«Все не те»: про що забувають українки, жаліючись на поганий сервіс у Європі

Українці за кордоном сумують за своїм мирним життям. Це пояснює популярність статей про некомфортну Європу. Нічого дивного — значна кількість людей виїхала за межі України вперше або ж вперше так довго проживає поза домом. 

Мало хто з нас був готовий до життя за іншими правилами в іншому ритмі і ще менше тих, хто, живучи своє усталене життя в Україні, хоч трохи цікавився  бюрократичним влаштуванням Німеччини, Франції чи Бельгії. 

Ми не будемо сьогодні повертатися до теми манікюрів та цілодобових доставок — кожна країна має своє розуміння краси та правил трудового законодавства. Набагато цікавіше співставити рівень життя з обмеженнями, які стали для багатьох малоприємним сюрпризом.

Поясню. Після майже голлівудської поїздки через півкраїни під звуки вибухів, пригодницьких перельотів та екстремальної підготовки документів на тварин я опинилася на Кіпрі, де все інакше. 

Перші тижні мені була дискомфортна розслабленість та повільність місцевих. Офіційна обідня перерва на острові триває з 13:00 до 16:00, скорочений день у п’ятницю та кілька неповних днів серед тижня — звичайне явище для супермаркета, аптеки, банку чи державного сервісу. 

Це був складний адаптаційний досвід. Згодом я почала помічати інші деталі. Нові будинки будуються з террасами — щоб людина могла ввечері лежати на свіжому повітрі й дивитися на зорі, багато басейнів навколо — можна будь-якої хвилини врятуватися від спеки. Море — у пішій доступності. Все навколо промовляє комфортним повільним життям на сонці.

Мені стало цікаво, як існує їхня економіка в умовах такої ліні (за українськими критеріями, звісно). Як у них усе влаштоване, що нам варто перейняти, а де — поділитися власними досягненнями, поговоримо далі.

Ожиріння та серцево-судинні захворювання

Моє звичне навантаження не терпить черг, паперових документів, скороченого робочого дня та релаксу як невід’ємної частини графіка. Зранку я працюю з документами, вдень — з командою та колегами у своєму часовому поясі, ввечері — з партнерами та засновниками зі США. На відміну від кіпріотів, я не маю тригодинної обідньої перерви, щоб усюди встигнути. Зрештою, я вчуся в них легкому ставленню до «проблем» і балансу між роботою та життям.

І їхній баланс виправданий: за даними звіту Європейської Комісії «Country Health Profile» 2017, тривалість життя на Кіпрі (81,8 років) вища за середньоєвропейський показник (80,6 років), а різниця у тривалості життя між чоловіками та жінками нижча, ніж у більшості країн ЄС. 

Джерело: Eurostat Database

У тому ж звіті від 2021 року дослідники констатують збільшення тривалості життя кіпріотів до 82,3 років. Навіть далека від досконалості медична система не спинили зростання цього показника. Середня тривалість життя в Україні для порівняння — 63 роки у чоловіків та 73 роки — у жінок.

Попри те, говориться у звіті, що основними причинами смертності на острові є рак, цукровий діабет і серцево-судинні хвороби, кількість останніх стабільно знижується з 2015 року. Станом на 2017 рік, 36% жінок та 34% чоловіків мали летальні наслідки від таких хвороб. В Україні цей показник — 64,3%.

Низьким, у порівнянні з нами, рівнем захворюваності можу пояснити повільність медичної системи. Те, що мені в Києві лікували крапельницею (і ефективно), тут запропонували лікувати подвійною дозою знеболювальних таблеток. Щось серйозніше лікар не готовий призначати без детальних аналізів, що теж логічно. Таким чином, те, що можна вирішити за один візит до лікаря, розтягується на місяць. З іншого боку, коли моїй доньці була потрібна термінова допомога, вона її отримала в належному вигляді.

З величезним здивуванням читаю про проблему ожиріння на Кіпрі. У звіті за 2021 рік говориться, що кожен сьомий дорослий Кіпру (14,6%) страждав ожирінням у 2019. За цим критерієм кіпріоти — справжні європейці, середній показник по ЄС — 16%. Серед дітей 6-9 років ожирінням страждають 20%, це найвищий показник у ЄС. 

Причина — низька фізична активність: близько 40% дорослих кіпріотів не мають 2,5 годин фізичної активності на тиждень. Ще одна причина — неправильне харчування. 40% дорослих кіпріотів їдять менше однієї порції фруктів на день, а 50% — менше однієї порції овочів на день. 

Такі дані суперечать моїм суб’єктивним спостереженням: за майже три місяці не зустріла жодного неспортивного кіпріота, не пригадую порожніх пляжів, швидко знайшла точки з найкращим вибором овочів, фруктів, якісну молочну продукцію. Про доступність риби й морепродуктів і казати нічого — звідки те ожиріння береться на острові?

Українську сумну статистику мені легше пояснити. За даними звіту українського офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я від 2019 року, 66,4% українців не споживали достатньої кількості фруктів та овочів. У нас півроку зима, якісні продукти доступні не всім (у січні 2022 року середня зарплата в Україні складала 14 577 грн).

59,1% українців мають надмірну вагу. До цього показника включені й ті, хто страждає на ожиріння (24,8% опитаних). Тільки 39,6% українців мають здорову вагу, приблизно стільки ж вживає рекомендовану кількість овочів та фруктів (33,6%).

Якщо неправильне харчування українців можна пояснити сумнівним фінансовим забезпеченням, то відсутність необхідної кількості фізичних навантажень бачу у високій втомлюваності. Цілодобові доставки, робота до пізніх годин, їзда щоранку в переповненому транспорті — от і маємо високий запит на термінові медичні послуги.

Ще одна важлива причина як зайвої ваги, так і проблем із серцем — порушення режиму сну. Тут я маю запитати, чи справді суші о другій ночі та робота до ранку вартують того, щоб померти у 60 років?

Транспорт і новобудови

Розслабленість та легке ставлення до неприємностей спостерігаю на кожному кроці. Тут не варто розраховувати на графік руху транспорту — він може не прийти або ж прийти із запізнення. Якщо хоч якось прийшов — you are lucky, кажуть місцеві. Не прийшов — you are unlucky. Через це на вулицях багато машин — або дуже дорогих, або дуже втомлених. Разом з тим, проблем заторів у нашому розумінні тут немає. Так, ранкова чи вечірня година пік може трохи затримати рух, але вулиці якось так розумно сплановані, що всім вистачає місця.

Усім, окрім тих, хто живе чи має справи в центрі. Припаркуватися на вулиці не вийде — вони досить вузькі, а машин багато. Але це не проблема, адже житлові та офісні комплекси мають підземні паркінги. Саме з них починається будь-яка забудова. Тут давно  девелоперські компанії пропонують людям квартири разом з місцем для авта.

Якщо людина не готова придбати власний транспорт, її життя або сповільниться (хаотична робота міських автобусів), або стане ще дорожчим. Окрім того, що багато звичних для нас позицій мають націнку 20% через складність острівної логістики, послуги таксі так само не бюджетні.

Подача — 5 євро, 1 км — 1 євро. Проїхали кілька кварталів, от і маєте близько 10 євро в один бік. Поїздка в торговий центр на околицях може коштувати 12—15 євро в один бік. Іти пішки — далеко, замовляти онлайн — лотерея: товар точно привезуть, але коли — ніхто не знає. У цьому питанні український досвід організації електронної торгівлі міг би бути корисним Кіпру.

Фінансове благополуччя та корупція

За моїми враженнями, величезна кількість місцевих «сидить» на соціальних виплатах. Інакше складно пояснити наявність часу на безкінечні черги в державних органах, весь час повні пляжі та коментарі від служб, які допомагають переселенцям привести документи до ладу.

Разом з тим, за даними Світового банку, у 2021 році рівень безробіття на Кіпрі склад 6,1%, а в Україні — 8,9%. Середня зарплата у січні 2022 року до оподаткування склала 2 341 євро. Середню зарплату в Україні ми вже згадували.

ВВП Кіпра на душу населення за 2020 рік — $26,6 тисяч, України $3,7 тисячі. Найлегше пояснення в тому, що забігані, втомлені люди, які нормально не сплять, не можуть генерувати ВВП.

Ще одну причину можу знайти в рейтингах зручності країн для ведення бізнесу. Якщо порівняти звіти Doing Business за 2018 та 2020 роки, то побачимо, що Україна з 76 сходинки піднялася на 64 — це великий прогрес. Кіпр же з 53 спустився на 54, тобто, позиція стабільно висока.

Ще один ключ до розгадки може критися у розділі правил оподаткування. Так, зареєстрована в Україні компанія має загальну ставку податків та внесків 45,2%, а на Кіпрі — 22,4% при середньоєвропейському показнику 31,7%. Такі умови спонукали компанії реєструватися на Кіпрі. Раніше країна мала репутацію офшора, адже крім податкових норм мала закон про нерозкриття кінцевих бенефіціарів бізнесів. З 2021 року місцева влада вимагає повної прозорості. Але навіть податковий аргумент не виглядає переконливим.

За індексом сприйняття корупції Україна має 32 бали із 100 (100 — повна прозорість та законність), а Кіпр — 53.

Чарівна пігулка

У нашому довоєнному житті ми облаштовували свої квартири, обирали посуд у відповідності до форми й кольору тюлей, серветок, стільців, прагнули купити машину з вищим кліренсом і відпочити подалі від міського галасу. Це те, що ми можемо контролювати, передбачити результат, швидко виправити в разі помилки.

Зовсім інша ситуація з облаштуванням під’їздів та навколишніх територій, з боротьбою проти незаконної забудови, з намаганням домовитися про розвиток місцевої інфраструктури та і взагалі зі здатністю домовлятися один з одним.

Якщо ми хочемо, щоб у нас  — роботящих і чуйних — була розвинена правова, логічна, людиноорієнтована держава, нам доведеться читати закони, навчитися аргументовано і спокійно висловлюватися, дотримуватися трудового законодавства, планувати (ми ж можемо в обід подумати про вечерю, а взимку про весняний гардероб?), займатися профілактикою всього і, зрештою, цікавитися здобутками своєї країни, а не дізнаватися про наявність музею Куїнджі в Маріуполі після того, як його розтрощили росіяни.

Зараз ми вимушено перебуваємо в країнах іншого темпу, стандартів роботи, краси, відпочинку, розуміння екології та цінності людського життя. Свої стандарти вони напрацьовували століттями. Ті, хто опинився у країнах старої демократії, згадайте, якою ціною їм дісталося спокійне забезпечене життя.

Нашій державі тільки 30 років, попереду — процес створення та відстоювання кожного механізму. Для того, щоб держава працювала як добрий годинник, хтось має підібрати якісні деталі, скласти їх належним чином, завести і робити профілактику у вказані терміни. 

Отже, поки ми там, де є, можемо виділяти час на дослідження сильних сторін та умов, що їх забезпечують. Слабкі сторони ми вже знайшли — тепер можна сфокусуватися на тому, як запропонувати їхньому ринку краще рішення, враховуючи їхні закони, звички та ментальність. 

Завдяки другому хтось стане багатшим, завдяки першому зможемо змінити власну країну на краще, зекономивши 200 еволюційних років.