Шкереберть: 8 потужних інсайтів з книжки про творчий безлад

Те, що генії — люди неорганізовані, думка загальновідома. Але як визначити закони і принципи творчого безладу для того, аби користуватися ним як інструментом для досягнення успіху в будь-чому: від музики до муніципального управління, від охорони здоров`я до підготовки льотчиків? У цьому вам допоможе дуже цікава і дуже корисна книжка Тіма Гарфорда «Шкереберть. Як творчий безлад може змінити життя на краще», що вийшла у видавництві «Наш Формат».

Безлад проти впорядкованості

У книзі безліч цікавих прикладів з історії, науки, економіки, результатів досліджень щодо творчості, безладу та продуктивності: «Основна ідея цієї книги полягає в тому, що ми часто піддаємося спокусі застосувати впорядкований підхід. Натомість, прийнявши певний рівень безладу, отримаємо більше користі».

Творчість

Виявляється, один з найвідоміших піаністів-імпровізаторів світу Кіт Джаррет зіграв свій найкращий концерт на абсолютно зіпсованому піаніно. Тобто він уже відмовився на такому жахливому інструменті грати, але прийняв виклик і створив щось настільки нове й чудове, що альбом «Кельнський концерт» продано вже у кількості 3,5 мільйона копій. Найскладніші ситуації у житті завжди виявляються найродючішим підґрунтям для якісних змін, нових рішень та відкриттів — це ми добре знаємо. Але що робити, якщо ми просто спокійно всілися за роботу, нічого нам не загрожує і все як завжди? Звісно, треба створити собі штучні труднощі. Наприклад, змінити тему. Психолог Берніс Ейдусон впродовж 20 років вивчала методи роботи 40 науковців, а також збирала дані про їхні публікації. Через деякий час чотири з них отримали Нобеля, ще двох вважали достойними Нобеля, декілька стали членами Національної академії наук США, у решти кар`єра була невдалою. Як декільком науковцям вдалося видавати одну революційну працю за іншою?

«Відповідь вражала. Найкращі науковці часто змінювали тему роботи. Дослідники з тривалою кар`єрою, які справили значний вплив, упродовж періоду появи своєї першої сотні праць змінювали тему в середньому 43 рази. (…) За словами Браяна Іно, другом творчої роботи є пильність, і ніщо так не фокусує вашу увагу, як вихід на незнайоме поле. (…) Двоє провідних дослідників творчих здібностей, Говард Грубер і Сара Девіс, стверджували, що схильність працювати над декількома проектами настільки поширена серед найбільш творчих людей, що має вважатись стандартною практикою. (…) Може здатись, що робота над декількома проектами розпорошує увагу, але насправді різноманітність захоплює».

Співпраця

У плані взаємодії з іншими для створення гарного результату є дві протилежні ідеї: стратегічна ізоляція або ідея слабких зв`язків. З першим методом все більш-менш зрозуміло: забарикадуватися вдома на час написання дипломної — яскравий приклад. Щодо другої ідеї, то її можна проілюструвати прикладом Пала Ердеша — угорського вченого, який був найпліднішим співавтором в історії науки. Кожні шість тижнів упродовж шістдесяти років математик Ердеш брався до серйозної інтелектуальної роботи з незнайомцем. У 1987 році на піку роботи у співавторстві у віці сімдесяти чотирьох років він створив тридцять пять нових творчих партнерств: одне кожні десять днів.

«У 1973 році американський соціолог Марк Грановеттер запропонував парадоксальну ідею «сили слабких зв`язків». Він розглянув просте соціологічне питання: як люди знаходять хорошу роботу? (…) Грановеттер побачив, що найбільш незамінні соціальні зв`язки були віддаленими. Часто роботу знаходили чрез особисті контакти, але не завдяки близьким друзям».

Робочі місця

Де б ви продуктивніше працювали: у офісі «раціональному», де мінімум предметів і жодних особистих речей, у офісі «збагаченому» — все те, що в «раціональному», але є картини і рослини у горщиках, в «уповноваженому», який виглядає так, як «збагачений», але ви можете розставити й розвісити декоративні елементи на ваш смак, або у «безправному»: де вам спочатку дозволяють розставляти речі на ваш смак, а потім керівництво знов все повертає як було?

«Уявіть собі, «уповноважений» офіс мав великий успіх: люди виконали на 30 відсотків більше роботи, ніж у «раціональному» і на 15 відсотків більше, ніж у збагаченому, «безправний» попри такі точно фізичні умови показав низькі продуктивність і моральний дух».

Наскільки важливо надавати працівникам свободу контролювати свій робочий простір, очевидно й на яскравих прикладах «модерних ігрових офісів» у дусі офісу рекламного агентства Chiat/Day, де «гра нав`язується всім і постійно». Але якщо контроль людини над робочим простором важливий, то варто зазначити, що він часто приводить до безладу — це погано? Згадайте хаотичну і страшну, безладну і недолугу «Будову 20» Масачуссетського технологічного інституту: ніде не було зроблено стільки вражаючих відкриттів, як там, у нетрях хаосу.

«З позиції гарного робочого місця боса, чийсь брудний стіл — це огидне видовище. Безлад видно, але не видно відчуття більших прав і можливостей, що випливає з нього. Для старшого менеджера урок простий: чиніть опір бажанню навести лад. Залиште в спокої безлад і своїх працівників».

Імпровізація

«Імпровізатор повністю відмовляється від контролю на власних умовах; особа, яка покладається на готовий текст, ризикує втратити контроль на умовах когось іншого».

Скільки разів ми спостерігали за незграбними «ляпами» ораторів, які «збилися», бубнячи вивчений на память текст? З іншого боку, імпровізовані, натхненні промови залишаються знаковими у пам`яті суспільства, як знаменита «Я маю мрію» Мартіна Лютера Кінга.

«Іноді розумніше не імпровізувати. Якщо ви ніколи не виступаєте публічно, але маєте щось сказати на весіллі й ваше найбільше прагнення — не зганьбитися, тоді розрахунок ризику й вигоди може вказувати на те, що варто підготувати текст заздалегідь».

Перемога

Існує в історії декілька блискучих прикладів переможного вибору безладного наступу: наприклад, атаки німецького генерала Роммеля, у яких супротивник нічого не розумів: що відбувається, що вони хочуть зробити? Якщо ви спринтер на дистанції 100 метрів, ви можете не думати про суперників і зосередитись на фінішній прямій. Але якщо ви — боксер, шахист, бізнес-лідер, політик, ви не можете ігнорувати опонентів.

«Один зі способів перемогти — це спонукати противника програти. (…) Якщо ви можете дезорієнтувати свого супротивника, змусивши його зупинитися і з`ясувати, що відбувається, ви вже здобули перевагу. І якщо ви можете робити це невідступно, противник буде майже паралізований хаосом.»Подивіться, що робить «Amazon» — під час напруженої ситуації 1998-1999 років Джеф Безос казав: «Якщо ви плануєте більш як на 20 хвилин наперед у цьому середовищі, то марнуєте свій час».

Стимули

Часто ми намагаємось обчислити якійсь показник кількісно та використовувати його у якості стимула. Візьмемо приклад з американської системи охорони здоров`я, тим більше, що, напевно, багато чого з неї перекочує і в українську реальність. Є серед американських лікарів такі собі «картки успішності». Наприклад, кардіохірурги: у них іде обчислення смертельних випадків серед паціентів під час або невдовзі після операції. Такі картки потрібні для того, щоб паціенти обирали собі «найкращих» хірургів. До чого це призвело? Хірурги почали відмовлятися від складних випадків, щоб не псувати собі статистику, натомість, призначали операції навіть у тих випадках, коли вони не були конче необхідними, але де паціент був у гарній фізичній формі і переніс би операцію без проблем для статистики лікаря. Приблизно те саме трапилось, коли показник Апгар стали використовувати як показник успішності пологового відділення: чим більше немовлят з високим показником Апгар — тим краще працює команда акушерів, тим більший престиж і фінансування лікарні. Це призвело до різкого збільшення кількості кесаревих розтинів у США та Європі, адже при кесаревому вирогідність ускладнень у немовляти набагато нижча, Апгар вищий. Те, як почувається мати, мало кого хвилює. Цікаво, що планові перевірки роботи будь-яких установ і підприємств в США не дають сподіваного результату, адже «урядові департаменти, які відповідають за перевірку шкіл та лікарень, також відповідальні за те, щоб там все було добре. (…) Вирішення — розділити, наскільки це можливо, функцію перевірки системи і функцію поліпшення системи».

Автоматизація

Найперше на думку спадають такі випадки згубного впливу автоматизації: ми не здатні рахувати без калькулятора та ризикуємо потрапити у авіакатастрофу тим більше, чим більше екіпаж довіряє автопілоту.

«По-перше, автоматичні системи створюють умови для некомпетентності, оскільки ними легко користуватись і вони автоматично виправляють помилки. (…) По-друге, навіть якщо виконавці є експертами, автоматичні системи знищують їх навички, усуваючи потребу у їх практикуванні. По-третє, автоматичні системи, як правило, перестають функціонувати або в незвичайних ситуаціях, або створивши нестандартні ситуації, що потребує особливо кваліфікованої реакції людини». Як кажуть: помилятися — властиво людині, але щоб справді все зіпсувати, потрібен комп`ютер.

Стійкість

До чого призводить бажання вирощувати самі монокультури? До збіднення ґрунту і зниження врожаїв. До чого призводить регулярне вживання антибіотиків? До загибелі нормальної мікрофлори та збільшення ризику атаки шкідливими мікроорганізмами. Стійкість — це різноманіття, це складна структура, у якій компонети підживлюють та підтримують один одного. Наприклад, міста. Якщо місто спеціалізується на якійсь одній галузі виробництва, як Детройт, наприклад, рано чи пізно, на нього чекає занепад. «Спальні» райони, де немає нормальної інфраструктури — це мертві вулиці, які оживають, лише коли люди поспішають на роботу чи з роботи.

«Успішні міста — це блискучий безлад старого і нового, будинків, магазинів і робочих приміщень, де багатші і бідніші мещканці змішуються разом. І саме розмаїтий безлад робить їх безпечними, інноваційними та, можливо, стійкими».

Ціна: 180 грн

Де придбати: nashformat.ua

— Читайте також: Пекельний тиждень: 10 кращих думок з книги Еріка Бертрана Ларссена