стягнення у дохід держави.

З ким співпрацює Мін’юст у цьому питанні?

Це всі правоохоронні органи, Служба зовнішньої розвідки, Служба внутрішньої розвідки, всі відомства та міністерства Кабміну, НБУ, Антимонопольний комітет України, Державна служба фінансового моніторингу. Національний банк України.

Які перепони гальмують ефективну роботу?

Варто зазначити, що світ зіткнувся з тим, чого не бачив після Другої світової війни. Це, звісно, вимагає пошуку нових рішень і в системі правосуддя. Перепони, які виникають, викликані особливостями законодавства як України, так і інших країн, а також чинного, на теренах демократичних держав, правового порядку.

До того як російська федерація цинічно вдерлась в Україну, ігноруючи норми міжнародного права, мало хто міг уявити, що варто буде дотримуватися правил, які б потребували змінювати усталений протягом багатьох років правопорядок.

Хочу зазначити, що заморожування і конфіскація — це різні правові поняття і різні правові наслідки, а отже, підстави та обґрунтування у цих випадках абсолютно різні.

Якщо говорити про виконання рішень щодо рахунків суверенних активів, тобто коштів, які належать росії як державі та її державним корпораціям, то істотною перешкодою досі є те, що всі такі активи захищені суверенним імунітетом. І через це в юрисдикціях багатьох країн неможливо виконувати рішення щодо цих захищених активів.

Щодо виконання рішень коштом приватних активів осіб, причетних до збройної агресії, то, по-перше, вони заморожені внаслідок застосування санкцій, і, по-друге, досі у світі відсутні юридичні механізми, які б дозволяли виконати рішення проти держави, яка розв’язала війну, коштом активів приватних осіб, тобто здійснити так звану цивільну конфіскацію.

Чи можуть підсанкційні фізичні та юридичні особи заблокувати виконання рішень українських судів за кордоном?

Теоретично така можливість є. У нас таких ситуацій не виникало, але намагання були. Ми розуміємо, з ким маємо справу і що за такі активи буде досить жорстка боротьба під час процесів. Коли судове рішення вже набрало законної сили після проходження апеляційної інстанції, заблокувати його вкрай непросто, але, звісно, вони будуть намагатися це робити.

17 лютого 2023 року уряд Нідерландів оголосив про те, що в їхній юрисдикції буде створений Міжнародний реєстр збитків, завданих Україні внаслідок російської агресії. На якій стадії його створення?

Справа зрушилася з місця. На саміті Ради Європи, що відбувся в Рейк’явіку 16-17 травня 23-го року, було оголошено про створення Міжнародного реєстру збитків завданих російською агресією Україні.

Цей реєстр є першим компонентом майбутнього спеціального компенсаційного механізму, який буде діяти на підставі Міжнародної угоди у співпраці з Україною. Сам Міжнародний реєстр збитків створений під егідою Ради Європи і базується на розширеній угоді, до якої долучилися вже 42 країни та ЄС як міжнародна організація.  Ще три держави проходять стадію погодження та долучення. Загалом ми очікуємо, що близько 50 країн будуть учасниками цього реєстру. Він буде документальною формою обліку доказів і претензій про заподіяння збитків, шкоди чи ушкоджень, які були завдані з 24 лютого 2022 року на території України. У кожному випадку має бути три складові: шкода має бути нанесена з 24 лютого 2022 року, саме на території України і каузальна складова – внаслідок військової агресії, розпочатої Російською федерацією.

Хто може подавати заявку до цього реєстру?

На відшкодування збитків може подаватись кожна постраждала фізична особа, кожна компанія, яка зазнала збитків, тобто юридична особа. В Україні на сьогодні існує реєстр пошкодженого та знищеного майна. А міжнародний реєстр включатиме не лише майнові вимоги, але і завдану шкоду життю і здоров’ю, родичам, котрі втратили рідних, були депортовані, потерпали від тортур, будь-яких інших форм насилля під час цього військового конфлікту. Такі постраждалі зможуть подавати свої заявки. Також заявки зможуть подати і держава Україна та її муніципалітети, її органи влади на підставі зібраної та верифікованої інформації про спричинену шкоду. Додавати варто і докази, які підтверджують отримані збитки. Надалі буде створена компенсаційна комісія, яка буде присуджувати певну суму компенсації до виплати постраждалим, які подадуть заяви до реєстру.

На якій стадії перебуває процес створення Міжнародного реєстру?

Ми вже маємо ухвалені всі необхідні юридично зобов’язуючі рішення. Також нещодавно було підписано договір між Урядом Нідерландів та Радою Європи про розміщення Міжнародного реєстру збитків в м. Гаага. Зараз займаємось побудовою інфраструктури реєстру в цій країні. Ми перейшли вже до етапу здійснення практичних організаційних заходів. Йдеться про напрацювання правил роботи з реєстром – наприклад, визначення структури класифікації та категоризація майнових та немайнових збитків.

А судді не потонуть в океані паперів та світлин із доказами?

Міжнародний реєстр збитків, який розміщуватиметься в Гаазі, від початку створювався як невіддільна частина глобального компенсаційного механізму відшкодування шкоди. Враховуючи такі великі обсяги руйнувань, тривалість воєнних дій і безпрецедентний розмір збитків, вже обговорюється питання відходу від практики використання паперових документів та перехід на цифрові платформи для подання заяв та обробки їх.

Українці від 2022 року оформлюють заяви про збитки у «Дії», до правоохоронних органів, Офісу генпрокурора щодо компенсації через втрату бізнесу, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, неотриманих прибутків. Ці справи автоматично внесуть до Міжнародного реєстру збитків чи доведеться дублювати туди інформацію?

Кожна із зазначених в Україні платформ має власну мету щодо збору інформації на рівні держави. Дійсно, створено бази даних, які мають на меті збір інформації про збитки, надання повідомлень про злочини, які вчинені російськими військовими.

Якщо особа вже зверталась до правоохоронних органів, то вся інформація з доказовою базою вже міститься в певному українському реєстрі. І з нього буде передаватися ця інформація до гаазького реєстру, але людині доведеться все одно туди подати заявку особисто. Щодо форми заявки, яку інформацію потрібно подавати, куди та як подавати — всі ці нюанси будуть висвітлені у спеціальній  інформаційній кампанії, яка буде організована Міністерством юстиції та самим Міжнародним реєстром через представництво в Києві.

Мін’юст опікується справами щодо вбивства цивільних, які стали жертвами воєнних злочинів, які вимушено залишили місце проживання чи йдеться про інтереси лише компанії та держави України?

Спочатку варто окреслити концепцію спеціального компенсаційного механізму відшкодування збитків. Цим власне і опікується Мін’юст. Попри всю трагедію втрати людських життів питання відшкодування збитків і компенсацій за спричинену шкоду є не менш важливою потребою, адже Україна має відновитися. І всі ті, хто постраждав від війни, повинні мати можливість почати нове життя та забезпечувати свої потреби, опікуватися дітьми, батьками.

Врешті-решт за масові руйнування населених пунктів з інфраструктурою, втрату історичної спадщини та культурних пам’яток, заподіяння шкоди нашій природі має відповісти той, хто спричинив цю трагедію, та понести матеріальну відповідальність, оскільки на сьогоднішній день жоден з чинних механізмів глобальних міжурядових міжнародних організацій не забезпечує швидкий розгляд справ щодо репарацій і їх ефективного виконання.

Україна запропонувала концепцію компенсаційного механізму, яка полягає в побудові всеосяжної системи компенсації за збитки.

Концепцією передбачається, що компенсаційний механізм складатиметься із трьох основних компонентів: перший — реєстр збитків, який вже започаткував свою роботу;  другий – створення компенсаційної комісії, яка виноситиме рішення про присудження конкретних сум; третій —  компенсаційний фонд, який за концепцією має наповнюватися суверенними російськими активами, які знаходяться в юрисдикціях країн-партнерів.

Саме в частині розробки міжнародного спеціального механізму компенсації шкоди, отриманої внаслідок цих дій, можна сказати, що саме Мін’юст опікується створенням такого юридичного інструменту, до якого зможуть звернутися громадяни і бізнес для отримання компенсації. Також Мін’юст подав міждержавний позов України проти Російської федерації до Європейського суду з прав людини минулого року щодо масового порушення Конвенції про права людини. Суд заявив, що отримання компенсації в інтересах і від імені всіх наших громадян, хто постраждав, не передбачає індивідуальне представлення інтересів кожного з заявників, тому що регламент Європейського суду з прав людини передбачає, що особа самостійно звертається проти держави для отримання на рішення, але механізм держава проти держави дає можливість теж отримати справедливу сатисфакцію за заподіяну шкоду та порушення прав людини.

Якщо країна-агресорка розвалиться, у вас є запасний план, як стягувати компенсації з новоутворених територій?

Агресія, яка вчиняється проти України і українців, здійснюється за ініціативи Кремля, але і за підтримки та участі всіх суб’єктів тієї федерації. Зректися центру прийняття рішень після того, як щонайменше півтора року йдуть активні бойові дії, після фінансування терору та масових вбивства українців, після участі у воєнних операціях, викраденні наших дітей, — уникнути відповідальності їм не вдасться. Повірте, юристи завжди знайдуть спосіб надати цьому правове підґрунтя.

Але збережеться Росія чи розпадеться, — вона повинна бути позбавлена усіх тих привілеїв, які сьогодні має, – починаючи з права володіння ядерною зброєю та завершуючи перебуванням у Радбезі ООН та у інших міжнародних організаціях.

На політичній арені вас вважають однією з найвпливовіших жінок року під час війни. З якими своїми перемогами ви пов’язуєте цей успіх?

Проживання кожного дня року війни  вже є для кожної жінки успіхом, і тут всі ми є переможницями. Мені дуже імпонує вираз імператора Марка Аврелія: «Роби те, що повинен, — і здійсниться те, чому судилося». Наполеглива праця над проєктом створення спеціального компенсаційного механізму, якого раніше не існувало у міжнародному праві, бо це безпрецедентна історія, дозволить моїй країні отримати справедливу компенсацію. Наполеглива реалізація санкційної політики повинна якомога швидше знекровити та фінансово виснажити країну-окупантку, адже лайтова санкційна політика 2014 року не зупинила війну. Всі ці проєкти зараз не просто необхідні суспільству, вони є шансом на наше виживання. І відданість цій справі приносить визнання, незалежно від того, чи потрапив ти до рейтингу найвпливовіших чи ні.

А якщо говорити про співвідношення представниць державного сектору і приватного, то в нас все ще традиційно зберігається певний рівень недовіри до державних інституцій. Я це відчуваю, але протягом року війни держава вже довела, що на неї можна покладатися.

Яку зміну особистості ви помітили після призначення заступницею міністра юстиції?

Дуже важко сказати, що більше вплинуло на зміни, які я помічаю у собі — призначення на політичну посаду чи війна. У мене ці дві події наклалися у часі. Але через це значно підвищився рівень відповідальності, бо зараз я говорю від імені держави, я переконую можновладців інших країн від імені уряду України. Я відчуваю соціальну та юридичну відповідальність перед українцями за дії та рішення, які я приймаю. Тепер недостатньо бути кваліфікованим фахівцем і ефективним менеджером. Зараз йдеться про відповідальність перед великим народом, бо кожне рішення впливає не лише на твій колектив і компанію, а масштабується на всю країну. Це примушує концентруватися лише на найважливіших речах, фокусуватися на вищий рівень, де ти бачиш всю картину і можеш оцінити ситуацію на далеку перспективу. Я захищаю інтереси України і кожного громадянина на міжнародному і на національному рівні. І цей рівень відповідальності посунув мої пріоритети, адже я стала більш критично ставитись до того що роблю.

У вас виникає страх зробити щось не так на роботі?

На державну службу я прийшла з комерційних структур, тому самої відповідальності я не боюсь. Звісно, інколи ставлю собі питання: «А чи правильно я роблю? А які наслідки будуть з точки зору правомірності моєї діяльності?». У нас є міністр з заступниками, і ми обговорюємо всі наслідки та приймаємо спільні рішення.

Які люди вас вразили найбільше?

Мене дуже позитивно вразив своїми змінами і діями за цей рік війни президент України. Я зараз бачу, як він швидко орієнтується в юридичних процесах, веде міжнародну політику, ухвалює виважені та обґрунтовані юридичні рішення.

Українські жінки. Для світової спільноти зараз наші жінки представляють Україну всюди — на спортивних змаганнях, на перемовинах, на керівних посадах. Співвітчизниці вражають мене – не встигли вивезти дітей за кордон, а вже волонтерять в інших країнах! Наші парламентарки під собою землю рвуть, щоби донести позицію України та відстояти інтереси нашої держави, змусити інші країни рахуватися з Україною та виконувати те, про що Україна не просто просить, а вимагає.

Поза конкуренцією Збройні сили України, які показали, що не те, що друга, а жодна армія безкарною не залишиться, якщо прийде зі зброєю на нашу землю.

Які п’ять головних подій ви виділяєте після 24 лютого 2022 року?

Першою є зміна напряму роботи — перехід з фінансового сектору в державний. Друга — долучення команди Мін’юсту до впровадження змін до міжнародного права. До війни у світі панувала думка, що міжнародне право є настільки усталеним, що, не дай Боже, намагатися його якось модифікувати. Але війна продемонструвала, що міжнародне право має адаптуватися до нових викликів та дати гідну відповідь на акт агресії. І ми залучені до цієї роботи.

Третя — у мене є можливість працювати з міжнародними топовими юристами-гуру, з якими разом ми пишемо резолюцію Генасамблеї ООН і потім переконуємо держави її підтримувати. Нам вдалося переконати Генасамблею ООН та Раду Європи створити реєстр збитків. Такого раніше Рада Європи ніколи не робила. Взагалі це стало поштовхом до відновлення цієї структури — і це заслуга в першу чергу Президента Володимира Зеленського і всієї робочої групи під керівництвом очільника Офісу Президента Андрія Єрмака, яка працювала над репараційним механізмом. Створення з нуля міжнародної організації, яка буде сприйнята світом, яка буде працювати в міжнародній юрисдикції в Гаазі, — це велике досягнення.

Четверта подія пов’язана з моєю родиною. Я вдячна, що моя сім’я витримала розлуку на початку війни, оскільки чоловік залишився в Україні. Ми були не разом. Я хвилювалась за нього, він — за нас. Це дуже психологічно виснажувало, поки я не повернулась. Після пережитого я по-іншому подивилася на спілкування із сім’єю, з рідними та друзями.

І п’ята подія є наслідком тої важкої розлуки. Ми тепер прагнемо цього спілкування щодня, тому що завтра може не настати. Усвідомлення цього підштовхує використовувати кожну вільну хвилину на зустрічі, які зараз, як ніколи, відчуваються безцінними.

Чи відчули ви синдром вигорання або наслідки стресу та як їх долали?

Я відновила заняття спортом, бо бачу, що стрес від війни почав відчувати мій організм. На вихідних я додаю ще плавання. Зустрічі з друзями та сім’єю дозволяють зібратися психологічно. Врівноваженість дійсно є критичною і необхідною як ніколи, бо вона надає сили далі жити та вірити в майбутнє. Моя донька та мама живуть в інших країнах, тож вислухати їх, дізнатися які в них проблеми, порадитися, допомогти — це те, що є безцінним.

Вранці з новими силами я перемикаюсь на державні справи. Ввечері з дитиною я набираюсь нових сил, читаючи дитячі книжки, малюю слоненят та інших тварин, оскільки сину лише 5 років.

Як утримати набуте жіноче лідерство у різних галузях після Перемоги?

Я переконана, що наслідки боротьби за рівність прав чоловіків і жінок, які тривають роками, не пов’язані з перемогою. Жіночому лідерству сприяє і законодавчо прийняте квотування, яке зберігатиметься і після параду Перемоги.

У ЗСУ на сьогодні поряд воюють і чоловіки, і жінки. І це сприймається нормально. Не секрет, що жінки є більше відкритими та вірними своїм моральним принципам, менш схильні йти на значні ризики, тому вони активно братимуть участь у виборах та конкурсах на посади.

Подивіться на рейтинги найвпливовіших жінок України, які складають різні видання. Там багато громадських діячок! І хотілося б там бачити більше жінок, які зараз виконують свою роботу на державній службі. Бо і моє, і їх рішення піти на такі посади полягали у тому, що моя держава потребує зараз тих фахових знань, тої експертизи та тих вмінь, які я маю, вони мають. І кожна з нас готова працювати в її інтересах, бо від цього залежить існування нашої країни. Але і після війни від нас буде залежати, чи зможуть українці почуватися щасливими, в затишку та у безпеці.

Тетяна Марінова, Анастасія Ніколаєнко

Публікацію підготувала команда WoMo.ua за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. У публікації висловлено виключно погляди авторів, вони не обов’язково відображають позицію Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.