Жінки у вогні: Дар`я Гречищева про майбутнє професії пожежного в Україні

Сміливість не має статі

Поки дискусії щодо розширення переліку доступних жінкам професій тривають і у владі, і в суспільстві, ми спостерігаємо кампанії, спрямовані на гендерну рівність у «суто чоловічих» сферах. Наприклад, Служба порятунку Дніпропетровщини активно пропагує думку про те, що мужність не має статі. Про гендерну політику цього підрозділу Державної служби з надзвичайних ситуацій розповідає начальник сектора зв`язків із ЗМІ Дар`я Гречищева. 

З чого починається рівність?

Служба порятунку є прикладом установи, в якій жінки не мають можливості працювати на рівні з чоловіками та виконувати роботу, пов’язану з ризиком для життя, зокрема гасіння пожеж. В нашій структурі жінки обіймають посади диспетчера, медичного працівника, психолога, інспектора тощо, або як я та мої співробітниці – в прес-службі. З початком реформи МВС питанням гендерної рівності почали приділяти більше уваги. Гарним прикладом стала патрульна поліція, яка почала створювати гендерно збалансовану соціальну рекламу, говорити про права жінок. Тепер позиція міністерства: чоловіки та жінки можуть на рівних служити українському народу.


В своїй професійній діяльності ми застосовуємо ці підходи і до нашої галузі. Проте обличчя Служби порятунку все-таки залишається чоловічим. Останнім часом все більше стала чути серед колежанок, що вони не проти працювати на «чоловічих» посадах – начальниками караулів, командирами відділень, начальниками частин тощо. Як не дивно, система підготовки офіцерів у вищих навчальних закладах цілком однакова як для чоловіків, так і для жінок. Але після закінчення вишу дівчат не призначають на посади, пов’язані з ризиком для життя, вони не отримують допуск керівника гасіння пожежі. Першою спробою підняти тему гендерної рівності в Службі порятунку Дніпропетровщини стала участь в проекті гендерного клубу «Дніпро» під назвою «Я створюю рекламу без сексизму». Тоді ми створили приклад соціальної реклами з гаслом «Сміливість не має статі. Два обличчя твого порятунку».


Обмеження для жінок

Бажання жінок працювати пожежними наразі суперечать наказу МОЗ України N 256 від 29.12.93 «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». В ньому зазначено, що жінки не можуть брати участь у роботах, пов’язаних з безпосереднім гасінням пожеж, працювати парашутистами-пожежними або водолазами. Цей наказ підкріплюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу. В пункті 38 зазначено: «Жінки, які відповідають умовам прийняття на службу цивільного захисту, встановленим цим Положенням, можуть бути прийняті на таку службу за наявності вакантних штатних посад, не пов’язаних з ризиком для життя, що можуть бути заміщені особами рядового і начальницького складу — жінками. Перелік зазначених посад визначається ДСНС». Останнім часом багато говорять про скасування наказу МОЗ України з переліком «нежіночих» професій. Жінки самі повинні вирішувати, де і ким їм працювати. Сподіваємось, що наші бажання також почують.

Бажання і можливості

У нас були випадки, коли жінки виявляли наполегливе бажання працювати пожежними, водіями, начальниками караулів. Але піти проти існуючого законодавства ми не маємо права, адже це – безпека та життя людей. Проте у нас є гарні приклади того, як жінки успішно реалізовують себе, керуючи районними відділами. Такий приклад — начальниця Томаківського районного сектору майор служби цивільного захисту Оксана Легкоступ. Також довгий час керувала об’єктовою частиною в місті Кривий Ріг Катерина Загинай. Ця жінка присвятила пожежній охороні 35 років. Начальницею Лозуватської сільської пожежної команди тривалий час була Світлана Савчук. Вона створила успішну та працездатну команду з 14 чоловіків, до неї почала працевлаштовуватись молодь, під її керівництвом проведено ремонт частини. Приклади таких жінок надихають та мотивують. Проте жінки, які гасять пожежі, за прикладом США, для нашої країни ще в майбутньому.

Питанню проблематики гендерної комунікації був присвячений окремий розділ на останньому семінарі для керівників прес-служб ДСНС України. На національному рівні питанню гендерної рівності в правоохоронних органах та рятувальній службі багато часу приділяє Анастасія Дєєва, заступник міністра внутрішніх справ з питань євроінтеграції. Працює робоча група МВС з імплементації резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Вводяться посади радників та контактних осіб з гендерних питань у центральних апаратах управління органів системи внутрішніх справ.

Чи готові чоловіки?

Це цікаве питання. В приватних розмовах на цю тему думки наших чоловіків розділились. Можливо через те, що покликання пожежних – допомагати та оберігати, їм складно уявити, як жінка буде виконувати фізично важку роботу. Одним з головних аргументів є: «А жінка зможе витягнути людину вагою 80 кг з пожежі? Зможе працювати на межі людських можливостей, одягненою в бойовий одяг, апарат для захисту органів дихання, в руках з важким пожежним стволом, в умовах обмеженої видимості та високих температур?». Проте з боку керівництва Головного управління ми отримали підтримку. Тому чекаємо дозволу на рівні законодавства та бажаючих серед жінок. Якщо жінка має відповідні знання, гарне здоров’я, фізично розвинена, знає усі необхідні нормативи – це однозначно «так»!

Соціальна кампанія та інші заходи пропагування ідеї гендерної рівності

Нещодавно ми присвятили фотосесію питанню рівності між чоловіком та жінкою, зробивши світлини, на яких спільно працюють чоловіки та жінки. Поки що це лише «художній образ», проте люди почали замислюватись над питанням гендерної рівності. В соціальних мережах навіть писали дівчата та цікавились, чи дійсно на Дніпропетровщині жінка може працювати пожежним. Відгуки на ці фото різні, вони представляють загал думок людей щодо гендерної рівності. Проте нам важливо, що вони не залишають людей байдужими. Є плани зняти невеличкий відеопроект про те, як жінка оволодіває тонкощами пожежно-рятувальної справи та заступає на службу в пожежну частину, вчиться працювати з технікою, спорядженням, взаємодіє в команді з чоловіками.

Для того, аби дізнатись думки городян на тему гендерної рівності, ми вийшли на вулиці міста Дніпро з питанням «Чи готові ви довірити своє життя жінці-рятувальниці?». Намагались спитати думку різних верств населення: молоді, середнього віку та поважного, дівчат та хлопців. Цікаво, що молоді хлопці переважно були проти того, аби їх рятувала жінка. Проте в цілому суспільство, на прикладі нашого обласного центру, готове до впровадження змін в гендерних питаннях.

Фото: Сергій Ковтонюк

— Читайте также: Первым делом — самолеты: Пилот Виктория Найденко о любви к небу

Мы в Facebook