Бувайте, богині: Чому міф про «природність» материнства потрібно вже нарешті залишити у минулому

Як суспільство впливає на виникнення почуття провини у матерів

Народження першої дитини без медичної допомоги було свідомим рішенням 40-річної викладачки йоги з Нью-Йорка Маргарет Ніколс. «Вам буде боляче – і нехай, біль поступиться волі», — читала вона у ведичних книгах Іни Май Хаскін і Гурмухи Каур Хальси. Маргарет стала активною в одній групі у Facebook, присвяченій щастю природних пологів. Вона дістала надувний басейн, і практично усі подруги, що народжували вдома, запевняли її, що 118 галонів води, нагрітої до температури її тіла, спрацюють як природня «анестезія».

Коли настав день Х, Маргарет відчувала піднесення та спокій. Поруч була акушерка, доула та її чоловік Джефф. Але вже за 30 годин вона відчула нестерпний біль. Врешті-решт на машині її акушерки вона дісталась лікарні, де їй вкололи анестезію, та народила здорового сина, якого назвала Бо.

Повернувшись додому, Маргарет розпочала курс ексклюзивного грудного вигодовування, котрий призначають майже усім породіллям в Америці. Вона сподівалась, що буде кормити грудьми сина до двох років, однак через проблеми з щитовидною залозою їй довелось перевести сина на суміші. Відчуваючи провину, що як мати вона не «досягла успіху» і що її історія не така захоплива, як у інших жінок, у Facebook Маргарет принишкла. Сім місяців потому вона зізнається, що відчула страшне розчарування через те, що її тіло її підвело і вона не відповідала образу ідеальної матері: «Я так готувалась до народження, проте ніхто мене не попередив, що мені знадобиться підтримка і якими беззахисними можуть бути жінки після пологів».

Ви можете сказати, що це сама Маргарет «накрутила» себе до такого стану. Але ж, насправді, мільйони мам в усьому світі відчувають цей тиск, що жіноче тіло створене для дого, щоб народити дитину. Цей міф про «жіноче божество» підтримується і лікарями, і активістами, й іншими мамами. Він передбачає, що жінка повина годувати дитину грудьми; що якщо є можливість вибору між природніми пологами або кесаревим розтином, має бути обраний перший шлях; що тіло жінки — це «храм, який потрібно наповняти усім священним»; що якщо ти віддаєш дитинку медсестрам після пологів, то ти уникаєш своїх прямих обов`язків.

Цей міф безпосередньо впливає на матерів. Ці ідеї використовують лікарні, сфера охорони здоров’я. Втім, навіть позиціонування цієї ідеї з найкращою метою може зашкодити і спричинити проблеми — від всеохоплюючого почуття провини жінки до загодовування немовляти до небезпечного стану.

Опитування 913 мам, ініційоване журналом TIME і проведене SurveyMonkey Audience, показує, що половина породіль відчувають жаль, сором, провину та гнів після ускладнень під час пологів; часто жінки потребують додаткової підтримки, яку вони, на жаль, не отримують. Більше половини респонденток сказали, що природні пологи дуже важливі для жінки; 43% зізнались, що не проти застосування ліків чи анестезії; 22% породіль мали кесарів розтин. Грудне вигодовування також виступає особливим викликом для жінки. 20% жінок зізнались, що планували годувати дитину грудьми не менше року, проте вдалось це лише половині. Більшість жінок розділили думку, що вони відчувають пресинг зі сторони суспільства, яке нав’язує їм образ «ідеальної» матері і засуджує, якщо вони йому не відповідають.

Шеймінг матерів, у результаті якого жінки відчувають тягар обов’язків, пояснює, чому вони так часто відчувають себе поганими мамами. Половина жінок, що мали природні пологи, назвали їх невдалими. Жінки, які очікували народити без епідуральної анестезії говорили, що «вони довіряли своєму тілу, а воно їх зрадило». Найбільше розчарованих жінок було після позапланового кесаревого розтину. Звичайно, усі ці жінки мряіли про те, щоб народити здорових дітей. І з цим вони, безперечно, впорались. Але разом з тим вони дещо втратили — насолоду від радощів материнства.

Доктор Мері Джейн Мінкін, професорка кафедри акушерства у Йельській школі медицини, говорить, що часто жінки мають нав’язливу ідею народити лише через природні пологи: «На початку ХХ ст. пологи у більшості проходили без лікарського втручання. І що ви думаєте? Смертність була високою. Середня тривалість життя жінки тоді становила 48 років. Ось вам наслідки такої «природності»». Погоджується із Мінкін і психолог, професорка медичного центру при Колумбійському університеті Кетрін Монк: «Купа людей кажуть тобі як жінці, що якщо ти не робиш А чи Б, то ти робиш неправильно. Уся ця одержимість породжена інтернетом та соцмережами».

Онлайн-ресурси рясніють темою «природністі» пологів. 19 млн користувачів переглянули природні пологи Женев’єви Холанд, відомої за аккаунтом Mama Natural. Ідеальна вагітність Бейонсе, що висвітлювалась в Instagram, та інших відомих жінок також вплинули на сприйняття вагітності у масовій культурі.

На щастя, кількість захисних ініціатив зростають. Політологиня Кортні Юнг у своїй книзі «Лактивізм» (Lactivism) стверджує, що грудне вигодовування перетворилось у таку ж індустрію, як і колись дитяче харчування. Обидва варіанти тиснуть на мам, пропонуючи одну-єдину правильну дієту для дитини.  А юристка Лінда Фентіман у своїй книзі «Blaming Mothers: American Law and the Risks to Children’s Health» пише про те, що «у сучасній культурі сьогодні матері та вагітні жінки розглядаються як винятково відповідальні особи за щастя та безпеку своїх дітей». А навесні 2018 року вийде книжка «Mother Mind» докторки Александри Сакс про труднощі материнства з психологічної точки зору. Там будуть розкриті усі ці популярні штампи про «богинь материнства».

Ситуація розвивається і не тільки в контексті написання книжок. У минулому році докторка Крісті Дель Кастильо Хегі, лікар швидкої допомоги в Арканзасі, заснувала Fed is Best — організацію лікарів, медсестер та матерів, що підіймає питання різних методів вигодовування дитини. Вони хочуть, щоб BFHI (The Baby-friendly Hospital Initiative) передивились свою позицію стосовно винятковості грудного вигодовування та його недооцінені ризики, зокрема виснаження від голоду. Кілька років тому сама Крісті, керуючись рекомендацією не кормити дитину сумішю, мало не втратила сина, тому що він недоотримував необхідну кількость поживних речовин через недостатню кількість її власного молока. І в багатьох мам з організації Крісті були схожі випадки, дехто з них навіть втратив дітей. «Якщо зверху дають вказівки, як для вас краще, то це стає просто нав`язливою ідєю, культом. Немає нічого більш вразливого, аніж материнство. І для багатьох материнство тотожне грудному вигодовуванню», — вважає Крісті.

Але материнство — це унікальний досвід для кожної жінки. «Я зрозуміла, що усі ми різні, у кожної з нас свій шлях, своя ситуація, свій метод, які підходять для мами та її малюка у кожному окремому випадку», — говорить перша героїня цієї статті Маргарет. А мати трьох дітей Шона Норвелл продовжує: «Я зрозуміла, що є щось, що я взмозі контролювати, але більшу частину я не можу тримати під контролем. Ми повинні заспокоїтись та робити те, що нам під силу».

«Останнім часом жінки все ж таки починають поступово говорити про свої проблеми відкрито», — говорить Доміно Кірке, доула із Нью-Йорка, яка у своєму Instagram публікує фото породіль після кесарева. Вона намагається допомогти жінкам отримувати інформацію відкрито і чесно. Саме через необізнаність, вважає Кірке, виникають ці почуття провини та сорому.

У наш час, в еру розвитку інформації та зв`язку, материнство не повинно міфологізуватись. Соціальні мережі можуть з легкістю бути використані для інформування та підтримки жінок, що допоможе уникнути наслідування шаблонів. Ми повинні говорити про ці стереотипи, тільки так ми і зможемо їх позбутись.

Джерело: time.com

— Читайте також: Врятовані з неволі: Три історії жінок, що пережили сексуальне рабство

Мы в Facebook