Як розлучитися та позбавити батьківських прав, перебуваючи за кордоном: поради Марини Легенької

Від перших днів війни чимало українок із дітьми опинились у вимушеній міграції. Ті, хто не мали підтримки від чоловіків протягом тривалого часу, дедалі частіше починають процедуру розлучення, вважаючи, що батько фактично кинув власну дитину напризволяще. Деякі жінки пішли далі: дослідивши соціальні пільги за кордоном, вони вирішили полегшити процес натуралізації та отримання статусу одинокої матері, позбавивши батьківських прав колишнього чоловіка. Чи можна розлучитись у закордонних судах? Чи позбавлять батьківських прав за відсутності відповідача? Відповіді знає віцепрезидентка ГО “Ла Страда-Україна” Марина Легенька.

Юрисдикція щодо розлучення та позбавлення батьківських прав належить Україні

Чи передбачена можливість заочного розлучення з чоловіком у закордонних судах, коли жінка вже перебуває з дитиною в певній державі, а чоловік в Україні ?

Юрисдикція цієї справи належить лише Україні. Закордонні суди відповідної заяви від нашої співвітчизниці навіть не приймуть. Але це не означає, що заради розлучення жінці доведеться повертатися в Україну. Якщо спільної дитини у подружжя немає, то розлучитися можна через РАЦС, подавши заяву онлайн. За наявності спільної дитини розлучення буде відбуватися тільки в українському суді. Тоді також звернутися із заявою про розлучення можна до нашого суду дистанційно — через портал судової влади. Далі почнеться традиційна процедура розірвання шлюбу: суд розглядатиме наявні докази та досліджувати обставини, які будуть підтверджувати причини розлучення. Суд може розглянути заяву без участі жінки за присутності її представника. Залежно від обставин суд може дати термін на примирення від 1 до 6 місяців або не надавати, розлучивши подружжя.

Процес щодо визначення місця проживання дитини також визначатиметься на заочному процесі?

Так, це питання може бути вирішене під час процесу про розлучення.

Чи є судові норми, які впливають на рішення суду в умовах війни щодо визначення місця проживання дитини? Адже малеча вже перебуває за кордоном!

Визначення місця проживання дитини у такому разі є усталеною світовою практикою — дитина житиме у країні з найбільшим часом проживання. Дитина народилась в Україні та більшу частину проживала в Україні, тому і жити вона буде в Україні.  Навіть якщо у мирні часи дитина народилася за кордоном та певний час там проживала, але надалі батьки привезли її до України, то за часом вона найбільше проживала в Україні. Отже, дитина має жити з одним із батьків в Україні.

Хіба якийсь суддя вимагатиме в умовах війни повертати дитину примусово, визначивши її місце проживання у цьому випадку з батьком?

Ні, в умовах війни дітей вивезли для тимчасового захисту, тому примусово ніхто не буде їх повертати. Навіть більше, той факт, що від початку війни дитина перетнула кордон без дозволу одного з батьків, на відміну від мирного часу, не є порушенням закону. Тому до кінця війни  ніхто не буде вимагати повернути дитину. Це не є порушенням. І дитина може проживати в іншій країні, перебуваючи на консульському чи іншому, передбаченому країною перебування, обліку. Тут не лише здоровий глузд перемагає. До кінця війни ніхто не чинитиме жінці перешкод, якщо вона з дитиною чи без неї захоче приїхати в Україну тимчасово.

Ані батько, ані мати не можуть викрасти власну дитину

Багато чоловіків фінансово вже тривалий час не підтримують свої родини, які перебувають за кордоном. Чи є це підставою для позбавлення батьківських прав?

Позбавлення батьківських прав в Україні є досить складною процедурою. Її можна також почати дистанційно. Але застосування ст. 166 Сімейного кодексу «Правові наслідки позбавлення батьківських прав» дуже складне. В умовах війни суд враховує невиконання батьківських обов’язків через перебування батька на окупованій території чи вивезення до країни-окупанта. У таких умовах опікуватися дитиною неможливо, бо людина перебуває у полоні, не має роботи та доходів. Але ст. 164 Сімейного кодексу «Підстави позбавлення батьківських прав» передбачає таку підставу для позбавлення, як свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків щодо своєї дитини. Тоді треба довести два обов’язкові елементи —провини та свідомого нехтування. Наприклад, якщо батько зараз перебуває у лавах ЗСУ, має заробітну плату і свідомо не сплачує аліментів на утримання дитини, то суд може ще подумати про це, але одразу позбавляти не буде.

Хочу наголосити, що кожен чоловік має розуміти, що, звинувачення колишньої у викраденні дитини безпідставні, бо ані батько, ані мати не можуть викрасти власну дитину. Якщо ви образились, що колишня, ще тоді законна, дружина без вашого дозволу виїхала та вивезла за кордон дитину, то в умовах війни вона мала на це право, адже рятувала життя дитини. А ось коли чоловік не сплачує аліменти, маючи дохід, то для суду це означає, що він свідомо не утримує власну дитину. І сподіватися на те, що служба опіки допоможе йому, коли він рік чи пів року не надає кошти дитині, наївно.

Чи є за рік війни у судовому реєстрі  рішення про позбавлення батьківських прав на зазначених підставах?

На сьогодні у реєстрі судових рішень немає жодного відповідного рішення і в судовій практиці таких рішень я не зустрічала. Процедура ускладнена тим, що той, кого позбавляють батьківських прав (чи батька, чи матері), має особисто з’явитись на судове засідання, аби визначити підстави такої поведінки та пояснити свою позицію, бо заочне позбавлення не передбачається. І якщо він не приїжджає через те, що перебуває на передовій чи на окупованій території, суд відмовляє заявникам.

Якщо жінка зазначить, що вона отримує від колишнього чоловіка суму, яка за курсом не дорівнює і ста євро, на які прожити неможливо в ЄС?

Якщо така сума встановлена судом, то чоловік не порушує законодавства. Жінка може звернутися до суду про перегляд  розміру аліментів, якщо матеріальне становище чоловіка це дозволяє.

Перешкоджання спілкування батька з дитиною кваліфікується як зловживання матір’ю своїми правами

Якщо чоловік зазначає, що не надає коштів, бо ексдружина перешкоджає спілкуванню з дитиною, перебуваючи за кордоном? А жінка скаже, що потерпала з дитиною від домашнього насильства та не зверталась до органів опіки через сором….

Людський чинник у суді може спрацювати як маятник — у різні боки. Але така ситуація, як перешкоджання спілкування батька з дитиною, кваліфікується законодавством як зловживання матір’ю своїми правами. Ми вже маємо численні повідомлення від татусів про те, що вони взагалі не знають, в якій країні перебувають їхні діти. У такому разі батько має звернутися до органів опіки та піклування за місцем проживання, надати всі наявні контакти ексдружини. Тоді органи опіки та піклування будуть зв’язуватись з матір’ю, проведуть профілактичні бесіди та попередять її, що перешкоджання спілкуванню спричиняє відповідне покарання, тому про позбавлення чоловіка батьківських прав ніхто навіть не буде. Він своїм зверненням до служби у справах дітей чи органу опіки вже довів, що він не байдужий до долі дитини. Надалі і батько, і посадовці вимагатимуть надання можливості спілкування батька з дитиною за зазначеним розкладом. Коли батько отримає рішення відповідних служб, він зможе звернутися з відповідною вимогою до служб країни-перебування дитини щодо впливу на матір. І тоді вже закордонні органи чинитимуть за своїм законодавством, якщо між Україною та цією державою укладені відповідні угоди.

Нашим жінкам варто усвідомити: їхні права бути вільною від стосунків із чоловіком ніхто не обмежує — розлучайтеся. Але це не позбавляє батька, який перебуває в Україні, можливості спілкування з дитиною та реалізації себе як батька, через те що колишня дружина вирішила почати нове життя.

Якщо жінка послухала працівника органу опіки та заблокувала його телефон, бо вирішила більше не повертатись в Україну, така поведінка матиме для неї правові наслідки?

Батька прав не позбавлять. Суд оголосить рішення визначити місцем постійного проживання дитини Україну. Навіть якщо жінка вирішила, що ніколи не повернеться в Україну, їй варто знати, що після перемоги буде розроблений міжнародний механізм повернення українських дітей на батьківщину, а це означає, що дитину вона може втратити через вилучення, бо буде виконуватись рішення суду щодо проживання дитини в Україні за міжнародними домовленостями.

Якщо йдеться про випадки переховування через домашнє насильство?

Для визнання вагомості причин для переховування треба надати докази. Не можна сказати, що мовчала 10 років про знущання, і думати, що цього достатньо для суду.

За кордоном соціальні виплати для одиноких матерів вищі, а процес натуралізації значно пришвидшений. Чи пройде варіант фіктивного позбавлення батьківських прав, коли обидві сторони за змовою виконають усі формальності, передбачені в українському законодавстві?

Теоретично такий спектакль може пройти. Але скластися повинно дуже багато обставин: якщо мати зазначить правдиві факти нехтування колишнім чоловіком батьківських прав, якщо органи опіки та піклування нададуть позитивні висновки щодо доцільності позбавлення, заявниця докладе довідку про численні звернення до поліції, батько з’явиться в суд та скаже, що його дитина не цікавить, позбавляйте. Але є багато перепон під час реалізації такого плану. Наприклад, висновок органів опіки буде складений після спілкування з батьком, з матір’ю та дитиною. Якщо орган опіки та піклування про цю родину до війни нічого не знав, сім’я не перебувала на обліку, то отримати позитивне рішення неможливо.

Вилучення дітей за кордоном пов’язане з порушенням місцевого законодавства, яке українці не вважають порушенням

Як діяти бабусі та дідусю за кордоном, коли їм колишня невістка не дає спілкуватися з онуками?

Перші кроки треба робити до приїзду за кордон. Спочатку я рекомендую звернутися за місцем проживання дитини до органів опіки та піклування, служби у справах дітей або до суду, аби були визначені години для спілкування. Якщо невістка не дотримується цих домовленостей, то варто знати, що рішення українського суду діє лише на території нашої держави. Це є хибною думкою, що з рішенням українського суду чи органів опіки можна приїхати до іншої країни та вимагати їх виконання, просто викликаючи поліцію. Аби застосувати за кордоном рішення українського суду, доведеться пройти тривалу процедуру. Спочатку йдеться про отримання судового рішення, далі перекладання його, вивчення, які є угоди про співпрацю між Україною та цією країною, де перебуває дитина, яка установа за кордоном здатна допомогти. Це все триватиме так довго і складно, що легше домовлятись із матір’ю про надання можливості для спілкування.

Чи є сенс повідомляти про ситуацію за кордоном у відповідні служби?

Таке звернення до місцевих закордонних служб — останній крок. Бо це несе правові наслідки: є мовні бар’єри і є ймовірність того, що дитину можуть вилучити у жінки, але не передати бабусі та дідусю, а спрямувати до реабілітаційного центру. Навряд чи така ситуація когось влаштує.

Щодо вилучення українських дітей. Як бути батькові, якщо він невиїзний через воєнний стан, а дитину у матері вилучили?

Кожний випадок варто розглядати індивідуально. Загалом вилучення дітей за кордоном пов’язане з порушенням місцевого законодавства, яке українці навіть не вважають порушенням. Матері варто звертатися до нашого посольства чи консульства по допомогу. Не в інтересах країни перебування вилучати та утримувати дітей, тому, як показує практика, у переважній більшості випадків йдеться про тижневе вилучення для усунення недоліків. Якщо порушення формальне, питання можна швидко вирішити з допомогою наших дипломатів.

Про які випадки вилучення дітей за кордоном вам відомо?

Наприклад, у Німеччині українська дитина поділилась з психологом у навчальному закладі, що мати на неї кричить вдома. І на таке повідомлення була відповідна реакція психолога і соцслужби.

В Італії дитині педіатри прописали лікування, а мати вирішила, що так лікувати не буде. За рецептом ліки не придбала, у зазначений час жінка не прийшла з дитиною на наступний прийом. В Україні цей варіант пройшов би, а італійське законодавство це кваліфікує як загрозу життю дитини. Лікарі звернулися до відповідних служб, які тимчасово вилучили дитину.

Був випадок, коли українка померла за кордоном. Дитину вилучили, вона перебувала у відповідному закладі, поки не приїхали дідусь та бабуся з дозволом від батька та не забрали дитину в Україну. Тоді батько і сам міг приїхати, але оформлення документів для нього настільки затягнули, що швидшим варіантом виявився приїзд бабусі та дідуся.

Тетяна Марінова

Читайте також: Міла Йовович написала вірш про Україну, щоб підтримати благодійний проєкт «Love Letter to Ukraine»