Згода на секс: Як саме діятиме новий закон в Україні

Пояснює юристка Центру "Розвиток демократії" Олена Зайцева

11 січня 2019 року в набувають чинності нові правки у Кримінальний кодекс України щодо зґвалтування і сексуального насильства, згідно яких зґвалтування більше не визначатиметься через фізичне насильство чи його погрозу. Тепер головним чинником для визначення цього злочину стане поняття згоди: якщо її не було – це зґвалтування. Іншими словами, чоловік, який не отримав від жінки згоди на секс (при цьому не важливо, чи є вона його дружиною, співмешканкою, подругою), може потрапити за ґрати на строк від 5 до 7 років. За деяких обставин це можуть бути і 15 років. Навіщо нам така норма і що тепер зміниться розповідає Олена Зайцева, юристка Центру «Розвиток демократії».

Новина схвилювала багатьох українських чоловіків, бо виявилось, що багато хто не має достатньої впевненості, досвіду та знань щодо жіночої згоди на секс. Незнання – ніби темрява: часом призводить до фантазій, викликає страх або захисну реакцію, наприклад, жарти. Це цілком нормально, але корисно задуматись, чому чоловіки цього не знають, і що ж саме законотворці захищають? Схоже, суспільство не дуже прислухається до позиції жінок в цій сфері («ні» означає «так»?), а зацікавлені сторони підтримують міф про право на секс. Звичайно, права на секс не існує, але зосередимося на тому, чому фізичне насильство – не єдиний показник відсутності згоди і чому Україна змінила своє законодавство про сексуальне насильство.

Навіщо?

Тут є декілька чинників. По-перше – це неефективність і складність доказування випадків сексуального насильства. Якщо спрощено: немає травм – немає справи. Упереджена думка, що відсутність згоди обов’язково призводить до фізичного супротиву насильнику, розповсюджена але хибна: дослідження доводять, що більшість жертв (до 70%) не здатні чинити такий супротив.

По-друге, статистика і дослідження також говорять, що лише невелика частина постраждалих звертаються у поліцію, і мала частина з тих, проти кого відкривають справи, отримують покарання. Зокрема в Україні за 2014 — 2017 роки з 1049 (!) заяв про зґвалтування лише 61 чоловіків були визнані винними. Дехто лякає можливістю помсти, але лише 2 — 8% усіх заяв про зґвалтування визнаються наклепом. Тобто проблема є, а ефективного рішення немає.

Ну і третій чинник – еволюція прав людини загалом, і права жінок на власне тіло, зокрема.

Нове і незнайоме часто лякає: колись підпалювання рідини вважалось магією, а ідея існування бактерій роками висміювалось науковцями. Правова наука – не фізика і не медицина, але також має логіку, відкриття та уточнення, і трохи світла в цій історії не завадить.

Колись жінка вважалась власністю чоловіка, шлюб фактично був легітимним дозволом не питати у дружини згоди на секс. Навіть сьогодні право деяких держав не містить покарання за зґвалтування у шлюбі, що наштовхує на сумніви щодо нашої цивілізованості. Але світ поступово змінюється: волю та бажання жінок стало дещо краще чути, зібрано переконливі наукові та статистичні дані, закони все більшої кількості держав звертають увагу на те, що мовчання і відсутність супротиву не дорівнює згоді.

Ні — це «ні»

Так, насильство проти жінок нарешті на порядку денному. Нарешті жіночий голос теж має значення, і «ні – це «ні», а не щось інше. Якщо раніше окремі приватні історії постраждалих від хибних звинувачень чоловіків могли здаватися розповсюдженими через підвищений інтерес до них, то завдяки статистиці ми знаємо, що це поодинокі випадки в масовій культурі насильства проти жінок.

Найкраще цю еволюційну зміну показують рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У 2003 році ЄСПЛ зазначив, що якщо раніше у справах про зґвалтування національне право і практика деяких держав вимагали доказу застосування фізичної сили та фізичного опору, то протягом останніх десятиліть у Європі та деяких інших частинах світу чітко спостерігається інша тенденція. Тепер складником цього злочину є відсутність згоди, а для доведення факту відсутності згоди немає необхідності встановлювати, що був фізичний опір потерпілої особи.

Зазначу, що практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні, і що аналогічна позиція щодо згоди є у Стамбульській конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. У 2013 навіть ФБР змінило визначення зґвалтування з «примусового статевого акту» на «проникнення… без згоди жертви». Час еволюціонувати і Україні.

Багато запитань виникає щодо того, як нові норми працюватимуть в Україні, адже якщо фізичні травми не обов’язкові обставини справи, то маємо ситуацію, коли може бути слово проти слова. По-перше, зазвичай є ще інші докази, супутні обставини, які виключають, або ставлять добровільну згоду особи під сумнів (вік, залежний стан, непритомний стан тощо), а по-друге ситуація з протилежними свідченнями сторін – далеко не новизна для нашої правової системи і трапляється в інших категоріях справ. Закон створює необхідну базу, відправну точку для того, щоб будувати систему захисту постраждалих від сексуального насильства. Наскільки ефективними нові норми будуть на практиці ми зможемо дізнатись, коли він запрацює.

Фото: кадр із фільму «Juste la fin du monde»

— Читайте також: «Не все мужчины такие»: Отговорка в ответ на страдания женщин

Мы в Facebook