Рушій конфліктів – жінка: Що українські чоловіки думають про домашнє насильство

Результати дослідження UNFPA

19.06.2018

Як українці ставляться до ґендерно зумовленого насильства? Наскільки вони схильні до його проявів у стосунках із жінками? Що може змінити ситуацію з насильством в Україні? WoMo публікує тези з другої частини дослідження «Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до ґендерних стереотипів і насильства щодо жінок», проведеного за ініціативою Представництва Фонду ООН в галузі народонаселення в Україні (UNFPA). Участь у ньому взяли понад 1,5 тисячі чоловіків віком від 18 до 59 років з усіх регіонів України, окрім Автономної Республіки Крим.

На сьогодні ґендерно зумовлене насильство залишається однією з найгостріших соціальних проблем. Його жертвами водночас можуть ставати як жінки, так і чоловіки, проте, за міжнародною статистикою, переважна частина насильницьких дій за ознакою статі спрямовується чоловіками на жінок і дівчат. В UNFPA підкреслюють, що ґендерне насильство не обмежується фізичною, сексуальною та психологічною шкодою. До нього також відносять залякування, страждання, примус і позбавлення свободи в родини чи в суспільстві загалом.

В Україні поширення злочинів, вчинених на сексуальному підґрунті, залишається доволі високим. Протягом 2016 року поліція зафіксувала 328 випадків зґвалтувань, що на 15,1% перевищує показник 2015 року. Минулоріч за перші 9 місяців кількість зґвалтувань сягнула 249 випадків.

Не менш вагому проблему становить і домашнє насильство, до якого, згідно з українським законодавством, належить фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство. За 9 місяців 2017 року поліція зареєструвала 83,9 тисяч заяв про насильство в родині, серед яких 1,1 тисячу заяв подали діти. За даними правоохоронців, майже 71% потерпілих – жінки.

В організації зазначають, що по допомогу зазвичай звертається лише незначна частина постраждалих. Причини полягають не тільки в низькій обізнаності щодо можливої допомоги, але й в певному культі замовчування – жертви не говорять про насильство через страх помсти від кривдника та стигматизацію в суспільстві.

Як чоловіки ставляться до ґендерно зумовленого насильства?

Щоб збільшити зображення, натисніть на нього

В UNFPA пояснюють, що на ставлення українців до ґендерно зумовленого насильства впливають погляди на розподіл соціальних ролей та повноважень жінок і чоловіків. Через патріархальні очікування «належної» поведінки жінки, суспільство віктимізує потерпілих від сексуального насильства, звинувачує їх в провокуванні чи нерозбірливості.

Половина опитуваних вважає, що жінка сама винувата в зґвалтуванні, якщо вона перебувала під впливом алкоголю або наркотиків. 43% чоловіків – у випадках, якщо постраждала мала погану репутацію. Третина – якщо жінка не чинила фізичного спротиву.

Доволі поширеною серед респондентів є думка про можливість фізичного покарання власних дружин у деяких ситуаціях.

Чоловік, 36 років: «Ось у мого товариша дружина намагалася у всьому мати останнє слово та приймати остаточні рішення, тому що її мати у своїй сім’ї так поводилася. То товариш покарав її кілька разів фізично – і все, такі спроби припинилися… Запанував мир і спокій в родині».

Так 18% чоловіків вважають, що чоловік має право вдарити або побити власну дружину, якщо він дізнався про її зраду, 5% чоловіків – якщо дружина відмовляє чоловікові в інтимних стосунках. Кожен десятий українець підтримує думку, що жінка повинна терпіти насильство з боку чоловіка, щоб зберегти власну сім’ю.

Чи схильні чоловіки до вчинення насильства у стосунках?

Щоб збільшити зображення, натисніть на нього

Майже третина опитуваних чоловіків зізналася, що застосовувала різні форми емоційного насильства відносно дружини чи постійної партнерки. Його найбільш поширеними проявами, згідно результатів дослідження, були образи та залякування жінок. Кожен сьомий респондент зневажливо ставився або принижував партнерку в присутності інших людей, при цьому половина з них робили це протягом останніх 12 місяців.

15% чоловіків заявили про те, що мали досвід економічного насильства в стосунках із жінкою. 13% опитуваних зізналися у скоєнні фізичного насильства. 5% чоловіків примушували власних партнерок до інтимних стосунків або будь-яких сексуальних дій всупереч їх бажанню. При чому дві третини респондентів очікують, що їхні партнерки одразу погодяться на інтимні стосунки, якщо чоловіки висловлюють таке бажання

Ще більш поширеними виявилися прояви контролюючої поведінки чоловіків щодо власних дружин або постійних партнерок. В UNFPA зазначають, що контроль над жінками сприймається як важливий атрибут чоловічої культури. Більше половини опитаних визнали, що вони прагнуть весь час знати, де перебувають їхні партнерки. 22% із них наголосили, що не дозволятимуть партнерці вдягнути деякий одяг або зробити певний макіяж, які здаються їм занадто відвертими, 18% чоловіків стверджували, що саме вони вирішують, з ким може проводити свій час їхня партнерка.

Чи існує портрет кривдника?

Щоб збільшити зображення, натисніть на нього

В чому причини домашнього насильства? Щоб зрозуміти це, автори дослідження вирішили звернутися до чоловіків, які проходять корекційні програми чи перебувають на обліку через насильство в родині. Участь в опитуванні взяли 355 осіб віком від 16 до 75 років. Всі вони представляють різні регіони України та різний соціальний статус. У переважній більшості випадків агресивна поведінка чоловіків спрямовувалася на власну дружину або співмешканку. В кожного п’ятого конфліктні ситуації виникали з власними батьками, у 12% ‒ із батьками дружини або співмешканки. Значно менш поширеними були вияви агресії щодо дітей, інших родичів та осіб, які не є членами сім’ї.

На думку третини опитуваних, головною причиною конфліктів ставала прискіпливіть з боку дружини або члена родини. Серед причин також називалися: надмірний контроль у стосунках, матеріальні труднощі, зловживання алкоголем, наркоманія, ігрова залежність, відсутність спільних інтересів у членів сім’ї, особиста нереалізованість у житті, розлад в інтимних стосунках, подружня зрада, ревнощі, невирішене житлове питання, неузгоджені витрати сімейного бюджету тощо.

При цьому 37% респондентів вважають, що насильство зазвичай провокують самі постраждалі.

Одружений чоловік, 42 роки: «Ініціаторами конфліктів частіше за все є жінки».

Одружений чоловік, 62 роки: «Основний «рушій» конфліктів – це жінка, хоча вона не завжди усвідомлює, до чого може привести цей конфлікт. Вони вважають себе потерпілими, і поліція, як правило, на боці жінок. Але в більшості випадків винні саме жінки».

Неодружений чоловік, 27 років: «Винні жінки, оскільки вони весь час демонструють завищені вимоги до чоловіків. А чоловіки застосовують фізичну силу, коли вони вже втрачають терпіння».

Кожен шостий респондент в дитинстві стикався з проявами фізичного та емоційного насильства в родині чи з боку інших дітей. Кожен десятий зізнався, що батьки застосовували до нього фізичні покарання. Водночас автори дослідження вважають, що наразі не можна однозначно сказати, що на формування насильницьких моделей поведінки в дорослому житті впливає досвід дитинства.

Які шляхи попередження домашнього насильства визнають кривдники?

Щоб збільшити зображення, натисніть на нього

Дослідження UNFPA показало, що чоловіки сприймають домашнє насильство як внутрішньосімейну проблему, яку не варто обговорювати зі сторонніми людьми. 57% опитуваних вважають, що подібні конфлікти мають вирішуватися виключно в межах родини.

Неодружений хлопець, 20 років: «Я вважаю, що сміття з хати виносити не треба, а якщо й виносити – то лише з довіреними людьми».

Одружений чоловік, 62 роки: «Сторонні люди не повинні втручатися в подружні конфлікти, це – приватне життя, яке нікого не стосується».

Розлучений чоловік, 39 років: «Сторонні люди можуть лише нашкодити, бо не розуміють справжній характер ситуації».

Чверть респондентів визнають ефективність звернення до психологів або соціальних працівників, 13% припускають, що корекційна робота також може бути ефективною. До незначних шляхів попередження домашнього насильства опитувані відносили інформаційні кампанії в ЗМІ та соціальну рекламу, посилення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї, або «виховний» вплив моральних авторитетів. У переважній більшості випадків чоловіки, які мають схильність до вияву агресії, готові дослухатися лише до найближчого оточення – власних батьків, друзів і – меншою мірою – дружин.

Що може змінити ситуацію з ґендерно зумовленим насильством в Україні? Поради від UNFPA:

  • зосередження адвокаційних та інформаційних кампанйї на молодих чоловіках, які мають значний потенціал для просування ґендерної рівності;
  • підтримка громадських активістів, які усвідомлюють неприйнятність насильства та дискримінації за ознакою статі;
  • викорінення ґендерних стереотипів у суспільстві через експертизу освітніх програм і навчальних матеріалів, спеціальні тренінги для освітян та представників ЗМІ та посилення відповідальності за використання сексистських підходів у рекламі;
  • популяризація відповідального батьківства через програми батьківської підготовки та інформаційні компанії;
  • залучення чоловіків до збереження здоров’я та безпечного способу життя;
  • переоснащення виробництв із шкідливими умовами праці;
  • вдосконалення системи соціального захисту працівників, у тому числі чоловіків і жінок, які мають сімейні зобов’язання.

Дізнатися більше про проблематику ґендерної рівності в Україні ви зможете, долучившись до HeForShe Congress, який відбудеться 6 липня у Києві. Вхід безкоштовний за попередньою раєстрацією.

Захід відбудеться 6 липня за адресою: Київ, вул. Липківського, 1-А, концерт-хол «Оазис».

HeForShe – це глобальний рух солідарності, заснований структурою Організації Об’єднаних Націй ООН Жінки, яка зосереджує свої зусилля на досягненні ґендерної рівності та розширенні прав і можливостей жінок. Водночас, це глобальна платформа, яка залучає чоловіків та хлопців з усіх куточків світу як агентів змін, які вірять у те, що ґендерної рівності можливо досягти за нашого життя. Приєднуйтесь на www.heforshe.org

– Читайте також: Его глазами: 10 мужчин о гендерном равенстве, правах ЛГБТ и патриархате

Новини партнерів